Жидівська релігія
Жидівська релігія
Вчений рабин писав: «Кожний жид непохитно вiрить, що сам Бог є жидом». Iнший рабин пише: «У всьому жидiвському богослов’ї панує iдея угоди мiж Богом i людьми. Коли жид вiдчуває, що вiн виконав свiй обов’язок супроти Єгови, то має право вимагати вiд Єгови нагороду. Якщо ж Єгова не дав йому належної заплати, то жид почувається покривдженим. Жид вiрить, що нiхто з неба, але мудрецi на землi мають полагоджувати набоженськi справи. Отже, мудрецi мають обов’язок пояснювати їх людям». Iнший рабин пише: «Жидiвська релiгiя — це нiщо iнше, як жидiвський нацiоналiзм». Iнший пiдтверджує: «Жидiвський нацiоналiзм є найголовнiшим елементом жидiвської релiгiї». Голова сiонiстiв Н. Соколов казав на з’їздi сiонiстiв: «Жидiвську релiгiю не можна вiдокремити вiд жидiвського нацiоналiзму, бо ж вони обидва є одне й те саме».
Найголовнiшi жидiвськi святi книги є: перша — Талмуд, друга — Кабала i третя — Бiблiя. Талмуд подає переважно закони щоденного життя — купiвлi, продажу, всiляких угод, релiгiйних обрядiв тощо аж до безглуздя, як, наприклад, чи дозволено вбити блощицю або муху в суботу. «За двохтисячну iсторiю свого iснування Талмуд не загубив, не змiнив анi одного рядка. Вiн досi панує в головi i душi жидiвського народу, який має його догми за непохитну Божу правду», — пише рабин Iсаак Вайс у своїй передмовi до «Iсторiї Талмуда» М. Родкiнсона. Теперiшнє жидiвство виховане на Талмудi i Кабалi. Бiблiя — на третьому мiсцi.
За часiв Христа Талмуд був жидiвською конституцiєю, грамотою прав, декларацiєю незалежностi — все разом. Найпитомнiшою прикметою Талмуда є його всеохоплююча жорстока деспотичнiсть. Анi в Талмудi, анi в Кабалi, анi в Бiблiї нема жодного натяку на потребу якоїсь любовi чи милосердя. Навпаки, всi три переповненi вимогами жорстоких кар, помсти.
Сто рокiв тому рабин Арсен Дарместерер писав: «Юдаїзм знайшов свiй вираз у Талмудi. Талмуд — не є далеким, тихеньким вiдгомiном юдаїзму. Навпаки, юдаїзм знайшов у Талмудi свої вiдчутнi форми, перейшовши з царини абстракцiй у царину дiйсного життя. Вивчати юдаїзм — це вивчати Талмуд, як i вивчення Талмуда є вивченням юдаїзму. Обидва вони — нероздiльнi. Радше обидва є тим самим. Талмуд — це праця розуму кiлькох поколiнь вчених рабинiв. I справдi, нема твору, що дорiвнює своїм впливом на жидів Талмудовi. Тим-то всi жиди вивчають Талмуд, починаючи вiд 10-рiчних дiтей аж до смертi.
Талмуд учить, що по приходi Месiї вiн збере зi всього свiту всiх жидiв до Палестини i зробить велику учту. Тодi ґої побудують жидам безплатно мiста, будуть обробляти жидам безплатно поля та виноградники. Ґої, що лишаться живими, вiддадуть жидам всi свої багатства. Всi жиди житимуть у багатствi i насолодах, носитимуть одяг, оздоблений найдорожчими самоцвiтами. Королi й аристократи-ґої будуть у жидiв слухняними слугами.
Жиди виховують свою молодь на Талмудi. Кожний жид повинен прочитати щось із Талмуда щосуботи протягом усього свого життя. А Талмуд є найшовiнiстичнішим пiдручником із жидiвського нацiоналiзму. Отже, жид не може бути не нацiоналiстом. I це ми бачимо на власнi очi у щоденному життi. Це є причиною причин того справдi чуда, що малий, гноблений, розпорошений по всьому свiтi жидiвський народ за кiлька тисяч рокiв ще не денацiоналiзувався.
Автори Талмуда жили i писали десь мiж другим сторiччям до нашої ери i V ст. пiсля Рiздва Христового. Перший друкований Талмуд видано 1475 року в Iспанiї. Перша редакцiя Талмуда називалася «Мiшна». Вона з’явилася десь у II–III ст. Трохи пiзнiше до неї додано тлумачення, що називається «Ґемара». Цi два твори називаються Єрусалимським Талмудом. Його зредагували в III–V ст. i назвали Вавилонським Талмудом.
Талмуд складається з 63 книг правничих, моральних, етичних, iсторичних праць стародавнiх рабинiв. Це є збiрка жидiвських законiв, що творить основи жидiвських релiгiйних доктрин. Талмуд є обов’язковим пiдручником у школах, в яких навчаються рабини.
Вiд народження Христа по сьогоднiшнiй день не з’явилося ще нiде у свiтi лютiшого, пiдлiшого, огиднiшого, брехливiшого блюзнiрства, нiж усе те, що написано в Талмудi. Вiн учить, що мати Христа Марiя була повiєю, а батько — римський вояк Пандера. Талмуд учить, що Iсус був бабiєм, мав статевi стосунки з тваринами, був ошуканцем i не сповна розумом. Талмуд учить, що Iсус заслужив на п’ять смертельних кар: занурити його у гноївцi аж по пахви i задушити; налити в рота розтоплене олово; вiдтяти голову; побити на смерть камiнням i, нарештi, розiп’яти на хрестi.
У Нью-Йорку є жидiвська Богословська Академiя, а в нiй — окрема кафедра талмудизму. В Цинциннатi (США) є жидiвський унiверситет, де талмудознавство викладають як окрему дисциплiну.
Група найвизначнiших учених рабинiв переклала 1935 року всi 63 книги Талмуда англiйською мовою. Вона додала свої примiтки, якi витлумачують малозрозумiлi мiсця. Цей переклад надруковано в Лондонi дуже малим накладом, i в книгарнях вiн не продавався.[20] Очевидячки, цей переклад зроблено заради тої жидiвської молодi, яка не знає гебрейської мови. Перекладали доктори богослов’я: I. Епштейн, С. Дейчiз, I. Стоткi, А. Коган, М. Сiмон, Я. Шатер, А. Мiшкон. Передмову до перекладу написав найвищий рабин Англiї др. Й. Гертц.
Римськi Папи наказували палити Талмуд, наприклад, Григорiй IX — 1239 року, Iннокентiй IV — 1247 р., Олександр IV — 1261 р., Климентiй IV — 1268 р., Гонорiус IV — 1286 р., Iван XII — 1320 р., Юлiан III — 1553 р., Бенедикт XI — 1750 р., Пiй VI — 1780 року.
