Масонство
Масонство
Самi масони не знають, коли, де i як постало масонство з його обрядами. Вони мають лише здогади (теорiї), що воно постало: 1) вiд бiблiйних патрiархiв; 2) з поганської мiфологiї; 3) вiд будiвничих храму Соломона; 4) вiд хрестоносцiв; 5) вiд храмовикiв; 6) вiд римської Академiї майстрiв; 7) вiд фахових каменярiв Середньовiччя; 8) вiд секти Рожевого Хреста XVI ст.; 9) вiд архiтектора кафедри Святого Павла Христофора Врена; 10) вiд Олiвера Кромвеля; 11) вiд князя Чарля Стюарта; 12) вiд др. Десаґульєра та його приятелiв з 1717 року.
Та всi цi здогади помилковi. Насправдi ж теперiшнє масонство повстало вiд злиття двох рiзних традицiй: фахових каменярiв-будiвничих та фiлософiї життя i смертi. Першi дали форму, а другi — дух масонства.
Будування великих палацiв, храмiв, твердинь було великою, вiдповiдальною працею. Будiвничi були об’єднанi у свої союзи (цехи). У Римi iснувала Колегiя архiтекторiв. З огляду на важливiсть будiвельних союзiв їхнiми опiкунами були королi. Тi союзи мали свої закони, прапори, обряди, вiдзнаки. До союзу каменярiв (масонiв) пiзнiше стали приймати як почесних членiв високоповажних осiб не будiвельникiв. Цi не каменярi створили iдеологiю каменярського союзу, обернувши союз у товариство вiльних каменярiв — масонську ложу. Ложа Святого Павла в Лондонi офiцiйно проголосила 1703 року, що приймає i не фахових будiвничих.
Деякi iсторики масонства кажуть, що початкiв масонства треба шукати в Єгиптi, Асирiї, Iндiї, Персiї. Але докладнiший аналiз масонських обрядiв, кличiв, знамен, символiв, мовлення, фразеологiї показує, що всi вони є не єгипетськi, не асирiйськi, не перськi, а жидiвськi. Джерелом їх треба вважати жидiвську Кабалу. I самi масони починають свiй родовiд вiд Адама, Ноя, Авраама, Давида i Соломона. А Кабала так само починає жидiвський рiд вiд цих людей. I Кабала є далеко старша за теперiшнє масонство. Теперiшнi масонськi обряди, знамена мають своєю основою жидiвський переказ про жидiвського святого, героя, будiвничого храму Соломона — Гiрама, якого вбили його вороги, але вiн воскрес i вознiсся до неба. Жиди згадують i тепер цю рiчницю жалобою. Згадують його жалобою i масони. Щоправда, жиди позичили цей переказ у єгиптян. Єгиптяни мали переказ, що вбитi Озiрiс та Адонiс воскресли i вознеслися до неба. Та масонська жалоба має форми жидiвської жалоби, а не єгипетської.
Храмовики одержали вiд храму Соломона не лише свою назву, але й також чимало жидiвських переказiв, у тому числi i переказ про будiвничого того храму Гiрама. I коли уряди закрили орден храмовикiв, вони запровадили жалобу по Гiрамовi, як своєрiдну форму протесту проти знищення їхнього ордену. Багато храмовикiв перейшло до масонських лож.
Жидiвський письменник Б. Лазар пише, що жиди були повитухами масонства. Герб Великої Ложi зробив жид Якiв Темпло, тим-то всi його знаки (емблеми) є жидiвськi: вiл, людина, лев, орел. Вони позиченi у Кабалi.
Свiтове масонство — це не є щось одне, об’єднане спiльною всiм iдеологiєю, статутом, обрядами. Навпаки, свiтове масонство є рiзноманiтне, хоч i пiд одною назвою «масонство». Та загально можна подiлити свiтове масонство на дві вiдмiни: масонство у протестантських країнах, як, наприклад, у Британськiй iмперiї, США, Голландiї, Данiї, Швецiї тощо та масонство в католицьких країнах. Назагал масонство в католицьких країнах не є революцiйне, воно менш безбожницьке, а масонство у протестантських країнах все безбожницьке, революцiйне, соцiалiстичне, як, наприклад, найбiльша i найвпливовiша Велика Ложа Сходу в Парижi.
