ПОВІДОМЛЕННЯ про смерть генерал-хорунжого Романа Шухевича — “Тараса Чупринки”

ПОВІДОМЛЕННЯ

про смерть генерал-хорунжого Романа Шухевича — “Тараса Чупринки”

Погруддя Романа Шухевича работи скульптора Михайла Черешньовского, 1980-тiроки

Погруддя Романа Шухевича работи скульптора Михайла Черешньовского, 1980-тiроки

Українська Головна Визвольна Рада, Головне командування Української Повстанської Армії та Провід Організації Українських Націоналістів на Українських Землях діляться з кадрами визвольного підпілля та з усім українським народом болючою вісткою про те, що ранком 5 березня 1950 р. в селі Білогорщі біля Львова на своїй підпільній квартирі в боротьбі з московсько-більшовицькими окупантами смертю героя загинув Голова Генерального Секретаріату УГВР, Головний Командир УПА та Голова Проводу ОУН на Українських Землях, нагороджений Золотим Хрестом Заслуги та Золотим Хрестом Бойової Заслуги І кляси генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич — “Роман Лозовський”, “Тарас Чупринка”, “Тур”. Славної пам’яті друг Роман Шухевич — “Тур” народився 30 червня 1907 р. Після середньої школи вступив до Політехнічного інституту і теж закінчив його з успіхом. На шлях активної революційної боротьби за визволення України славної пам’яті друг Шухевич — “Тур” став від наймолодших років. У середині 20-х рр. вступає в ряди Української Військової Організації (УВО). В період 1925–1929 рр. бере участь у лавах УВО, організує й керує різними бойовими акціями проти польських окупантів. У 1929 р. вступає до ОУН як один з перших її членів. Довгий час працює бойовим референтом у Крайовій екзекутиві ОУН на цьому посту віддає всю свою кипучу, молодечу енергію, всі свої організаторські здібності й відвагу. За свою революційну, політичну та бойову діяльність проти польських окупантів потрапляє до польської тюрми. 1938–1939 рр. бере активну участь у створенні збройної сили молодої української держави на Закарпатській Україні — у створенні Карпатської Січі та в керівництві нею. У 1939–1940 рр. працює у Проводі ОУН на посаді референта зв’язку з Українськими Землями в СССР У 1940–1941 рр. входить до складу Революційного Проводу ОУН. Навесні 1941 р. бере участь у II Великому Зборі ОУН. У 1940 р. був крайовим провідником ОУН на Західно-Окраїнних Українських Землях поза межами СССР, у так званому генерал-губернаторстві. Впродовж усього цього часу постійно працює у Головному Військовому Штабі ОУН як його член та викладає різні військові дисципліни на таємних курсах кадрів ОУН. 1941 р. славної пам’яті Роман Шухевич — “Тур” організовує й очолює як його командир, Український Легіон. Одночасно виконує різні особливі завдання Проводу ОУН. На цьому посту перебуває до кінця 1942 р. Навесні 1943 р. славної пам’яті Роман Шухевич — “Тур” стає членом Проводу ОУН і займає посаду військового референта у проводі ОУН. У серпні 1943 р. III Надзвичайний Великий Збір ОУН обирає славної пам’яті друга Шухевича — “Тура” Головою Бюро Проводу ОУН. Восени цього ж року він також обіймає посаду Головного Командира УПА. В листопаді 1943 р., як Головний Командир УПА й Голова Проводу ОУН, він бере керівну участь у підготовці на Волині І Конференції Поневолених Народів та в самій Конференції.