Друга по Талмудi жидiвська свята i таємна книга називається Кабала, що означає «перекази». Це є збiрка теософських жидiвських доктрин. Вона складається з двох книг: «Сефер Етзiра» та «Зогар». «Сефер Етзiра» (тобто книга про створення свiту) написана десь у 6-му ст. до нашої ери, «Зогар», тобто «Книга Свiтла», — це збiрка переказiв вiд Адама через Мойсея, Соломона i далi.
У писанiй формi Кабали не було аж до нашої ери, коли її записав рабин Симон бен Йочаї. У XVIII ст. iспанський рабин Мойсей де Леон нiби знайшов записане Симоном i переписав, додаючи ще iншi перекази. У Кабалi та Талмудi нема неузгодженостей. Навпаки, дослiдники називають Кабалу серцем i душею Талмуда.
У Кабалi є теоретична релiгiйна фiлософiя та практичнi чаклунськi обряди. У самiй Кабалi написано, що її змiст не може зрозумiти невтаємничений. Наприклад, вираз: «Бог створив людину» треба читати «Бог створив жида», бо ж Бог дав душу лише жидам, а не жидам душу дав диявол. Отже, лише жиди мають право називатися людьми, а не жиди — це щось гiрше навiть за звiра.
Жидiвська Кабала мала величезний вплив на iдеологiю, лад, дiяльнiсть всiх антихристиянських сект, груп, як, наприклад, масони.
Кабала пише, що коли прийде Месiя, то вiн вигубить усiх ґоїв у свiтi. Кабала описує Христа та Магомета такими гидкими словами, що їх жодний цензор не дозволить друкувати.
Чи Кабала має вплив на теперiшнiх жидiв? Жидiвський письменник вiдповiдає: «Кабала так глибоко просякла жидiвську релiгiю, що багато iдей Кабали та молитов перейшло у кров i тiло жидiв, i жидам не сила їх покинути, хоч би й намагалися». А вони й не намагаються, бо ж вони їхнi рiднi, споконвiчнi, нацiональнi традицiї.
Третьою по Талмудi i Кабалi святою жидiвською книжкою є Бiблiя. Науковий аналiз Бiблiї цiлком твердо встановив, що теперiшня Бiблiя є дуже пiзнім i дуже перекрученим твором давнiших за Бiблiю творiв. Та й пiзнiшi редакцiї самої Бiблiї мають багато вiдмiнностей, порiвняно зi старiшими редакцiями. Первiсно Бiблiя була написана старосемiтським письмом без позначення голосних i без подiлу на слова. Десь у VII ст. до нашої ери масорети, тобто опiкуни священних книг, переписали Бiблiю, запровадивши пiдрядковi знаки на голоснi. У I ст. до Рiздва Христового Бiблiю переписали арамiйським квадратним письмом.
Фiлософ Б. Спiноза (1632–1677), жид, довiв, що «П’ятикнижжя» та «Книга Iсуса Навина» написанi у V ст. до нашої ери, а книга «Паралiпоменон» — у II ст. до Христа. Вiн установив, що «Книгу Псалмiв» написав не Давид, вона була складена значно пiзнiше. Професор Й. де Вiтте встановив тотожнiсть «Книги Другозаконня» з «Книгою Закона», а остання була написана 622 року до Христа. У своїй великiй розвiдцi «Вступ до iсторiї Iзраїля» проф. К. Велгаузен довiв, що пiзнiша частина «Шестикнижжя» («Жрецький Кодекс») написана пiсля Вавилонського полону.
Найстаріша частина Бiблiї написана в IX ст. до нашої ери. Вона називається «Елогiст» (вiд «елогiм» — боги). У VIII ст. до нашої ери була написана друга частина (перекази), в якiй головного жидiвського бога названо «Ягве». Тому цю частину назвали «Ягвiст». У пiзнiших редакцiях цих обидвох частин жиди поробили багато змiн.
Основну частину Бiблiї «П’ятикнижжя» переклали у III ст. до нашої ери грецькою мовою 70 богословiв. Тому цей переклад називається «Септуґiнт».
З не жидiв нiхто, крiм дослiдникiв, не знав змiсту жидiвської молитви «Кол Нiдре» («Звiльнення вiд обiцянки»). Її урочисто промовляють тричi всi у синагозi щороку на свято Йом Кiпур (День Покути). Жиди моляться: «Всi обiтницi, зобов’язання, присяги, клятви, чи вони називаються «конами» чи «конас», чи якоюсь iншою назвою, якими можемо обiцяти, чи присягнути, чи поклястися, чи зобов’язатися, i все те чим ми можемо бути зв’язанi вiд цьогорiчного Дня Покути до наступного, ми в усiм тiм каємося. Хай вони вважаються вiдпущенi, прощенi, забутi, уневажненi i недiйснi, намарнi i без наслiдкiв. Хай вони нас не зобов’язують. Хай не мають жодної сили супроти нас. Хай обiцянки нашi не вважатимуться за обiцянки. Хай нашi зобов’язання будуть необов’язковими для нас. Хай нашi присяги не будуть присягами».
Талмуд тлумачить цю присягу так: «Хто хоче, щоби жодна з його обiтниць, що її зробить наступного року, була уневажнена, не зобов’язуюча для нього, невикональна, той має на початку року проголосити таке: «Кожна присяга, що я її в майбутньому зроблю, хай буде фiктивна, незобов’язуюча для мене». I вона справдi буде незобов’язуюча, якщо вiн, присягаючись, пам’ятатиме цi слова».[21] Цю молитву жиди тримають у таємницi вiд не жидiв, бо держави, в яких вони живуть, вигнали б їх, адже ця молитва є свiдомим кривоприсяжництвом. Таке передбачали нiмецькi жиди, i на з’їздi рабинiв у Брунсвiку 1844 року запропонували викинути з богослужби молитву «Кол Нiдре». З’їзд не викинув.
Жиди не мають жiнку за людину. У своїй щоденнiй молитвi жид молиться: «Дякую Тобi, Боже, що Ти не зробив мене жiнкою». Талмуд учить, що починати богослужбу в синагозi можна, коли будуть присутнi не менше як 10 чоловiкiв, бо тодi Дух Божий приходить до синагоги. Якщо будуть присутнi самi жiнки, хоч би й тисячi їх, служби Божої не можна починати, бо Дух Божий не приходить до жiнок. Цього дотримуються i теперiшнi жиди.
Батько лорда Бiконсфiльда жид Iсаак Дiзраелi, що вихрестився, пояснював цей свiй крок тим, що юдаїзм рабинiв вiдриває жидiвський народ вiд усього культурного свiту.
Славний нiмецький поет, жид-вихрест Г. Гейне казав: «Жидiвська вiра — це не релiгiя, а божевiлля».