Iдеологiя британського масонства — це свiтове братерство, людянiсть, мирне, еволюцiйне, не революцiйне удосконалення, насамперед моральне, починаючи вiд особистого, а далi громадське, державне, мiжнародне. Iдеологiя французького масонства пересякнена iдеями спартакiвцiв, як, наприклад: «Мета виправдує засоби», свiтова революцiя, безбожництво. Британськi масони вiрять у «Великого Архiтектора Всесвiту» i безсмертнiсть людської душi та вимагають вiд кожного масона щоби вiн був побожним (будь-якого вiровизнання). Французькi масони навпаки, вони вже цiлком вiдкрито проголосили вiйну всiм набоженствам, уважаючи їх дикунськими забобонами, дурiйкою. На мiсце Бога вони ставлять людолюбство або гуманiзм. Так офiцiйно, а в найвищих ступенях навчають тезу «Мета виправдує засоби» i обстоюють свiтовий деспотичний уряд».
Масонськi ложi були заснованi у Парижi 1725 року, у Мадридi 1728 р., у Гаазi 1731 р., у Гамбурзi 1733 р.
Цiкава нiби дрiбниця: до масонських лож не приймають незаможних людей.
Хоч британське масонство має однаковi з французьким, iспанським обряди, ступенi, знаки, проте британське дуже вiдрiзняється вiд тамтих. Найголовнiше, що британське масонство не займається полiтикою, а лише фiлантропiєю. Воно збирає щорiчно понад 300 тисяч фунтiв стерлiнгiв на добродiйну допомогу убогим. Британськi ложi забороняють навiть обмiрковувати в ложах полiтичнi справи.
Намагання втягнути британське масонство в полiтику (наприклад, у вибори), британськi ложi вважають злочином i карають своїх членiв за те. Англiйське масонство в 1878 роцi вiдмовилося визнати французькi ложi i заборонило своїм членам їх вiдвiдувати, саме ж не приймало гостей з французьких лож. Отже, порвало зв’язки з французьким масонством. Також британське масонство противиться об’єднанню свiтового масонства в один союз. Спроба об’єднатися провалилася 1889 року на всемасонському з’їздi в Парижi, але пiзнiше, 1902 року, масонський з’їзд у Женевi ухвалив створити Мiжнародну Канцелярiю Масонських Справ. Британськi масони не приїхали на той з’їзд, пояснюючи тим, що британське масонство не дозволяє полiтики у своїх ложах. Проте британське масонство нiколи не засуджувало революцiйної, безбожницької дiяльностi французького, португальського та iнших масонств. Британськi масони не були аж до 1813 року безбожниками, як французькi та iншi. Два з провiдних засновникiв Лондонської Великої Ложi (1717 року) були священики: доктор Теофiл Андерсон та доктор Джем Десаґуiлерс. У XVIII ст. у молитвах британських масонiв згадувалося навiть Христа. Британськi масони були толерантнi до всiх набоженств. Це вже по 1813 роцi британськi масони стали байдужi до християнства, а в XX ст. стали навiть на революцiйний, безбожницький шлях французького масонства.
Британськi масони запровадили 1846 року найвищий, 33-iй ступiнь посвячення — «Рожевий Хрест». До цього ступеня мали право належати лише побожнi християни. Не християни такого права не мали. Цей ступiнь мають i французькi масони, але до нього мають право належати лише безбожники та жиди.
Паризьку Велику Ложу заснував гурт якобiнцiв на чолi з Ш. Радклiфом. Великим Майстром її був 1705 року князь Фiлiпп Орлеанський, пiзнiше правитель Францiї.
