ЗАГИБЕЛЬ ЯКОВА БУСЛА — “КИЇВСЬКОГО”

ЗАГИБЕЛЬ ЯКОВА БУСЛА — “КИЇВСЬКОГО”

“Літом 1945 року у нас був лише Гринько і “Київський”. Одного разу Гринько кудись пішов і три дні його не було. Ми з мамою коноплі вибирали і молотили, готовили їх мочити в ріці. Але завжди треба було дивитися, чи нема чого небезпечного в селі. Я підійшла до ясенів, глянула й дивлюся — коло хати стрия Тимка Віцинського стоїть фіра і якісь люди, вдягнені в чорні мундури. Це не москалі, подумала, вони інакше вдягнені. Хочу вдостовіритися, хто це. Полетіла я на дорогу, на горбок. Тут сусідка Стефка. Питаю: “Що там за хлопи стоять? Це якийсь похорон?” “То не похорон, — каже вона, — вони вийшли від твого стрия і там стоять, а фіра вже там давно стоїть”. Я приходжу до мами й кажу, що там якісь стоять. Може, ще зо три сніпки коноплі обмолотили, як мама каже: “Йди до хати й винеси мені води живенько, бо зіпрілисьмо”. Я пішла до воріт, а вони слідом за мною йдуть. Я ще встигла закрити двері, а він (“Київський”) вже скорше виліз на стрих драбиною і там спрятався. То були місцеві стрибки з Козови, межи ними були й наші, які нам помагали. їх було всіх з п’ятеро. Він міг думати, що це облава, що буде в хаті ревізія (обшук), і не знав, що це стрибки. Тому зробив діру в даху й вискочив зі стриху на землю, але, мабуть, щось собі пошкодив, може, підвернув ногу. Його побачили й почали по ньому стріляти. Вже під самим лісом його поранили, але ще йшов, лише став ще більше кривати (кульгати) й, щоб не попасти живим у руки ворога, себе застрелив. Стрибки взяли його мертве тіло за ноги й з горба поволокли вниз, вкинули на фіру й повезли до Козови. Це було вдень, після обіду, в п’ятницю або суботу. Багато людей це бачили. Я гадаю, що хтось продав, бо чому прийшли тільки до нас? Там ще були “хати”, а до них не пішли. У стрия вони наїлися і напилися. Тому до нас за випивкою не йшли. Це не випадок. Тоді нас не забрали (не арештували).

Після того, як стрибки виїхали з села, тато закликав сусідського хлопця, Івася Ганущина, Шинкарів Паськи сина, й разом розібрали цю перегородку й розкинули ту криївку. Там було з півбутля спирту та щось завинене в хустці. Видно було, що там були гроші. Хустка була велика, вовняна й зав’язана. Чи там були ще книжки, чи самі гроші, я не знаю. Ще було там з півлітри йоду. Це все, що було в тій криївці. Віднесли до тої старої хати по сусідству, де ніхто не жив. То було наше подвір’я пополам. Тут колись була стара криївка. Тато з цим хлопцем по черзі пильнували, щоб хто чого з тих речей не забрав. Як стемніло, вечором, прийшов Ґоляш ще з одним хлопцем і всі ці речі забрали. Цей хлопець, що помагав розбирати криївку і виносити з неї речі, тепер живе у Бишках коло сільради.

Через день або два до села приїхали москалі. Було ще рано. Я пішла збирати корові траву. Дивлюся, коло нас повна машина москалів. Поставили щось таке на триніжках (кулемет). Заходжу до хати й кажу: “Тату, коло нас повно москалів. Певно, до нас”. Я говорю, а вони вже в хаті. Тато тільки встали з ліжка, ще в калісонах. То раненько було. Зразу пристали до тата. Обзивали “бандьорою”, били тата по ногах маґільницею. Стали шукати. Все перерили. Попороли подушки, подерли перини. Забрали всі наші речі, що колись тато мали в магазині ще за німців. Я хотіла взяти собі з тих речей коралі, але москаль вдарив мене по писку, я розплакалась і вже більше нічого не рухала з тих речей, що вони позабирали. Зразу нас тримали в хаті. У хаті були тільки я і тато. Мама з меншим хлопцем ночувала в цьотки і в хаті її тоді не було.

