СТОКГОЛЬМ І ВІДЕНЬ

“Міжнародні конгреси історичних наук” - така їхня офіційна назва - відбуваються кожних п’ять років. Я мав нагоду вже вдруге побувати на такій імпрезі.{86} 1960 року я брав участь у XI Міжнародному історичному конґресі в Стокгольмі, а 1965 року поїхав на XII конґрес, що цим разом відбувався у Відні, від 29 серпня до 5 вересня. Це дає мені змогу порівняти останній та передостанній історичні конгреси.

Коли перед моїм виїздом на віденський конґрес мені доводилося говорити про нього з моїми американськими колеґами-істориками, я чув від них вислови побоювання щодо того, чи він буде належно підготований. За австрійцями все ще тримається традиційна слава недбальства, т. зв. “шлендріяну”. Але ці побоювання виявилися зовсім безпідставні Навпаки, я б сказав, що віденський конґрес з технічного боку справніше підготований, ніж стокгольмський. Коли з’їздиться кілька тисяч учасників, добра організація є передумовою того, щоб конґрес не потонув у безголов’ї. Ідеться про позірно дрібні речі, як от, наприклад, про те, що в вестибюлі будинку Віденського університету, де засідав конґрес, приміщено тимчасову поштову і банкову контори, а на подвір’ї університетського будинку (оточеного приємною колонадою та прикрашеного бюстами колишніх визначних професорів цієї високої школи) відкрито каварню-ресторан; це заощаджувало багато часу, який інакше був би зужитий на ходіння до банку, на пошту чи на обіди. Або інша подробиця: при секретаріяті конґресу було окреме бюро з машиністками, що знали основні світові мови; там учасники конґресу, що виступали в дискусіях, могли дати безкоштовно до переписання резюме своїх промов; для людей, що не мали з собою власних писальних машин, це була велика вигода. Таких прикладів можна б назвати більше.

Це свідчить, що організатори останнього історичного конґресу посідають великий досвід у технічній підготові таких імпрез. Як мене інформували, Відень став за останні роки одним з головних місць, де в Европі відбуваються всякі міжнародні з’їзди, конґреси, вистави. Це зв’язане з його центральним географічним положенням, його імпозантною архітектурною сценерією та з політичним невтралітетом Австрії між атлантійським та комуністичним бльоками держав.

Головна різниця між стокгольмським та віденським конґресами полягала не в цих технічних деталях, але в іншій політичній атмосфері. XI Міжнародний історичний конґрес стояв під знаком “холодної війни”. На ньому раз-у-раз доходило до ідеологічно-політичних сутичок. Треба підкреслити, що до цього спричинювалася передусім постава представників країн комуністичного табору. Їхні виступи були такі агресивні, що хоч-не-хоч примушувало й західніх учених, - які самі зовсім не були зацікавлені в ідеологічних герцях, - до оборони, що подекуди переходила в протинаступ. Тепер же у Відні історики із східнього бльоку радикально змінили тон. Це можна було передусім помітити в доповідях та дискусійних виступах “сателітних” учених. Одні з них говорили так, ніби марксизму-ленінізму ніколи й на світі не було, дотримуючись методи, що по суті була тотожна з “буржуазним об’єктивізмом”; інші посилалися на марксизм, але дозволяли собі при цьому на його “ревізіоністське” тлумачення. Дещо інакше тримали себе радянські історики. Вони продовжували захищати відому марксо-ленінську догматику, але принаймні їхній тон не був такий аґресивний, як у минулому; вони часто закінчували свої виступи примирливою заявою, що, мовляв, обмін думок між ученими різних країн корисний, не зважаючи на розходження у світогляді.

Історики з західніх країн, очевидно, з вдоволенням сприймали цю відпружену атмосферу і з свого боку назагал оминали питання, які могли б дратувати представників комуністичного бльоку. Таким чином, як висловився один мій американський знайомий, в черзі міжнародних історичних конґресів XII конґрес творить “еру добрих почувань”. (В американській історіографії цей термін - “Era of Good Feelings” - прищепився як назва для доби на початку 1820-их років, коли в житті США тимчасово притихли партійні конфлікти).

На цьому місці варто згадати, що у Відні вирішено, що наступний, XIII Міжнародний історичний конґрес відбудеться в Москві. Не треба бути великим пророком, щоб передбачити, що характер і атмосфера майбутнього московського конгресу залежатимуть у першу чергу від того, як протягом найближчих п’ять років розвиватиметься світова політична ситуація.