Хоч Талмуд учить, що кожного не жида, який читав Талмуд, треба покарати смертю, ми подамо тут кiлька цитат із Талмуда.
«Кожного ґоя, що вивчає Талмуд, i кожного жида, що допомагає йому в цьому, треба карати смертю» (Сангедрiн 59-а, Абода Зора 6, 8).
«Оповiдати щось ґоєвi про жидiвське набоженство — це те саме, що повбивати всiх жидiв, бо ж якщо ґої дiзнались би про що навчає жидiвська релiгiя, то вони повбивали би всiх жидiв». (Книга Давида 37).
«У нiякому разi не дозволяється жидовi рятувати життя християниновi» (Закон 50).
«Будьте немилосердними до християн» (Гiлхот Акум X. I).
«Не спiлкуйтеся з християнами» (Абгода Зара 25-б).
«Остерігайтеся християн на кожному кроцi» (Абдога Зара 25-б).
«Християни створенi, щоб завжди бути слугами жидiв» (Мiдраш Талпiот 225).
«До християн треба мати менший жаль, нiж до хворого поросяти». (Орач Чаїм 57, 6-а).
«Християни — це худоба, вiслюки» (Зога 11, 64-б).
«Християни споганили весь свiт» (Зога 1, 131-а).
«Нежидiвська душа походить вiд смертi i є тiнню смертi» (Емек Гамелеч 23-д).
«Християнськi душi — брудного походження» (Зога 1, 46-б).
«Мертвий робiтник-християнин є меншою втратою для роботодавця, нiж мертвий вiслюк» (Iоре Деа 337, 1).
«Забороняється жидам продавати християнам жидiвськi набоженськi речi» (Абгода Зара 14-б).
«Жиди мусять триматися якомога далi вiд християнських церков» (Iоре Деа 142, 10).
«Жиди не смiють вiдбудовувати зруйнованi доми, якi стоять близько до їх церков» (Iоре Деа 143, 1).
«Християнськi свята недостойнi у Бога, марнi, неправдивi, поганськi, шкiдливi» (Абгода Зара 78-ц).
«У жидiвськi свята жид не смiє заходити до християнської хати» (Ґiтiн 62-а).
«Не зважаючи на його грiхи, жид завжди вартий пошани» (Чаґiта 156).
«Проливати кров не жидiв — це значить дати жертву Боговi» (Iалкут Сiмонi 245-ц).
«Всi жиди мусять допомагати вбити жидiвського зрадника» (Чошен Гам 338, 16).
«Не потрiбно молитися, вбиваючи, в суботу» (Песачiм 49-б).
«Забороняється жидам рятувати життя не жида» (Бага Кама 29).
«Хто перекручує слова рабина, того треба вбити» (Ерубiн 21, 8).
«Бог заборонив ґоєвi обкрадати, грабувати, обшахраювати жида, але дозволив жидовi грабувати, обкрадати, обшахраювати ґоя» (Абда Зара 5, 8).
«Хто не вiрить у Тору (Бiблiю), того треба вбити. Хто має силу, хай уб’є мечем. Хто не має сили, хай знищить хитрiстю» (Чожен Гамiспат 425, 50).
«Жид, що служить у християнському вiйську, не мусить iти у першiй лавi, навпаки, має йти в останнiй лавi» (Песачiм 113-а).
«Жидiвський народ є єдиний вибраний Богом, а всi iншi народи заслуговують лише презирство та ненависть. Майно всiх народiв належить жидiвському народовi, отже, вiн має право вiдiбрати вiд них те майно» (Чожен Гамiшпат 348).
«Убий ґоя, i цариця небесна буде до тебе така добра, нiби ти принiс їй жертву» (Софер Iзраїль 177-б).
У Талмудi є така молитва: «Благаємо Тебе, Боже, покарай люто народи, якi не вiрять у Тебе. Побий їх, розбий їх на дрiбнi шматки. Вiдбери у них всяку надiю, все добро. Знищ, Боже, всiх ворогiв Твого народу жидiвського» (Крач Чаїм 480).
«Лише жид є людською iстотою, а всi iншi народи не є людськими iстотами, лишень звiрами» (Бага Кама 11, 6).
«Коли Месiя прийде, кожний жид матиме 2.800 рабiв» (Сiмон Гадарсен 56-Д).
«Ґоя маємо мати за худобу! (Iоре Деа 372, 2).
«Бог надав ґоєвi людську подобу, щоб жидам служив. Ґой є худобина в людськiй подобi i приречений служити жидовi денно i нічно» (Мiдраш Талпiот 225-л).
«Як тлумачити слово «грабунок»? — Ґоєвi заборонено красти у жидiв. Але жидовi не заборонено красти у ґоїв» (Тосефта Абда Зера 5, 6).
«За часу Шаламоє заборонено всiлякий ґешефт, але дозволено обдурювати ґоя, бо обдурювання ґоя приємне Боговi» (Орач Чаїм 539).
«Коли ґой просить жида свiдчити у судi проти жида, то заборонено жидовi свiдчити. Але коли проти ґоя то дозволено» (Чожен Гамiцпат 28, 34, 4).
«Жид не зобов’язаний додержуватися моралi щодо ґоїв. Жид може порушити мораль, якщо це корисно для нього чи жидам взагалi» (Чожен Гамiцпат 348).
«Завжди дозволено вбити того, хто доносить на жида, навiть перед тим, як донiс» (Чожем Гамiцпат 248).
«Заборонено вiдкривати таємнi жидiвськi закони. Хто таке зробив би, то повинився б так, нiби зруйнував увесь свiт» (Єктут Чадаш 171, 33).
«Жид може мати статевi стосунки з не жидiвкою, але не смiє брати шлюбу з нею» (Ґад Шас).
«Дозволено зґвалтувати понад трьохрiчну не жидiвку» (Абгода Зара 37-А).
«Якщо ґої вимагають у жида розтлумачити якусь частину жидiвських святих книг, то вiн мусить розтлумачити неправдиво. Порушника цього наказу треба скарати смертю» (Книга Давида 37).
«Шлюб помiж ґоями не має законної сили, тому статевi стосунки мiж ними є такi самi, як у худоби, а їхнi дiти не є людськими iстотами» (Аруч Iоре 269).
«Християни є поганцями. Жиди не смiють спiлкуватися з ними» (Гiлхот Маахалот 8).
«Намовляйте християн мати статевi стосунки з тваринами» (Шабат 145-б).
«Спiлкуючись із християнами, чиста жидiвка забруднюється» (Iоре Деа 198, 48).
«Не провинився в убивствi той, хто вбив християнина» (Макот 7-б).
«Християни — це бруднi тварюки» (Кетубот 110-б).
«Шлюби християн з жидами є незаконнi, недiйснi» (Ебен Гаєзар 44, 8).
«Християнськi дiти — це дiти Євиного гада» (Зогар 1, 28-б).