Посадили нас на машину, повкидали на неї всі наші речі й завезли зразу на подвір’я Ґоляшихи, де стояв їх штаб, а потім до Козови. Мене не били, я ще була дитина, а тата били і в Бишках, і в Козовій. Питали, де ми тримали “бандьору”. Ми вже раніше домовились, як нам на слідстві говорити, й того тримались. Ми казали, що того чоловіка, що вискочив з нашого стриху, ми не знаємо, ніколи його не виділи, що він до нашої хати зайшов випадково. Що жодної криївки у нас нема й ніколи не було, бо коли б була, то він до неї сховався б. Що ж до старої криївки, що була в підвалі (вона була розмаскована), то тато пояснив, що її він викопав за німців і ховав тут продукти та різні хатні речі від німців і польських банд, які грабували тоді мирних людей. Дві неділі тримали нас у Козові, а потім звільнили, і ми прийшли додому.

Згодом приходили хлопці (слідчі з СБ від “Михайла”) і докладно розпитували всіх нас, як це сталось. Гринька також допитували. (СБ прийшло до висновку, що стрибки в хату зайшли випадково, бо коли б знали, що там хтось ховається, були б обережніші.) У селі заложили колгосп. Ніхто не хотів бути головою. Тоді на голову призначили нашого тата. Совєти думали, що тата за це вб’ють, але тата не вбили. У 1949 році мені вже було 18, і я вийшла заміж за Стасюка Михайла. Він з 1930 року, на один рік старший за мене. Тато його, Йосиф Іванович, з Бишок, а його мама, Анна Михайлівна, з Потока. Восени 1949 року тата з колгоспу вигнали, сказали: йди суши сухарі на дорогу. А весною 1950-го приїхали нас вивозити. Вночі з Бережан забрали Володька (він там вчився). До нас приїхали рано. Євген вже пігнав пасти, то його з лісу забрали. Усіх нас відвезли до Козови, а звідти завезли до Бережан. Тоді то був великий вивіз, багато людей вивозили. З Бишок вивозили тільки Лихолатів, а мій чоловік Стасюк, то його не чіпали. Але він не хотів без мене й усіх нас залишатись у селі, тому поїхав з нами. У Бережанах стали знову перевіряти списки. Чоловік мій каже, що він Стасюк, і показує на мене: “А це моя жінка, також Стасюк”. Так нас відпустили, бо в списках на вивіз Стасюків не було.

Під вечір ми прийшли додому. А тут повна руїна. Люди все, що в хаті було, позабирали. Думали, що вже ніхто не повернеться. Лишилось лише відро неперебраних бараболь. Дуже важко було жити. (І, згадавши ті страшні часи, Софія Олексіївна заплакала. — В. К.). У 1951 році родилася в нас дочка Галя. А потім нас із хати вигнали, а хату забрала сільрада. Не було де жити, й ми поїхали в Томську область до батьків. Чоловіка ще й в армію забрали. Служив у 1951–1954 роках у Ленінградській області, в Естонії. Сам він добрий будівельний майстер. Так мучились, доки не сконав Сталін. Стала відлига. Проголосили амністію. Із заслання почали вертатись. Найперше вернувся до Бережан брат Володько, прописався. Потім до сина вже приїхали тато й мама в 1961 році. Вони вже давно померли й похоронені на місцевому цвинтарі. Ми в Криму ще трохи жили. Там всі нас “бандьорами” обзивали, всякі капості робили. До Бережан вернулись ми щойно в 1969 році. Тут брат допоміг нам якось прописатись, своїми руками помаленьку збудували хатину, обставили її, чим могли, та й господарюємо. Ми пенсіонери, живемо з нашою середущою дочкою, виховуємо своїх маленьких внуків”.

Як Лихолати-Стасюки відбудовували своє зруйноване родинне гніздо — це повна горя і печалі довга історія, яку потрібно описувати окремо. їхня мужня поведінка у найнебезпечніших життєвих обставинах гідна пошани й найвищої похвали. Це справжні патріоти!