Посмертне фото Романа Шухевича

Посмертне фото Романа Шухевича

У липні 1944 р. славної пам’яті друг Роман Шухевич — “Лозовський” бере участь у І Великому Зборі УГВР Збір обирає його Головою Генерального Секретаріату, Генеральним Секретарем Військових Справ та Головним Командиром УПА. На посадах Голови Генерального Секретаріату УГВР, Генерального Секретаря Військових Справ УГВР, Головного Командира УПА та Голови Проводу ОУН на Українських Землях славної пам’яті друг Роман Шухевич — “Тарас Чупринка”, “Лозовський”, “Тур” у період 1944–1950 рр. керує визвольно-революційною боротьбою багатотисячної УПА, широким збройним підпіллям, підпільною ОУН та мільйонними масами українського народу проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів, в обороні українського народу від окупантського терору та грабунку, за збереження та дальшу розбудову позицій українського визвольно-революційного руху в Україні, за визволення України з-під чужоземного панування і побудову на українських землях незалежної й соборної держави зі справедливим та передовим політичним і суспільно-економічним устроєм. Протиокупантська визвольна боротьба, що її в 1943–1950 рр. повела УПА, підпільна ОУН і багатомільйонні маси українського народу під досвідченим і відважним безпосереднім керівництвом славної пам’яті генерала Романа Шухевича — “Чупринки”, з погляду масового героїзму й патріотизму, з погляду завзяття й жертовності усіх її учасників та українських народних мас, з погляду тих надзвичайно важких умов, в яких вона увесь час проходила, не має собі рівної не тільки в українській, але й у світовій історії. Вона завжди становитиме одну з найславніших, найгероїчніших сторінок історії України. Внаслідок цієї боротьби московсько-більшовицьким окупантам не вдалося здійснити їхні злочинні плани щодо України, не вдалося знищити в Україні організований самостійний рух, не вдалося поставити український народ на коліна. Сьогодні український національно-визвольний рух не розбитий, ані зламаний, хоч і з значними втратами в людях, далі веде свої нерівні змагання з московсько-більшовицькою тиранією в обороні національного існування українського народу, в ім’я національно-державної незалежності України. Історія визвольно-революційної боротьби українського народу на українських землях 1943–1950 рр. пов’язана нерозривно й навічно з ім’ям славної пам’яті друга Шухевича — “Лозовського”, “Тараса Чупринки”, “Тура”. Як революційний керівник славної пам’яті друг Шухевич — “Тур” відзначався великими організаторськими та військовими здібностями, глибоким політичним розумом, величезним досвідом революційної боротьби. В Його особі український національно-визвольний рух і увесь український народ втратили політичного та військового керівника високого класу. Політична й життєва принциповість, безмежна особиста відвага, рухливість, жвава й весела вдача, простота в щоденному житті та поведінці, “тверда рука” й разом з тим батьківська турбота про інших — ось характерні риси характеру славної пам’яті генерала Шухевича — “Чупринки”, що ними Він скрізь і завжди завойовував симпатії, створював життєрадісний, бадьорий настрій, закликав до безстрашної, безкомпромісної й твердої боротьби з ворогами України. Зі світлою пам’яттю про Нього, задивлені в Його геройську постать бійця й керівника визвольного руху, наснажені Його відвагою, оптимізмом та революційністю, загартовані й досвідчені під Його рукою, до кінця віддані ідеї визволення українського народу, ми відважно далі вестимемо нашу священну боротьбу аж до повної нашої перемоги. Не складемо нашої зброї й не припинимо нашої боротьби доти, аж поки Україна не буде визволена.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЄВІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ!

Поделитесь на страничке

Следующая глава >

Похожие главы из других книг

№37. СОБСТВЕННОРУЧНЫЕ ПОКАЗАНИЯ ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТА Ф. ФОН БЕНТИВЕНЬИ «ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕНЕРАЛ-ПОЛКОВНИКА ШЁРНЕРА»

Из книги Генералы и офицеры вермахта рассказывают автора Макаров Владимир

№37. СОБСТВЕННОРУЧНЫЕ ПОКАЗАНИЯ ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТА Ф. ФОН БЕНТИВЕНЬИ «ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕНЕРАЛ-ПОЛКОВНИКА ШЁРНЕРА» 5 марта 1947 г.МоскваПеревод с немецкого.КопияС генерал-полковником Шёрнер я познакомился в середине июля 1944 года, когда он был назначен командующим Северной


АЛЕКСАНДР ИВАНОВИЧ БАРЯТИНСКИЙ (1815—1879) Генерал-фельдмаршал (1859), генерал-адъютант (1853), князь.

Из книги 100 великих аристократов автора Лубченков Юрий Николаевич

АЛЕКСАНДР ИВАНОВИЧ БАРЯТИНСКИЙ (1815—1879) Генерал-фельдмаршал (1859), генерал-адъютант (1853), князь. Княжеский род Барятинских был одним из древнейших российских родов, ведущих свое начало от Рюрика и являющихся потомками князя Михаила Черниговского, погибшего в Орде. Внук


ВЕРХОВНЫЙ РУКОВОДИТЕЛЬ Генерал от инфантерии, генерал-адъютант М.В.Алексеев

Из книги Вожди белых армий автора Черкасов-Георгиевский Владимир

ВЕРХОВНЫЙ РУКОВОДИТЕЛЬ Генерал от инфантерии, генерал-адъютант М.В.Алексеев Судьба начальника штаба Верховного Главнокомандующего государя императора Николая II генерала от инфантерии, генерал-адъютанта Михаила Васильевича Алексеева, ставшего Верховным


КОМАНДИРЫ-МОНАРХИСТЫ Генерал-от-инфантерии А. П. Кутепов и генерал-майор Генштаба М. Г. Дроздовский

