Документ № 5 Розмова отамана П. Болбочана з отаманом Є. Коновальцем423

Документ № 5

Розмова отамана П. Болбочана з отаманом Є. Коновальцем⁴²³

21 січня 1919 р.

Доброго здоровля, Пане Отамане!

Все становите на Полтавському фронті Вам відоме.

Всі мої частини абсолютно згубили сили за довгий безпереривний бойовий період. Я весь час повідомляв Київ про становище, описував критичне становище, але це успіху не мало і тілько за те, що я у вічі правду казав, мене чуть зрадником не зробили. Мене обвинувачували навіть в тім, що я стою за згоду з добровольцями, що я з добровольцями порозумівся — це є брехня. Все це неважно, всього цього я чекав. Я стою на тім грунті, на якім я стояв і раніш, у мене строго національний напрямок і одночасно борюся з большевиками, як з права, так і з ліва. Я переконаний в тім, що і Ви, Січовики, стоїте на такім же грунті як і раніше. Не знаю, що робиться зараз у Київі, але для того, аби мене спровокувати ні жадного самого гидкого і самого низького способу не жалкують. Зараз я стою на чолі Запоріжського корпусу і ми всі кажемо — Україна мусить бути і ми добемо-ся цього. Запорожський корпус відвожу в резерв, бо він є нездатній до бою і треба не менш, як цілий місяць, аби корпус привести в бойову готовність. Працювати по організації прийдеться день і ніч.

Прохаю Вас розяснити мені загальне становите в Київі, які перспективи, що робиться на Чернигівщині і т. д. Крім цього абсолютно не розумію, які взаємовідношення між мною і Січовиками. Між иншим, коли мій начальник штабу був у Отамана Греківа ⁴²⁴, то Отаман Греків згодився на те, аби я повернувся з посади Головнокомандуючого на посаду коменданта Запорожського корпусу, котрий повинен відійти в глибокий резерв для формування. Но до цієї пори ніяких розпоряджень не маю, а навпаки якийсь добродій з генерального штабу задав питання моїм старшинам: «Чому мої частини не підлягають атаманові Сушко ⁴²⁵».

Ударна група абсолютно не хоче зі мною звязуватися і я не знаю про її завдання, як свого сусіда. Запорожський корпус, підкреслюю, до бою нездатний, як тілько поставлю його на позицію, буде багато гірше. Стараюся тримати позицію VI корпусом, але сподіватись на його не маю права (…)

Ця балачка прямим дротом, була мабуть з отаманом Коновальцем 21 січня. (Кінця телеграфної стрічки немає) [28]

(Українське слово (Берлін). - 1921. - 1 липня.)