Поделитесь на страничке

Следующая глава >

Похожие главы из других книг

ГОЛГОФА ЯКОВА ДЖУГАШВИЛИ

Из книги 100 великих загадок XX века автора Непомнящий Николай Николаевич

ГОЛГОФА ЯКОВА ДЖУГАШВИЛИ (Материал Б. Сопельняка)Когда говорят о жертвах тоталитарного режима, то почему-то забывают, что Сталин был убийственно последователен: он уничтожал не только ни в чем не повинных, совершенно незнакомых ему людей, но и членов своей семьи. То ли


Глава XIX ВОСШЕСТВИЕ НА ПРЕСТОЛ ЯКОВА I -КАЗНЬ МЕРДОКА, ГЕРЦОГА ОЛБАНИ — ПОЛОЖЕНИЕ ГОРНОГО КРАЯ -ЗАГОВОР С ЦЕЛЬЮ УБИЙСТВА КОРОЛЯ — НАКАЗАНИЕ ЗАГОВОРЩИКОВ - ХАРАКТЕР ЯКОВА I (1424-1437)

Из книги Дедушкины рассказы. История Шотландии с древнейших времен до Флодденского сражения 1513 года. [с иллюстрациями] автора Скотт Вальтер

Глава XIX ВОСШЕСТВИЕ НА ПРЕСТОЛ ЯКОВА I -КАЗНЬ МЕРДОКА, ГЕРЦОГА ОЛБАНИ — ПОЛОЖЕНИЕ ГОРНОГО КРАЯ -ЗАГОВОР С ЦЕЛЬЮ УБИЙСТВА КОРОЛЯ — НАКАЗАНИЕ ЗАГОВОРЩИКОВ - ХАРАКТЕР ЯКОВА I (1424-1437) Король Яков, первый из монархов, носивший это имя, был еще и первым представителем своей


Глава XXIII ПРАВЛЕНИЕ ЯКОВА IV — МОРСКИЕ ЭКСПЕДИЦИИ СЭРА ЭНДРЮ ВУДА -СУД НАД ЛОРДОМ ЛИНДСЕЕМ ИЗ БАЙРЕСА — ВТОРЖЕНИЕ В АНГЛИЮ ВО ИМЯ ПЕРКИНА УОРБЕКА — СОЮЗ С АНГЛИЕЙ И ЖЕНИТЬБА ЯКОВА НА МАРГАРИТЕ, ДОЧЕРИ ГЕНРИХА VII (1488-1502)

Из книги Дедушкины рассказы. История Шотландии с древнейших времен до Флодденского сражения 1513 года. [с иллюстрациями] автора Скотт Вальтер

Глава XXIII ПРАВЛЕНИЕ ЯКОВА IV — МОРСКИЕ ЭКСПЕДИЦИИ СЭРА ЭНДРЮ ВУДА -СУД НАД ЛОРДОМ ЛИНДСЕЕМ ИЗ БАЙРЕСА — ВТОРЖЕНИЕ В АНГЛИЮ ВО ИМЯ ПЕРКИНА УОРБЕКА — СОЮЗ С АНГЛИЕЙ И ЖЕНИТЬБА ЯКОВА НА МАРГАРИТЕ, ДОЧЕРИ ГЕНРИХА VII (1488-1502) Судьба Якова III оставалась какое-то время неизвестной.


18. Оповіданнє київського літописця

Из книги «Ілюстрована Історія України» автора Грушевский Михаил Сергеевич

18. Оповіданнє київського літописця В київській лїтописи, як тепер її маємо, початок Руси і князїв руських оповідаєть ся так:Рід Кия княжив над Полянами, але потім вимер. Київ зістав ся без князїв, і його захопили два брати, варязькі ватажки Аскольд і Дир, прийшовши з


“ХАТА” ЯКОВА БУСЛА — “КИЇВСЬКОГО” У БИШКАХ

Из книги Генерал-хорунжий Роман Шухевич: Головний Командир Української Повстанської Армії автора Кук Василь Степанович