У Францiї було 1789 року понад дві тисячі лож, об’єднаних у Велику Ложу Сходу, з членством понад 100 тисяч осiб. В Установчих Зборах Францiї всi революцiонери були масонами. Французький iсторик пише, що всiма якобiнцями керували провiдники спартакiвцiв. Кривавий терор якобiнцiв, вибухи ненавистi, нищення культурних скарбiв, набоженства, жадоба кровi таємних товариств тощо — все це було скероване не лише проти влади та аристократiї, а має свої глибокi, кiлькатисячолiтнi коренi в iсторiї сатанiзму. Збезчещення, заплюгавлення церков, нищення якобiнцями хрестiв — це лише наслiдування товариств чорної магiї, кабалiстiв, ґностикiв, спартакiвцiв. «Христос був шахрайським пророком» — цей вираз в устах якобiнця Ж. Марата був лише вiдлунням висловлювань храмовикiв.
Французькi масони послали в 1761 році до Америки жида Степана Морiна, щоби вiн заклав там масонську ложу. Вiн заклав з 16-особовим проводом. З тих 16 було 7 жидiв: Iсаак Лонґ, Iсаак Коста, Мойсей Геєс, Барух Спiтсер, Мойсей Коген, Авраам Джакоб, Гiтман Лонґ.
Паризька Велика Ложа започаткувала 1737 року писання i видання (видано 1751 року) великої «Енциклопедiї», яка дуже поширила революцiйнi iдеї у свiтi. Нiмецький король Фрiдрiх II зробив авторiв Д. Дiдро та Дж. Далемберта членами Пруської Королiвської Академiї i дав їм велику пенсiю, незважаючи на те, що та «Енциклопедiя» пропагувала iдеї, спрямованi проти монархiї i Церкви. Фрiдрiх передбачав, що та книжка зруйнує монархiчнi погляди французької аристократiї i вона полiтично зiгниє. Вiн не помилився. Французька революцiя вибухла всього лише 40 рокiв пiсля цього.
Член Великої Ложi Сходу Комiн Альбанцелi осягнув найвищий ступінь — «Рожевий Хрест» i пiзнав справжню iдеологiю та мету тої ложi. Хоч вiн був безбожником, проте був французьким патрiотом, i та мета й iдеологiя його так обурили, що вiн покинув масонство i написав правду про ту ложу. У своїй книжцi вiн пише, що всi 33 ступенi ложi можна подiлити на три частини: 1) Три нижчi ступенi, члени яких не знають жодної таємницi чи справжньої мети масонства. Цi ступенi iдеологiчно пiдготовлюють лише кандидатiв на членство. 2) Середнi ступенi, якi iдеологiчно вишколюють членiв i випробовують їхню вiрнiсть масонству. Вони подають — у вiдповiднiй формi — дещо з iдеологiї масонства, але не подають справжньої полiтичної його мети. 3) Найвищi ступенi — це невеликий гурт вже випробуваних, певних, вiрних масонству провiдних членiв, справжнiх прiзвищ (всi мають прибранi), яких нiхто не знає, крiм голови ложi. Лише вони знають справжню iдеологiю i справжню мету масонства. До цього гурту належать не лише французи. В тому гуртi є багато жидiв.
Впроваджуючи К. Альбанцелi до 30-го ступеня («Лицарi калошi»), його зверхник казав йому:
— Ти мусиш знати у чому є сила масонства. Вона не в числi членiв, бо у Францiї є лише 25.000 (1889 р.) масонiв. I не тому, що масони є найрозумнiшими людьми. Серед масонiв є чимало розумової малечi. Сила масонiв у тому, що ми добре згуртованi, беззастережно покiрнi перед проводом, маємо сильних керiвникiв, а найголовнiше тому, що наш провiд ясно уявляє дуже високу, велику мету масонства. А також i тому, що нiхто нам не перешкоджає вести Францiю й iншi народи до тої мети.
Французька Велика Ложа Сходу стала свiтовим осередком поширення всiляких iнтернацiоналiзмiв, соцiалiзмiв, космополiтизмiв тощо.
Бельгiйське масонство пiшло шляхом французького. Iспанське та португальське пiшло ще далi за французьке, бо творило i провадило португальську революцiю 1908–21 рокiв та таємно вбило iспанського короля Карлоса i його сина.