«Християнськi церкви — це поганськi капища» (Абгода Зара 78).
«Усi ґоївськi душi будуть у пеклi» (Рош Гашана 17-а).
«Жиди не смiють слухати церковних пiсень анi дивитися на образи» (Iоре Деа 143, 15).
«Всi християнськi книги треба спалити» (Шабат 116-а).
«Християнськi свята — це днi нещастя» (Абгода Зара 2-а).
«Забороняється жидам святкувати Рiздво та Великдень» (Гiлкот Акум 9-ц).
«Всi жиди мають ангельську гiднiсть» (Чулiн 91-б).
«Ударити жида — це дати поличника Боговi» (Санґедрiн 58-б).
«Жид не смiє звертатися до християнського суду чи християнських законiв» (Чошен Гам 26, 1).
«Християнин не може бути свiдком у жидiвському судi» (Чошен Гам 34, 19).
«Уникайте їсти разом з християнами» (Iоре Деа 112, 1).
«Не пийте молока, що його надоїв християнин» (Абгода Зара 35-б).
«Нiколи не переймайте християнських звичаїв, навiть зачiски волосся» (Iоре Деа 120, 1).
«Вино, що його доторкнувся християнин, треба вилити геть» (Абгоур Зара 72-б).
«Уникайте християнських лiкарiв» (Iоре Деа 155, 1).
«Посуд, куплений у християнина, треба добре вимити» (Iоре Деа 120, 1).
«Уникайте християнських голярiв, стрижiїв» (Iоре Деа 156, 1).
«Уникайте християнських повитух» (Абгода Зара 26-а).
«Три днi перед християнськими святами уникай стосункiв з християнами» (Абгода Зара 2-а).
«Нiколи не хвали християн» (Абгода Зара 20-а).
«На християнськi свята треба дивитися як на поганськi» (Абгода Зара 78-ц).
«Давайте подарунки християнам лише тодi, коли вони не побожнi» (Гiлкот Акум 9, 2).
«Той, хто зробив щось доброго християнам, нiколи не воскресне» (Абгода Зара 1, 25-б).
«Згадуйте християнськi набоженськi речi з презирством, зневажливо» (Iоре Деа 148, 15).
«Подарунки християнам забороняються» (Iоре Деа 151, 11).
«Забороняється навчати християн якогось ремесла» (Iоре Деа 154, 2).
«Не повертай християниновi грошей, якщо вiн помилково переплатив» (Чошен Гам 183, 7).
«Не вiддавай знайдену християнську рiч» (Чошен Гам 226, 1).
«Дозволяється обдурювати християн, навiть присягаючись» (Бабга Кама 113-б).
«Дозволяється вживати необмежене лихварство щодо християн» (Iоре Деа 159, 1).
«Дозволяється брехати i кривоприсягати, щоби засудити християнина» (Бабга Кама 113-а).
«Не є блюзнiрством присягатися iменем Бога, брешучи християнам» (Бабга Кама 113-б).
«Жид може кривоприсягати в християнських судах, перекручуючи змiст слiв» (Шабоут Гаґ 6-д).
«Жид мусить завжди обдурювати християн» (Зогар 1, 160-а).
«Не вилiкуй християнина, хiба тим зробиш ворога жидiвства» (Iоре Деа 158, 1).
«Не рятуй християн вiд смертi» (Гiлхот Акум 10, 1).
«Жидiв-зрадникiв треба вбивати» (Абгода Зара 26-б).
«Вихрещених жидiв треба карати смертю» (Гiлхот Акум 10, 2).
«Убивай жидiвських зрадникiв, що беруть участь у християнських обрядах» (Iоре Деа 158, 2).
«Тих, що не вiрить в Тору, треба вбивати» (Чошен Гам 425, 5).
«Християн треба вигублювати всiма способами, бо вони поганцi» (Зогар 1, 25-а).
«Полон жидiв скiнчиться тодi, коли умре останнiй цар на землi» (Зогар 11, 19-а).
«Iзраїль визволиться тодi, коли зруйнується Рим» (Обадаiм 2).
«Дозволяється безкарно вбити навiть жидiвського приятеля ґоя» (Абгода Зара 26-б).
«Вигуба всiх християн є найбiльшою жертвою Боговi» (Зогар 11, 43-а).
Талмуд учить, що Бог є Творцем i Опiкуном не всiх народiв, а лишень одного народу — жидiвського. Вчить, що Бог є ворогом усiх народiв, а любить лише жидiвський народ. Талмуд учить, що Бог не визнає за iншими народами людських прав i пошле їм цiлковиту поразку, щоб жидiвський народ забрав усе їхнє майно i панував над ними.
Жиди запекло боролися проти перекладу Бiблiї на iншi мови. Коли ж з’явився у третьому сторiччi до нашої ери переклад грецькою мовою, то жидiвський провiд проголосив це великим жидiвським нещастям, тому заповiв пiст у всiй Палестинi.
Жиди пишуть самі про себе таке: «Нiколи, за жодних обставин жиди не будуть приятелями християн чи мусульман, аж доки не засiяє в усьому свiтi свiтло жидiвської вiри, цiєї єдиної, розумної релiгiї. Розпорошенi помiж iншими народами, ворожими до наших прав, ми, жиди, бажаємо насамперед залишитися незмiнними жидами. Наше громадянство — це вiра наших предкiв. Жодного iншого громадянства ми, жиди, не визнаємо. Ми, жиди, живемо на чужих землях i не хочемо турбуватися справами чужими, коли вони не загрожують нашим, жидiвським. Жидiвськi iдеї та iдеали мусять колись запанувати в усьому свiтi».
«Жиди! Куди б не закинула вас доля, розкиданих по всьому свiту, завжди майте себе за члена народу, обраного Богом. Усвiдомлюйте, що вашим патрiотизмом є лише вiра ваших предкiв. Визнавайте, що в якiй би державi ви не жили, яке б громадянство ви не мали, ви, жиди, належите до одного лише народу — народу жидiвського. Наша жидiвська справа велика i свята. Її перемога — певна. Сiтка, що її жидiвство закинуло на увесь свiт, щоденно захоплює ще бiльшi простори, здiйснення пророцтв святих наших книг щоденно наближається. Недовго вже чекати, коли Єрусалим стане храмом усiх народiв, i жидiвський прапор замайорить на всiх землях. Будьмо готовi. Наша сила величезна. Вчiться її вживати задля перемоги нашої справи. Не бiйтесь нiчого i нiкого. Недалекий вже той день, коли всi багатства свiту стануть власнiстю дiтей Iзраїля».
Iнший жид пише: «Жиди є пани над панами, бо мають у своїх руках золото всього свiту».