“ХАТА” ЯКОВА БУСЛА — “КИЇВСЬКОГО” У БИШКАХ Яків Бусел зростав на Рівненщині й добре знав терени Волині й Полісся та підпільні осередки ОУН і відділи УПА, що діяли там. На Бережанщину прибув він уперше й ще слабо орієнтувався на новому для нього терені. Тому друг “Бей”


История Якова. Плен

Из книги Сталин в жизни автора Гусляров Евгений

История Якова. Плен В начале июля появились упоминания о таких городах, как Псков, Витебск, было названо Смоленское направление. 16 июля немцы вступили в Смоленск. Стало очевидно: враг рвется к Москве.Яковлев А. С. 195В газете «Красная звезда» от 15 августа 1941 года я прочитал


Смерть Якова

Из книги Сталин в жизни автора Гусляров Евгений

Смерть Якова И ни он, ни отец не знали тогда, что 14 апреля 1943 года не стало Якова Джугашвили.Грибанов С. С. 23Яша перенес почти четыре года плена, который наверное был для него ужаснее, чем для кого-либо другого...Аллилуева С. С. 147О судьбе Якова Джугашвили существует много


Като, мать Якова

Из книги Иосиф Сталин. Отец народов и его дети автора Гореславская Нелли Борисовна

Като, мать Якова Екатерина Сванидзе, мать Якова, была сестрой «Алеши», Александра Сванидзе, тоже революционера, друга Иосифа Джугашвили. Тогда он еще не был Сталиным. Като была красавицей, а её предки происходили из того же селения Диди-Лоло, что и предки Сталина.Они


Падение Якова II

Из книги Людовик XIV автора Блюш Франсуа

Падение Якова II Политически, а следовательно, и стратегически Великобритания была самым нестабильным местом в Европе. Людовик XIV и де Круасси поняли это сразу после восшествия на престол Якова II. Карл II разгневал и восстановил против себя большую часть своих подданных


Загибель хорунжого Бурби

Из книги Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. автора Дяченко Петро Гаврилович


№ 2 Інструкція загону Вільного козацтва с. Красне Трипільської волості Київського повіту. 14 травня 1917 р

Из книги Отаман Зелений автора Коваль Роман Николаевич

№ 2 Інструкція загону Вільного козацтва с. Красне Трипільської волості Київського повіту. 14 травня 1917 р Инструкція Отряда Вільнаго КозачестваНа основании постановления Краснянского Сельского Схода от 12 мая 1917 года мною сформированъ отрядъ подь названием отряда


№ 12 Спогад члена Цупкому Осипа Думіна про провокацію Київського губернського ЧК проти нього в серпні 1921 р

Из книги Отаман Зелений автора Коваль Роман Николаевич

№ 12 Спогад члена Цупкому Осипа Думіна про провокацію Київського губернського ЧК проти нього в серпні 1921 р ЧекістПісля нашого нападу на місто Вороньків уночі з четвертого на п’ятого серпня 1921 року стягнули большевики в район Рудакова — Кального значні сили. Наша


Розділ 3 Початок війни між Москвою й Україною. — Донські козаки. — Боротьба за Київ. — С. Петлюра. — Гайдамацький Кіш. — Геройська загибель Студентського Куреня під станцією Крути. — Повстання комуністів у Києві

Из книги Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917-1921 автора Удовиченко Александр Иванович


Плани створення Київського патріархату

Из книги Св. Петро Могила автора Мицик Юрій Андрійович

Плани створення Київського патріархату Ідея створення Київського патріархату, тобто Помісної Автокефальної Української Православної Церкви, сягає корінням мало не апостольських часів. Варто вказати на функціонування на території Південної України та Криму двох


Якова

Из книги Энциклопедия славянской культуры, письменности и мифологии автора Кононенко Алексей Анатольевич

Якова У Якова-весняника два весенних дня – 6 апреля и 13 мая по новому календарю, у Якова осеннего – 22 октября по новому календарю. Весной Яков день делает длиннее, света прибавляет, а осенью – день урезает. Георгий Победоносец.