Доповнення 2 Датування знахідок минулого

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

Доповнення 2

Датування знахідок минулого

Воно здійснювалося донедавна за більш-менш складними посередніми вказівками та міркуваннями аж до 1960, коли засвітила нова надія. Коли такий собі Вільярд Ліббі отримав Нобеля з хемії саме за відкритий ним спосіб об’єктивного визначення віку археологічних знахідок орґанічного походження.

Цей метод заснований на тому факті, що вуглець, який є у складі будь-чого живого на Землі, складається з двох ізотопів: звичайного стійкого С12 та нестійкого, радіоактивного С14, з періодом розпаду десь у 25 000 років. Останній утворюється в складі атмосферної вуглекислоти внаслідок бомбардування космічними частинками високої енергії. Темпи цього утворення, вважається (та це дещо й перевірене), не змінювалися впродовж, принаймні, останніх 50 000 років.

Таким чином, земна рослинність, яка добуває свій вуглець з атмосфери, – містить в собі стале відношення С12/С14, яке підтримує впродовж життя. Таке саме є їх співвідношення у органіці тваринного світу, який цією рослинністю харчується. По смерті чогось там, кількість С12 з часом залишається сталою, а С14 – поступово розпадається. Отже, вимірюючи співвідношення обох ізотопів у якомусь мертвому орґанічному залишку, ми можемо точно визначити час, що пройшов із моменту смерті. Є й незалежний спосіб перевірки методу. На північно-американському континенті росте різновид сосни, латиною – Pіnus-aristata – сосна остиста, що може жити тисячі років. Для неї вік визначається абсолютно точно за кількістю річних кілець. Співставлення показує достатню точність радіоактивного методу.

Вік живих іще остистих сосен може далеко перевищувати 4000 років, та Едвард Шулмен відкрив у Цетральній Каліфорнії на висоті в 3 км дерево віком у 4600 років, а загалом іще 17 таких, що їх вік перевищував 4000 (дивись National Geographic, березень 1958). Нагадаємо для порівняння, що старіші історичні, так би мовити, культури світу, це: Трипільська (рання 4000–3600, середня 3600–3150, пізня 3150–2350), Бадарійська до-династична культура Єгипту – після 4000, Шумерська – після 3600; всі дані – в роках п. н. е.

Як бачимо, формально перевірка методу за річними кільцями дерева забезпечує нас лише до 2600 р. п. н. е., але – чи багато шансів на те, що перед тим могли статися якісь істотні зміни з виробітком отого С14?

Підкреслимо, що радіовуглецевий метод дає об’єктивні виники, та будь-які намагання накинути якусь тінь на його дані, – є на сьогодні антинауковими.

Щодо старих датувань, процитуємо опінію експерта:

«Важливим пунктом є не так те, що європейські дати з III тисячоліття п. н. е. насправді на кілька століть старіші, ніж це вважалося, але й те, що дати для Єгипту не змінилися. Те саме справедливо і для Близького Сходу, Крети та південної Егеї.

(К. Ренфрю, Вуглець-14 та праісторїя Європи, Scientific American, 1971, 225, № 4, с. 63–75).

Втім, свої підводні камені є й тут. Бо, наприклад, молюски або равлики схильні засвоювати та накопичувати саме радіактивні ізотопи, хоч і не становлять собою археологічних знахідок.