Наказ про похід на Крим і в Донбас

Наказ про похід на Крим і в Донбас

9 цвітня прибув до Харкова представник Військового Міністерства, молодий отаман (прізвища його не памятаю) зі спеціальною метою ознайомитись з настроєм Запоріжців, їх політичними поглядами і роботою комісара Павла Макаренка при військові.

Цей добродій в своїй промові до старшин штабу дивізії підкреслював, що військо мусить бути демократичним, воно мусить виявляти в своїй загальній масі ті самі бажання і ті самі стремління, які має Уряд.

Зазначив, що уряд, не терпить жадної реакційної і антидержавної думки війська і знайде засоби для її знищення.

Полковник Болбочан, бажаючи затерти сумне і прикре вражіння від цієї промови на старшин, підкреслив у своїй відповіді, що військо мусить бути аполітичне і що всякі заходи ввести до війська політику і партійність будуть у самій основі своїй викорінені. Просив передати Урядові горяче бажання Запоріжців, щоб він занявся організацією міцної армії на загально військових підвалинах і тим поклав головну основу для нашої правової держави.

Представник Міністерства обіцяв побажання Болбочана негайно телеграфічно передати Урядові.

На другий день с. т. 10 цвітня до штабу корпусу знову прийшов представник Військового Міністерства і приніс секретний оперативний наказ за підписом Військового Міністра полковника Жуківського, який привіз спеціяльний курієр з Київа.

Військовий міністр наказував отаманові Натієву виділити з запоріжського корпусу окрему ґрупу усіх родів зброї на правах дивізії з окремим завданням і під командою полковника Болбочана. Цей мав виправити її на Крим по лінії Харків-Лозова-Олександровськ-Перекоп-Севастопіль.

Група мала своїм завданням випередити німецьке військо в цьому напрямку, знищити більшовицьку армію, яка прикривала підступи кримського півострова й захопити Севастопіль. Наконечною ціллю цього походу було захопити Чорноморський флот, який стояв тоді в Севастопольській затоці й мусів би попасти до рук українського війська, як також і все величезне майно кримських портів.

Виконання цієї частини наказу мусіло робитись в секреті від головної команди німецької армії на Україні.

Решті частин корпусу наказувалося вирушити в напрямку Лозова-Славянськ для звільнення від більшовиків Донецького водозбору, який мав для нашої держави кольосальне значіння.

Ціла промисловість, індустрія й залізниці в усіх звільнених просторах України були унерухомлені через брак вугілля. Тому цей напрямок операцій був не менш важний, як і кримський.

Наказ застав корпус не вповні організованим, але люди вже вспіли відпочити від попередніх трудів.

Згідно з наказом у склад кримської ґрупи входили слідуючі частини: 2-й запоріжський піший полк, 1-й імени Костя Гордієнка кінний полк, інжинірний курінь, автопанцирний дивізіон, три легких і одна тяжка батерії, кінно-гірський дивізіон і два бронепотяги.

Крім того до кримської Групи вступив Харківський піший партизантський відділ, під керуванням полковника Лубяницького. Цей відділ існував нелегально ще при більшовиках у Харкові. Метою його була боротьба з більшовиками і він багато їм нашкодив. Члени цієї організації нищили склади, виконували замахи на більшовицьких комісарів. Вони вбили в той час (убив полковник Двигубський) помішника харківського команданта, який відзначився своїми звірствами.

Організація ця була оригінальна, але цієї організації, підчас її нелегального існування при більшовиках, полягала на тому, що члени її знали особисто тільки безпосереднього свого начальника с. т. козак знав роєвого, роєвий — четового, четовий — сотенного і т. д. Відкриття одного рою не провадило за собою ліквідації цілої організації. Цим рівнож була організація забезпечена від зради. Складався відділ виключно зі старшин, які приймалися після довгих спостережень і іспиту вступаючого. Організація мала членів у всіх більшовицьких Інституціях і тому була завсіди в курсі справ. Своєю працею ця організація причинилася до успішного захоплення м. Харкова Запоріжцями.

В склад Донецької Групи, згідно з наказом, входили полки: 1-й запоріжський ім. гет. Дорошенка піший полк, 3-й запоріжський ім. г. Богдана Хмельницького полк, 3-й Гайдамацький полк, 1-й гарматний полк, інжинірний полк.

Командування групою доручено командирові 3-го гайдамацького полку полковникові Сікевичеві. З приводу того, що гайдамацький полк ще не прибув з Київа, тимчасово командування Групою доручалося командирові 1-го запоріжського полку полковникові Загродському.

Натієв зайнявся організацією Донецької ґрупи, полковник Болбочан — Кримської.

Наказ про похід на Крим зустріли старшини і козаки з ентузіязмом. Всі частини корпусу заздрили 2-му запоріжському полкові і тим частинам, які були призначені в Кримський похід.

Коли прийняти під увагу, що цілий запоріжський корпус складався виключно з добровольців бо тоді примусової військової повинности не було, і що 80 % цих добровольців складалися зі старшин і інтелігенції, то й не дивно, що похід цей в їхній уяві носив певне романтичне забарвлення.

Чиж не на кримських походах гетьмана Сагайдачного і кошового Івана Сірка наша свідома молодь виховувала в собі завзяття і любов до військових рядів?

Крим пройшов червоною ниткою через нашу історію останніх століть і його імя було звязане і з відродженням колишньої держави, і з її упадком. Отже був це традиційний похід, але не для визволення українських невільників, що, як колись, томились по глибоких вязницях Бахчисараю і Кафи, а для захоплення "Чорноморського флоту, якого значіння для України дуже запізно зрозуміли тодішні наші правителі.