Ще iнший каже: «Народнiсть (нацiональнiсть) визначає кров, а не вiра чи мiсце народження. Особа жидiвської кровi лишиться насамперед жидом, хоч би й змiнила вiру чи паспорт. Думка, що, мовляв, жидiвство є така ж релiгiя, як i католицизм чи протестанство, є помилкова. Нiхто не повiрить, що вихрещений жид перестав бути жидом. Його кров, вдача, спосiб думання не змiняться вiд змiни вiри».
Сiонiстський провiдник каже: «Жидiв зобов’язують лише жидiвськi закони. Жиди мають свої власнi суди (Бетс Дiн). Накинутi нам, жидам, закони ми вважаємо за утиск i тому не зобов’язанi їх дотримуватися. Ми, жиди, створили своє власне право i господарче об’єднання. Ми, жиди, побудували високу, непролазну стiну, яка вiдокремлює нас вiд решти нежидiвського свiту. За цiєю стiною панує жидiвська держава».
Усi жидiвськi школи в усьому свiтi виховують у своїх школярiв гострий, жидiвський шовiнiзм. Вони навчають школярiв бути насамперед жидом, а потiм кимось iншим. Навчають шанувати насамперед все жидiвське, а до нежидiвського ставитися з презирством. Навчають ставити жидiвськi потреби далеко вище за всi iншi; вiрнiсть жидiвству — понад усе.
Жиди проголосили себе на увесь свiт запеклими ворогами будь-якого нацiоналiзму, а самi є найзапеклiшими жидiвськими нацiоналiстами. Наприклад, Ч. Дiккенс у своїх романах «Олiвер Твiст» та «Венецiанський купець» показав жидiв такими, якими вони справдi були в життi. За цими романами знято фiльми. Автори фiльмiв уникали назви «жид». Фiльм «Олiвер Твiст» показували в Англiї без жодних перешкод. Але в Нiмеччинi полiцiя мусила охороняти тi кiнотеатри, якi показували стрiчку «Олiвер Твiст», бо жиди збройно нападали на тi театри та били людей. У США тих фiльмiв не показували, бо всi кiнотеатри були в жидiвських руках.
В ухвалах з’їзду рабинiв США вiд 24.09.1936 р. читаємо: «Найбiльш небезпечним для жидiвства наслiдком свiтової вiйни 1914 року було народження нового нацiоналiзму в Європi i посилення старого. Жидiвство не може вижити в країнах зі своєю високорозвиненою нацiональною культурою».
У Талмудi читаємо: «Коли з’явиться Месiя, вiн оберне Рим у румовище. Бур’яни ростимуть на мiсцi папського палацу. Месiя розпочне вiйну проти всiх ґоїв i всiх поб’є. Вiн повбиває всiх королiв, вигубить усi народи, оберне всю римську землю в пустелю. Тодi скаже жидам: «Я — ваш король, Месiя, на прихiд якого ви чекали. Заберiть вiд ґоїв усе їхнє золото i срiбло».
Жидiвський провiдник писав: «Недавно жидiвський народ дав свiтовi нового пророка, що має два обличчя i два iмені. Одне — Ротшiльд, провiдник капiталiстiв, а друге Карл Маркс — провiдник пролетарiату».
Один з провiдникiв свiтового жидiвства Барух Левi писав К. Марксовi таке: «Увесь жидiвський народ має бути власним Месiєю. Жидiвський народ здобуде панування у свiтi шляхом знищення нацiй, знищення державних кордонiв, знищення монархiй i заснування свiтової республiки, у якiй жиди будуть всюди на провiдних посадах. Дiти Iзраїля живуть тепер усюди у свiтi, i вони видадуть провiдникiв усього свiту, захопивши провiд над свiтовою сiромою. Завдяки перемозi сiроми у свiтi, уряди всiх держав опиняться в жидiвських руках. У цей спосiб жидiвськi провiдники зможуть скасувати право особистої власності i запровадити державну власнiсть на все у свiтi. У вашій новій органiзації Інтернацiоналi сини Iзраїля безперечно стануть керуючим фактором, надто коли вони накинуть робiтництву свiй провiд. Тодi провiд тих народiв, якi творитимуть свiтову республiку, опиниться в жидiвських руках. Так здiйсниться пророцтво Талмуда: коли прийде Месiя, то жиди матимуть багатства всього свiту».
Голова Свiтового Жидiвського Союзу Адольф Кремо казав: «Надходить час, коли Єрусалим стане храмом, в якому молитимуться всi народи свiту, а жидiвський прапор майорiтиме на всiх землях свiту. Коли нацiональнi рiзницi щезнуть, а релiгiя буде знищена, лише єдиний жидiвський народ та його релiгiя не зникне, бо жидiвський народ вибраний Богом, щоби все те здiйснити».
Голова уряду Iзраїльської республiки Д. Бен-Ґурiон пророкував: «За винятком СРСР, всi iншi континенти з’єднаються у Свiтовий Союз, що буде мати мiжнародне вiйсько. Нацiональних, державних вiйськ не буде. ООН збудує в Єрусалимi святиню пророкiв задля служби Свiтовому Союзовi. У нiй (як пророкував Iсайя) буде осiдок Найвищого Суду всього людства».
Жиди США заснували 1966 року «Мiжнародний Центр Прогресу i Миру». В Єрусалимi вже побудовано будинок того центру.
Iнший жид пророкував: «Європа морально зiгниває. Але воскресає Дух у країнах на схiд вiд Червоного моря. Чи ж ми, жиди, не мусимо молитися за нього? Коли минеться час нашого чекання Месiї, увесь свiт змiниться до невпiзнання. Кiстяки в Європi перевертатимуться в могилах. Америка повиганяє жидiв. Жовтошкiрi народи схоплять її за горлянку. Прийде жахливий провiдник помсти. Жовта хмара впаде на Європу i європейцi вигинуть. У Московщинi лишаться лише немовлята і неписьменнi. Польща й Україна обернуться в дике поле».
Ще iнший пророкував: «Всi народи зберуться, щоб уклонитися Божому народовi Iзраїля. Всi багатства всiх народiв перебере жидiвський народ. Всi народи полоненi, в кайданах, скоряться жидiвському. Королi приведуть своїх синiв, а королiвни годуватимуть своїми грудьми жидiвських немовлят. Жиди наказуватимуть усiм народам. Багатство морiв i народiв будуть у жидiвських руках. Народи i держави, якi не скоряться жидам, будуть знищенi впень».