Масонськi ложi Схiдної Європи опанували соцiалiсти та жиди. Пiсля повалення комунiстичного уряду Бела Куни в Мадярщинi полiцiя знайшла архiв масонської ложi Ґiор. У ньому був протокол засiдання членiв найвищого ступеня. Великий Майстер ложi Др. Карлос казав на тому засiданнi:
— Iдеальний свiт ми називаємо масонським свiтом. Соцiалiстичний свiт також буде iдеальним свiтом. Так, вiра в масонство i вiра в соцiалiзм — тотожнi.
«Ми, масони, вiтаємо соцiалiзм (комунiзм) як щирого нашого товариша у наших зусиллях полiпшити людський добробут. Соцiалiзм i масонство, разом з комунiзмом, виросли з одного того самого кореня».
«Християнський Бог є Богом, але й Сатана є також богом. Правдива вiра — вiрити i в Сатану, бо ж вiн не менший Бог за християнського».
Мiж провiдниками португальської революцiї 1921 року був Великий Майстер португальської масонської Великої Ложi Сходу Маґакес Лiма. Ця ложа вбила португальського президента А. Паєса. На теперiшнiх португальських грошах надруковано масонськi знаки: прямокутник та циркуль.
Уповноважений «Найвищого Догматичного Проводу» європейського масонства (шотландського обряду) пiдписав 1874 року з уповноваженим американської жидiвської ложi Бнаi Брiтс братерський союз. Цей союз тримається в таємницi. Про нього можуть знати лише члени найвищого ступеня. Американська жидiвська ложа Бнаi Брiтс платить найвищому проводовi європейського масонства рiчно 10 % своїх прибуткiв. Власнi iмена, знамена й обряди європейського масонства переповненi жидiвськими iдеями та лексикою. Масонство шотландського обряду вживає жидiвський календар i жидiвську азбуку.
Французький жид Мартiн Паскаль заснував 1754 року окрему масонську, таємничу, кабалiстську ложу пiд назвою «Вибранi жрецi», що фактично була спартакiвською. Вона дуже скоро поширилася по всiй Францiї. Iдеологiя, обряди та статут її взято з жидiвської Кабали з додатками поганської вiри, дикунських забобонiв, чаклунства. Провiд її називався жидiвською назвою Синедрiон i найвищi ступенi iменувалися жидiвськими назвами. Члени не знали справжнiх прiзвищ своїх зверхникiв, але заприсяглися на все життя беззастережно виконувати їхнi накази. Цi ложi стали осередками навчання кабалiстичних догм та всiлякого чаклунства. Вони об’єдналися 1771 року з Великою Ложею Сходу.
До нiмецької масонської ложi вступив 1738 року пруський король Фрiдрiх Великий i став навiть Великим Майстром. Вiн збiльшив число ступенiв до 33. Цим вiн об’єднав пiд своїм проводом усi масонськi ложi в Європi, крiм британських. Фрiдрiх запряг європейське масонство до пруського державного возу. З усiх масонських лож лише одна пруська не приймала до свого членства жидiв. Нiмецькi масони, незважаючи на їхню iнтернацiональну балаканину, були запеклими нiмецькими патрiотами, нацiоналiстами. Такими були i нiмецькi соцiалiсти. Тим-то О. Бiсмарк i пiдтримував їх. К. Маркс i голови нiмецької соцiалiстичної партiї Ф. Лассаль та Г. Фрiтше вiрно служили нiмецькому iмперiалiзмовi. Iдейним джерелом нiмецького масонства i загарбництва був макiавеллiзм. I засновник нiмецького масонства А. Вайсгаупт та король Фрiдрiх — обидва мають своїм учителем Н. Макiавеллi. К. Маркс i Ф. Енгельс були макiавеллiстами. Масони проповiдували у Францiї пацифiзм i гуманiзм, але в Нiмеччинi проповiдували нiмецький патрiотизм.
Папа Климентiй XII викляв 1738 року масонство, а французький король заборонив масонськi ложi. Проте, таємно вони дiяли й далi.
Iталiйська фашистська партiя не приймала до себе масонiв.
Нiмеччина в XIX ст. i Московщина в XX ст. — обидвi запрягли масонство i соцiалiзм до свого державного iмперiалiзму. Масонами були Фрiдрiх II, О. Бiсмарк, у Францiї — Г. Мiрабо, Ж. Клемансо.