Означення

Націоналізм

Ідеологію націоналізму означали по-різному, але більшість означень збігалися й мали спільні характерні риси. Головна тема, звичайно ж, усебічне вивчення нації. Націоналізм — це ідеологія, яка ставить у центрі своїх інтересів націю і прагне сприяти її розквіту. Але це доволі невиразно. Слід рухатися далі й виокремити ті головні завдання, ставлячи які, націоналізм прагне сприяти національному розквіту. Усього таких завдань три: національна автономія, національне об’єднання й національна ідентичність; на думку націоналістів, нація не спроможна вижити без достатнього прояву всіх трьох завдань. А це, своєю чергою, наводить на таке робоче означення націоналізму: «ідеологічний рух за здобуття й збереження автономії, єдності та ідентичності населення, представники якого вважають, що вони становлять реальну або потенційну «націю».

Це робоче означення спирається на спільні складники ідеалів самопроголошених націоналістів, саме тому воно вступне за природою. Але це неминуче спрощує й вилучає з більшості різновидів націоналізму ідеали націоналістів, пропонуючи натомість доктрини загального, ідеалізованого характеру. Таке означення пов’язує ідеологію з цілеспрямованим рухом, саме тому націоналізмові приписують конкретні види діяльності. Однак саме основні поняття ідеології й визначають його завдання й тим самим відрізняють його від решти рухів.

Проте такий тісний зв’язок між ідеологією та рухом аж ніяк не обмежує поняття націоналізму тільки рухом за здобуття незалежності. Слово «збереження» в означенні віддає належне тривалому впливові націоналізму на давні, або новітні, незалежні держави. І це вкрай важливо, якщо збираємося досліджувати, як, наприклад, зробив Джон Бруйлі (John Breuilly), «відроджені націоналізми» національних держав та їхніх урядів (Breuilly, 1993).

Означення, яке я пропоную, передбачає поняття «нації», але не слід розуміти, що нації існували раніше «своїх» націоналізмів. Слова «потенційна «нація» охоплюють більшість ситуацій, в яких незначна кількість націоналістів, пойнятих загальним поняттям абстрактної «нації», прагнуть створювати конкретні нації «на землі». Ми нерідко натрапляємо на націоналізми без націй (своїх націй) особливо в постколоніальних державах Африки й Азії. Такі націоналізми не обмежені здобуттям незалежності або, беручи загалом, політичними завданнями. Вони, як ми переконаємося, охоплюють важливі галузі культури й суспільства; ідеал національної ідентичності, зокрема, стосується культурних проблем, якими інші ідеології нехтують — кожен націоналізм так чи інакше дотримується завдань національної ідентичності. Та попри все, вони майже завжди повертаються до ідеалу нації[6].