У редакцiйнiй статтi жидiвського часопису з 1883 року читаємо таке: «Розселення жидiв по всьому свiту зробило їх свiтовими громадянами, космополiтами, вони мусять дiяти i дiють, нівелюючи нацiональнi та державнi вiдмiнностi всiх людей. Великий iдеал жидiвства не в тому, щоби жити всiм жидам разом у якомусь кутку свiту, бо то був би звичайний нацiональний сепаратизм. Нi, iдеал жидiвства полягає в тому, щоби захопити весь свiт жидiвською iдеєю свiтового братерства народiв, де не буде окремих народiв i їх окремих релiгiй. Будучи свiтовим народом, жиди вже переросли нижчий ступiнь громадського життя — нацiональну i державну самостiйнiсть народiв. I жиди вже нiколи не повернуться назад до неї. Жиди вже зробили весь свiт своїм домом i тепер закликають iншi народи наслiдувати жидiвський народ. Ба, бiльше нiж закликають. Своєю дiяльнiстю в лiтературi, науцi, провiдним становищем у всiх царинах людського життя жиди поступово впливають на нежидiвську думку, на нежидiвську систему, скеровуючи їх у жидiвськi форми. Все, що ми чуємо про жидiвськi впливи в минулому i сучасному життi — це лише досягненi ступенi здiйснення мiсiї жидiвського народу».
Жидiвський дух у свiтi не лише не зникає, але тепер запанував навiть там, де ранiше його не було чути. «Ми, жиди, вже не потребуємо замикатися у своєму стародавньому ґетто, бо вже маємо владу, обiцяну нам нашими пророками. Тепер жодному володаревi свiту не сила щось зробити без нашої, жидiвської згоди. Не сила, бо у наших жидiвських руках є все свiтове золото. Тепер жодному видавництву не сила продати книжку, що нам не подобається, бо ж у жидiвських руках всi великi видавництва з їхнiми рецензорами i всi способи поширити щось друковане i навiть голошене на радiо».
Жодна культурна людина не виправдає тих кривд та несправедливостi, що їх заподiяно жидiвству. Але було би брехнею казати, що жиди не завинили в тому. Вже одне домагання жидiв на «дану Богом» вищiсть жидiвського народу над усiма iншими народами породжує обурення не жидiв. Жидiвський Талмуд не лише дозволяє, але й наказує жидам кривдити, вбивати ґоїв. Жиди переконанi, що сам Бог дав жидiвському народовi право панувати над ґоями. Тим-то жиди вимагають не однакових з ґоями прав, але бiльших, нiж ґоям.
Змальовувати жидiв як лишень тихих, мирних жертв — це перекручувати iсторiю. А в iсторiї жиди показали себе найжорстокiшими катами, спраглими людської кровi, якi насолоджуються муками жертв. У садизмi жиди не перевищують хiба єдиних москвинiв. Пригадати хоч би московсько-жидiвську ЧЕКа чи НКВД, або винищення арабiв у Палестинi.
Жиди своєю впертою, настирливою пропагандою осягли того, що тепер християнськi соцiалiсти, демократи, лiберали вiдчувають свою провину супроти жидiвства. За їхнiми поглядами критикувати жида — це ганебне людиноненависництво. Євангелiє критикує жидiв, отже, воно є джерельною книгою найбiльшої ганьби — антисемiтизму. Звiдси висновок: християни повиннi викинути Євангелiє на смiтник, якщо хочуть справдi свiтового братерства народiв. А навiть жид пише, що «Жиди не задовольняються збайдужінням християн до християнської вiри. Жиди ожидiвлюють християнську вiру тим, що накидають збайдужiлим християнам жидiвський iдеал життя, моралi, свiтового ладу. Жиди тим способом здiйснюють стару жидiвську мету — знищити християнство».
Жидiвська ненависть до християнства почалася ще в першому сторiччi нового стилю, ще тодi, коли християни не зробили жодної кривди жидам. Жидiвська ненависть до Iсуса Христа палає невгасимим полум’ям вiдтодi, коли кричали: «Розіпни Iсуса», і по сьогоднiшнiй день. Жиди мають Iсуса Христа за найбiльшого i найнебезпечнiшого ворога жидiвства. Талмуд зi скаженою ненавистю називає Христа ошуканцем, брехуном, чаклуном, байстрюком римського вояка тощо. Оповiдає, що його скаменували, повiсили. Апостолiв називає найбруднiшими, нецензурними словами. Цi сповненi ненавистi лайки на адресу Христа не надрукованi в англiйському та французькому перекладах Талмуда.[22] Переклади iнших жидiвських святих книг також неповнi. А святi книги всiх iнших вiр, як, наприклад, Коран, Дамапада, Оута, Нiпата, Зенд Авеста, Ши Кiнґ, Ману Баґавадґiта тощо перекладенi на європейськi мови повнiстю. Чому жиди не хочуть, щоби не жиди знали все, що написано в жидiвських книгах?
Жид пише: «Християни мають Iсуса Христа за знамено всього найчистiшого, святого, пiднесеного, гарного. А жиди мають його за знамено антисемiтизму, наклепу, жорстокостi, смерті».
Відомий голлiвудський кiнописьменник жид Бен Гетч в одному iз своїх творiв писав: «Одним з найгарнiших вчинкiв, що його будь-коли зробила юрба, було розп’яття Христа. Це був прекрасний вчинок. Але та юрба спартачила справу. Якби я керував покаранням Христа, то я був би наказав привезти його до Риму i кинути на розтерзання левам. Якби так було його покарано, то нiхто не мiг би зробити Бога з купки роздертого м’яса».
Жиди розпинають Христа ще й тепер. 1) Вони «промивають мозок» навiть священикам, щоби вони не визнавали божественості Сина Божого. 2) Вони вимагають заборонити християнську молитву в громадських установах та школах. 3) Щоби зруйнувати церкви матерiально, вони вимагають накладати податки на церкви[23] i не звiльняти вiд податкiв пожертви на церковнi потреби. 4) Вони ширять думку, що Христос був шахраєм, який вигадав сам своє розп’яття, прикинувся мертвим i пiдробив своє воскресiння. 5) Вони вимагають заборонити чи збойкотувати Оберамерґавську виставу «Муки Господнi» у Нiмеччинi. 6) Вимагають заборонити молебень подяки випускникiв шкiл по закiнченнi школи. 7) Вимагають заборонити виставляти макети Рiздва Христового на громадських мiсцях. 8) Вимагають заборонити спiв християнських колядок у школах. 9) Вимагають забрати хрести з вiйськових цвинтарiв та каплиць.
Жидiвський Нью-Йоркський часопис писав: «Ми, жиди, хочемо щоб уся та рiздвяна пропаганда скiнчилася раз i назавжди. Жидiвський народ у США має право вимагати, щоб нiякого Рiздва не було у школах». 66 жидiвських гурткiв у США призналися, що вони дали грошi на пропаганду заборони молитви в школах i громадських установах. Жиди вимагають вiд уряду США заборонити в школах навiть звичайне привiтання «Бажаю тобi веселого Рiздва». Вимагають усунути хрести з громадських та державних будинкiв i площ. Уряд уже забрав хрести з вiйськових церков. Щоби люди забули саме iм’я «Христос», жиди вимагають на привiтальних поштових картках, замiсть «Рiздво Христове», надрукувати «Сезонне Свято». Це вже зроблено. Тепер рiздвяних привiтальних карток з набоженською тематикою дуже мало у продажу. Протестуючи проти християнської молитви та хрестiв, жиди не протестують проти пропаганди безбожництва, проти розпусти, наркотикiв тощо.
