ПОХІД БОЛБОЧАНА НА КРИМ

ПОХІД БОЛБОЧАНА НА КРИМ

Запоріжці в Харкові

6 цвітня 1918 року побідно вступало українське військо в м. Харків.

На протязі місяця разом з німецькою армією побідним маршем пройшло воно сотні верст по лінії Київ-Полтава-Харків.

Пересічна швидкість руху українсько-німєцьких військ на цьому шляху виносила 10–12 верст на добу. Таку швидкість, якщо не брати під увагу прикладів з європейської війни, можна вважатися виїмковою в історії військового діла; до неї наближався Радко-Дмітрієв у свому наступі від Балкан до Чатальджі.

Після жахливих часів панування більшовиків у місті, населення з радістю витало своїх вибавителів. Натомість місцеве Самоврядування, яке складалося переважно з Москалів, досить вороже поставилося в перших днях вступу війська, називаючи його реакційним, шовіністичним і несучим смерть революційним здобуткам.

Місцева преса, яка була під впливом і в руках Росіян та Жидів, зі свого боку теж підняла кампанію проти українського війська.

В мент вступу війська, в місті, крім Самоврядування, жадної влади не було і не було надії, що наш центральний Уряд скоро надішле свого ґуберніяльного команданта і ґуберніяльного комісара.

Тому полк. Болбочан тимчасово призначив на посаду ґуберніяльного команданта, ще зарані наміченого Натієвим, командира Богданівського полку полковника Олександра Шаповала, натомість його полкові наказано було нести в місті залогову службу.

А що трудно було наразі знайти відповідну людину, яка б обняла функції ґуберніяльного комісара, то полковникові Шаповалові доручено також і цивільну владу міста.

Правда, що при війську був комісар Уряду Павло Макаренко, але він себе дорогою скомпромітував і довів свою нездатність до тієї ролі, яку, як представник Уряду, мусів відогравати. Крім того в Харкові вияснилося, що він жадних наукових степенів не має, а є звичайним фершалом.

Завдяки цьому він був недопущений до обовязків ґуберніяльного комісара, не дивлячись на те, що він мав до цього велику охоту і про що просила у Натієва партія соціялістів-самостійників, до якої належав Павло Макаренко.

Згідно з наказом Уряду, Макаренко ще залишився надалі комісаром при війську, але тільки номінально, бо українська команда усунула його від усякої праці в частинах. У Київ післано прохання про усунення Павла Макаренка з посади комісара і взагалі про знесення цієї посади при війську, як непотрібної і недоцільної.

В місті розташувалися полки: Богданівський, 2-гий запоріжський та допомогові частини. Артилерія розложилася на передмістях. Захоплене місто, майже без бою, одразу відчуло ту зміну, яку внесло в життя прибуття нової влади.

Через реквізиції й репресії, які впроваджували більшовики підчас свого перебування, місто залишилося цілковито без довозу живности і в ньому розпочався формальний голод. З приходом українського війська селяни одразу відновили довіз і місто почало відживати.

Німці частинно теж розташувалися в Харкові, але головні їх сили пішли далі в напрямках: на Купянськ, на Білгород і на Ново-Борисоглібск.

Українські частини відпочивали і поповнювались добровольцями, які зголошувались на відозви, розліплені по місті.