ХАТА У с. КНЯГИНИЧАХ
ХАТА У с. КНЯГИНИЧАХ
У жовтні 1946 р. Оля Ільків — “Марійка” зорганізувала хату у с. Княгиничах, також у Рогатинському районі. На підроблені документи вона легально винайняла хату й переселилася сюди з маленькою дитинкою Дзвінкою, своєю мамою і двоюрідною мнимою сестрою “Манею”, якою була підпільниця Катерина Зарицька. Роль чоловіка Олі виконував підпільник Любомир Полюга, студент медінституту у Львові. Уся родина жила за підробленими документами, як українські переселенці з Польщі. Тут перебував Командир із двома охоронцями-зв’язковими “Зенком” і “Левком”. Квартира була добре законспірована і можна було в ній нормально працювати. Та, як часто в підпільному житті буває, трапилось несподіване нещастя. У день пресвятої Богородиці, 21 вересня, Командир відправив “Маню” на зв’язок до осередку пропаганди “Севера” в м. Ходорів. Зустріч відбулась нормально, але коли “Монета” готувалась до від’їзду, її арештували. Люди говорили, що була перестрілка і вбили якусь жінка. У зв’язку з арештом чи смертю “Мані”, 25 вересня 1947 р. хату прийшлось покинути. Командир відійшов зі зв’язковим Полюгою у рогатинський ліс. А вже наступного ранку арештовано пораненого Полюгу.[13]
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКЧитайте также
СКАЗАНИЕ ПРО ХАТА-РУСУ И ЦАРЯ КОНЯВУ
СКАЗАНИЕ ПРО ХАТА-РУСУ И ЦАРЯ КОНЯВУ ыло это в древние часы на Руси, было это в великие времена.Там, в степи, где растёт деревей, где синеют Перуновы Батоги и колышется жёлтый коровяк на ветру Стрибожьем, там лежат старые щелепы-челюсти, и лежат они с прадавних времён, а
Хата с краю
Хата с краю И совсем уж особым вопросом была Абхазия. Если совсем вкратце, получается так. Это бывшее княжество, к Тбилиси никакого отношения не имевшее уже четыре с половиной века, из-под крыши Зугдиди ушедшее за 250 лет до того, а Кутаиси не подчинявшееся никогда, да и
ХАТА В с. АВГУСТІВЦІ
ХАТА В с. АВГУСТІВЦІ У той час Командир “Тарас Чупринка” мав хату з криївкою у с. Августівці на Бережанщині. Про це розповів мені зв’язковий Командира Григорій Каня. Він народився 1921 р. у с. Черниця Брідського р-ну Член ОУН з 1938 р., з 1941 р. — зв’язковий провідника ОУН на ЗУЗ
ХАТА У с. РАЙ
ХАТА У с. РАЙ “Чад” нам розповів, — як подається у донесенні, — що коло Бережан, недалеко від села Рай, у криївці в подвійному даху повинен бути “Білий”. Ми негайно виїхали на машині комбінату, але в цій криївці “Білого” не було. Там був його ад’ютант “Артем” (“Назар”)
ХАТА У с. ПУКОВІ
ХАТА У с. ПУКОВІ “Черговим місцем постою Командира було с. Пуків на Рогатинщині. Хата Командира була в домі вчительки. Тут без пригод перезимували з 1945 на 1946 p”.[10] Ось опис цієї криївки зі слів господині хати Марії Крупки-Кик: “Криївка знаходилася за хатою біля берега, а
ХАТА В ЛІСІ БІЛЯ с. КЛІЩІВНА
ХАТА В ЛІСІ БІЛЯ с. КЛІЩІВНА Навесні і влітку 1946 р. Командир користувався ще лісовою криївкою біля с. Кліщівна Рогатинського р-ну. Тут на той час перебував крайовий провідник ОУН ЗУЗ Петро Кравчук — “Максим”. Криївка Командира була в лісі, розміром 2 на 3 метри. Стіни були
ХАТА У с. ГРІМНОМУ
ХАТА У с. ГРІМНОМУ З Рогатинського району переніс Командир своє місце постою у Комарнянський район на Львівщині, у с. Грімне. Тут організатором хати була Дарія Гусяк, її мама та зв’язкова “Марта”. Вони також тут поселились як переселенці з Польщі за підробленими
“ХАТА” ЯКОВА БУСЛА — “КИЇВСЬКОГО” У БИШКАХ
“ХАТА” ЯКОВА БУСЛА — “КИЇВСЬКОГО” У БИШКАХ Яків Бусел зростав на Рівненщині й добре знав терени Волині й Полісся та підпільні осередки ОУН і відділи УПА, що діяли там. На Бережанщину прибув він уперше й ще слабо орієнтувався на новому для нього терені. Тому друг “Бей”
Хата
Хата В Киевской Руси придавали огромное значение правилам устройства своего жилища. Деревья для застройки и изготовления мебели рубили в лютые морозы: считалось, что минусовая температура делала стройматериал более качественным. Скрипучих пород избегали, считая, что в
Моя хата с краю…
Моя хата с краю… Около десяти лет, до начала Северной войны, Мазепа спокойно правил Украиной. Его ценили в Москве, он ладил со старшиной. Недовольство шло только из низов, но кто их слушал? Он своими силами справлялся с внутренними смутами и отбивал набеги татар. А если