У США субота є вже обов’язковим святом для банкiв, шкiл, заводiв i багатьох урядових установ. Але жиди не закривають своїх крамниць у суботу. Лишилося зробити ще один крок (зроблений у СРСР) — проголосити недiлю робочим днем (буднем).[24] Не офiцiйно це є i в США. Там побачите в недiлю вiдчиненi шинки, крамницi. Поки що Канада тримається християнського закону. В Канадi в недiлю все зачинено.
Про жидiвську небезпеку попереджували визначнi державнi мужi. Так, Цицерон назвав жидiв злою, руйнiвною силою, Магомет — п’явками, людожерами, Еразм — галапасами. Наполеон казав: «Я не хочу бачити жодного жида в моїй iмперiї. Я гиджуся цим найпiдлiшим народом». Ф. Вольтер назвав жидiв найогиднiшими галапасами. Марiя Тереза казала, що жиди роблять усе, чим чесна людина гидиться. Дж. Вашинґтон казав: «Жиди шкодять нам бiльше, нiж вороже вiйсько. Вони стократно небезпечнiшi для волi i добробуту Америки нiж всi ворожi вiйська. Дуже прикро, що Америка не повиганяла цих галапасiв i ворогiв американського добробуту». Б. Франклiн попереджував, що жиди зжеруть Америку, якщо вона їх не повиганяє. Президент Ю. Ґрант повиганяв жидiв з державних посад. Г. Форд казав, що вiйн не було б, якби уряди не тримали у своїх руках 50 жидiвських банкiрiв. М. Лютер писав: «Жадiбнiшого на грошi, жорстокiшого i мстивiшого народу за жидiвський, ще не iснувало. Жидiвський народ перейнятий думкою вбивати, мучити не жидiв». Багато Римських Пап попереджували про жидiвську небезпеку. Наприклад, Папа Климентiй VIII писав: «Увесь свiт страждає вiд жидiвського лихварства, ошуканства. Жиди зубожили багато людей, а надто селян, робiтникiв, незаможних». Ф. Вольтер пiдкреслював: «Жиди є дикий народ, який поєднав найогиднiшу скнарiсть з найогиднiшими забобонами та незгасимою ненавистю до всiх народiв, якi терплять жидiв i збагачують їх». Провiдна англiйська соцiалiстка Беатриса Веб казала, що жадоба зиску є рушiйною спонукою всього жидiвського народу. Всi жиди не мають анi бажання, анi здатностi працювати фiзично. Жиди не знають, що то є громадська i людська мораль. Е. Зiльбернер, iдеолог соцiалiстiв-фабiанцiв, подiляє цю думку.
Та послухаємо жидiв, що вони кажуть про самих себе.
К. Маркс пише: «Яка духовна основа жидiвства? Жадоба грошей. Хто є справжнiм жидiвським Богом? Грошi».
Вiн же пише: «Жиди вже одержали однаковi права з iншими громадянами. Але ця однаковiсть є на жидiвський спосiб. Це значить, що, наприклад, вiденськi жиди (де їх ледве мають за людей) можуть своєю грошовою силою змiнити майбутнє Європи. Жиди звiльнилися вiд утискiв i гноблення не лише тому, що стали володарями грошей, але й тому, що золото стало свiтовою силою. Жиди звiльнилися в такiй мiрi, в якiй християни стали жидами. Та навiть i позбавленi формально полiтичних прав, жиди мали i мають фактично величезну силу впливати на державну полiтику».
Жидiвський письменник пише: «Жид завжди незадоволений, завжди неспокiйний, невгамовний. Причини, що породили це, — внутрiшнi, пов’язанi зi самою духовнiстю жида. Він уважає, що життя повинно приносити людинi лише насолоди. Не вiрячи у посмертне життя, жид не має надiї на нагороду в небi, тому не хоче скоритися пробам життя. Цi проби бентежать його, i вiн протидiє супроти них не почуттям неминучостi, як мусульманин, не покорою, як християнин, але ворохобою, бунтом. Маючи матерiалiстичний свiтогляд, жид хоче здiйснити свiй iдеал життя за всяку цiну, не перебираючи у засобах. Все, що затримує здiйснення його iдеалу, викликає у нього люту ненависть. Духовнiсть жида — iстотно ворохобна. Свiдомо чи несвiдомо, жид є завжди ворохобником» (Б. Лазар).
«Свiтова революцiя, яку ми тепер переживаємо, є i буде нашою жидiвською справою i в наших, жидiвських руках. Ця революцiя змiцнить наше жидiвське панування над iншими народами» (газ. «Пепль Жуїф», 8.02.1919, Париж).
«Ми, жиди, є винищувачами, руйнівниками, i будемо ними завжди. Щоб ви християни не зробили, нiщо не задовільнить наших вимог. Ми нищитимо, бо хочемо панувати у свiтi» (Г. Самуель).
«Ми, жиди, маємо намiр переробити християн, як комунiсти перероблюють їх у СРСР. Задля того треба часу трьох поколiнь» (Равi Броун).
«Iдеали комунiзму є однаковi з багатьма iдеалами жидiвства. Тим-то багато жидiв є комунiстами» («Жевiс кронiкл», 4.04. 1919, Лондон).
«Жиди є рушiйною силою i комунiзму i капiталiзму» (Р. Пiтт).
«Жидiвську справу може розв’язати лише соцiалiстичне суспiльство» («Нью Масс», 12.05.1936).
«Великим iдеалом жидiвства є, щоби всi народи i вiри зникли i було б одне свiтове, фактично жидiвське братерство народiв» (Жевiс Ворлд», 9.11.1883).
«Головна наша мета — панування жидiвства у свiтi — ще не осягнена, але вона буде осягнена, i вона вже наблизилася набагато ближче, нiж християни думають. Московський царат, нiмецьке королiвство вже скиненi. Всi народи вже стали на шлях самогубства. Вже починається жидiвське панування у свiтi» (Й. Шультбух).
«Лiга Нацiй є жидiвською iдеєю. Ми, жиди, створили її 25-рiчною боротьбою. Єрусалим буде колись столицею всього свiту» (Н. Соломон).
«Iдеал Органiзацiї Об’єднаних Нацiй — це iдеал усiх жидiв» (Д. Бен-Гурiон).
«Теперiшнiй свiтовий соцiалiзм є лише першим ступенем юдаїзму, лише початком свiтового здiйснення пророцтв наших, жидiвських пророкiв. Ми, жиди, можемо розбудувати без перешкод нашу нацiональну державу Iзраїль лише тодi, коли Лiга Нацiй з її вiйськом буде спроможна захищати слабких у свiтi. Ми, жиди, зможемо задовольнити нашi нацiональнi та мiжнароднi потреби лише тодi, коли в Лiзi Нацiй запанує соцiалiстична iдеологiя. Тим-то всi жидiвськi громади, сiонiсти i не сiонiсти, соцiалiсти i не соцiалiсти мусять допомогти в здiйсненнi перемоги соцiалiзму у свiтi, якщо не з принципових причин, то принаймнi з тактичних» (А. Носсiнг).
Жиди витратили чимало мiльйонiв грошей та чимало рокiв часу на те, щоб у всьому свiтi зробити тавро «антисемiтизм» (жидоненависництво) таким жахливим, щоби самого натяку (мовляв, ота особа є антисемiтом) вистачало б аби суспiльство скаменувало ту особу, що мало б її за найгiршого злочинця, вбивцю, ворога всього «прогресивного суспiльства». I справдi, багато, аж надто багато не жидiв бояться цього тавра бiльше як чуми, холери, вогню, потопу. Отже, коли комунiсти хочуть знищити якогось ворога комунiстiв, то на всi заставки кричать, що вiн є антисемiтом. Знаючи цю комунiстичну тактику, антикомунiсти навмисно не виступають проти жидiвських злочинiв, хоча ненавидять тi злочини. Але те їм не допомагає. І комунiсти, і жиди все одно таврують їх ярликом антисемiта.
Головною причиною нелюбовi до жидiв з боку християн i мусульман є жидiвська захланнiсть та лихварство. Навiть жид пише: «Наша жидiвська найбiльша вада за часiв старих i теперiшнiх — паразитизм. Ми, жиди, є народ хижакiв, галапасiв, що живляться путом людей. Ми, жиди, живемо брехнею, ошуканством, облудою i жорстокiстю. Кожний народ радо приймав жидiв до себе, бо, читаючи Бiблiю, спiвчував нещаснiй долi жидiвства i шанував мудрiсть жидiвських пророкiв. Народи, якi прийняли жидiв, дозволяли їм брати участь у всьому їхньому життi, вiльно торгувати, давали жидам однаковi громадянськi права. Але з часом, пiзнавши лiпше своїх жидiв, тi народи змiнили своє добре ставлення до жидiв на погане, потiм на ненависть, а потiм i виганяли жидiв зi своєї країни» (С. Рот). Iнший жид згоджується з цим, кажучи: «Загальнi причини жидоненависництва — це провина самих жидiв, а не їхнiх ворогiв» (Б. Лазар).
Там, де нема антисемiтизму, жиди самi його викликають i роздмухують, щоби, прикриваючись личиною «бий антисемiтiв», фактично бити патрiотiв. Наприклад, в Англiї в XVIII–XIX i на початку XX ст. не було де й понюхати жидоненависництва. У Британськiй iмперiї жиди мали такi самiсiнькi права, що й решта громадян. Не було жодних утискiв, чи зневаги жидiв. Щобiльше! Жиди були на дуже високих становищах у суспiльствi i державi, наприклад, головою Британського iмперського уряду був жид Бенджамiн Дiзраелi (1804–1881). I не зважаючи на такий стан, англiйськi часописи розпочали по 1945 роцi великий крок, закликаючи боротися проти неiснуючого у Великобританiї жидоненависництва. Чому такий крик? Що сталося?
Тепер нафта є кров’ю промисловостi та торгiвлi. Народ, що не має нафти, засуджений на поразки економiчнi, полiтичнi i воєннi. Землi, заселенi арабами, мають величезнi запаси нафти. Отже, економiчнi i державнi потреби Великобританiї владно вимагають заприязнених стосункiв з арабським свiтом. Жиди зажадали вiд Великобританiї, щоби вона вигнала арабiв із Палестини i допомогла жидам створити в Палестинi жидiвську державу. Великобританiя тодi вiдмовилася.
Лондонський часопис «Сандi Експрес» проголосив 27.09. 1947 р., що буде в тижневому своєму додатковi друкувати матерiал про британський антисемiтизм. А скiльки було того антисемiтизму тодi в Англiї свiдчить такий факт: жиди в Ізраїлi жорстоко скатували i повiсили вже мертвих двох англiйських воякiв. Всi англiйськi часописи писали про це, друкуючи фотографiї повiшених. Англiйське суспiльство не звернуло жодної уваги на цю подiю. Нiде не було чути навiть балачок на цю тему. А який би то величезний рух зчинили б жиди в усьому свiтi, якби англiйцi зробили те саме з двома жидами?
Народ США склався з переселенцiв — представникiв рiзних народiв, сповiдникiв рiзних конфесiй. Вже ця одна обставина зробила американцiв дуже толерантними до всiх народiв i всiх релiгiй. Всебiчна воля у всьому життi ще бiльше змiцнила вирозумiлiсть американцiв. У США нема жодного ґрунту на якусь ненависть до народу чи вiри, отже, i до антисемiтизму. Що бiльше! — Жиди в США мають не однаковi громадськi права, а фактично мають навiть бiльшi, як не жиди, бо жиди в США мають таку величезну силу, що можуть скидати навiть найвищу, небажану їм владу, i наставляти бажану. Жидоненависництва в США нема, понадто серед тих, що там народилися. Щоправда, є вiдраза, огида до жидiв, але це ж далеко до ненавистi. Жидам живеться в США аж надто добре, наприклад, хоч жиди складають лише 3 % людності країни, проте серед мiльйонерiв їх є 20 %, серед лiкарiв — 20 %,[27] серед юристiв — 10 %, серед студентiв — 10 %. З усього багатства США жидам припадає 15 %.
I ось у цьому жидiвському раю читаємо: «Американськi жиди мусять схопити за горлянку всiх антисемiтiв. Мусимо заповнити американськi в’язницi цими жидоненависницькими бандитами. Мусимо посадити їх всiх до божевiлень». А в жидiвському часописi читаємо: «Нью-Йоркська полiцiя ув’язнила п’ятьох жидiв, якi малювали нацистську свастику на будинку iзраїльського консулату в Нью-Йорку». Чи треба щось тут пояснювати?
29 Пап Римських видали 57 антижидiвських наказiв (едиктiв).
У московськiй iмперiї лише один народ мав нацiонально-культурний самоуправ. Це був жидiвський народ.
В Українi жиди мали 1929 року 480 шкiл з жидiвською викладовою мовою, з 76.000 учнiв, 2.500 учителiв у них.
В Українi жиди складали 1929 року 5,4 % людності, але серед урядовцiв було 18,7 % жидiв.
На 10.000 людності в Українi було у 1929 роцi у вищих школах 51 жид i 6 українцiв.