Из книги Вожди белых армий автора Черкасов-Георгиевский Владимир

КОМАНДИРЫ-МОНАРХИСТЫ Генерал-от-инфантерии А. П. Кутепов и генерал-майор Генштаба М. Г. Дроздовский Следующие три главы этой книги написаны в виде двойного портрета. Двое героев каждого очерка — в чем-то схожие белые полководцы: идеей монархизма (генералы Кутепов и


Приложение 11. Воспоминания генерал-лейтенанта Ф.А. Астахова о командующем войсками Юго-Западного фронта Герое Советского Союза генерал-полковнике Михаиле Петровиче Кирпоносе

Из книги 1941. «Сталинские соколы» против Люфтваффе автора Хазанов Дмитрий Борисович

Приложение 11. Воспоминания генерал-лейтенанта Ф.А. Астахова о командующем войсками Юго-Западного фронта Герое Советского Союза генерал-полковнике Михаиле Петровиче Кирпоносе В мае 1941 г. я, в то время заместитель командующего ВВС КА тов. Жигарева, вылетел с большой


2.1. Украинская повстанческая армия Тараса Бульбы-Боровца, 1942—1943

Из книги Между Гитлером и Сталиным [Украинские повстанцы] автора Гогун Александр

2.1. Украинская повстанческая армия Тараса Бульбы-Боровца, 1942—1943 «Коллаборационизм в обыденном сознании ассоциируется обычно с таким одиозным понятием, как *предательство”, и представляется антиподом патриотизма. Чаще всего бывает именно так> но не всегда и не


ГЕНЕРАЛ ОТ ИНФАНТЕРИИ, ГЕНЕРАЛ ОТ АРТИЛЛЕРИИ Ермолов Алексей Петрович 1777—1861

Из книги Русская военная история в занимательных и поучительных примерах. 1700 —1917 автора Ковалевский Николай Федорович

ГЕНЕРАЛ ОТ ИНФАНТЕРИИ, ГЕНЕРАЛ ОТ АРТИЛЛЕРИИ Ермолов Алексей Петрович 1777—1861 Видный военный и государственный деятель эпохи Александра I и Николая I. Участник войн с Наполеоном 1805—1807 гг. В Отечественную войну 1812 г.— начальник штаба 1-й армии, в 1813—1814 гг.— командир


ОЦІНКА ПОСТАТІ РОМАНА ШУХЕВИЧА РІДНИМИ, ДРУЗЯМИ, СПІВРОБІТНИКАМИ

Из книги Генерал-хорунжий Роман Шухевич: Головний Командир Української Повстанської Армії автора Кук Василь Степанович

ОЦІНКА ПОСТАТІ РОМАНА ШУХЕВИЧА РІДНИМИ, ДРУЗЯМИ, СПІВРОБІТНИКАМИ Наталія Шухевич, дружина Романа Шухевича: “Він був надзвичайно інтелігентний, культурний, строгий, але дуже добрий. Його дуже любили всі хлопці. Він був вимогливий, але з серцем. Дуже гарно грав на


№ 174. Из воспоминаний генерал-квартирмейстера штаба 10-й армии Западного фронта генерал-майора А.А. Самойло (начало октября 1917 года)

Из книги 1917. Разложение армии автора Гончаров Владислав Львович

№ 174. Из воспоминаний генерал-квартирмейстера штаба 10-й армии Западного фронта генерал-майора А.А. Самойло (начало октября 1917 года) 10-я армия стояла на занимаемых позициях в полном бездействии. Солдаты никакой службы не несли, большинство из них было всецело под влиянием


№ 175. Донесение командира 6-го армейского корпуса генерал-майора А.П. Грекова командующему 11-й армией ЮЗФ генерал-лейтенанту Ф.С. Рербергу от 2 октября 1917 года

Из книги 1917. Разложение армии автора Гончаров Владислав Львович

№ 175. Донесение командира 6-го армейского корпуса генерал-майора А.П. Грекова командующему 11-й армией ЮЗФ генерал-лейтенанту Ф.С. Рербергу от 2 октября 1917 года Доношу фактически установленные данные братания [в] частях 4-й дивизии [в] хронологической последовательности:29


Командир-Проводник. По следам памяти Романа Шухевича

Из книги Степан Бандера, лидер ОУН-УПА в документах и материалах автора Андреев Александр Радьевич

Командир-Проводник. По следам памяти Романа Шухевича I.Фигура славной памяти Романа Шухевича – одна из самых значительных во всей истории националистического революционно-освободительного движения, а на переломных этапах последнего двадцатилетия – ее символ и


Повстання Тараса Трясила

Из книги Велика історія України автора Голубец Николай

Повстання Тараса Трясила Коли в кінці 1629 р. закінчилася війна Польщі з Швецією, й на Україну вернуло багато «виписчиків», що приймали участь у тій війні, ряди невдоволених зміцніли. Придав іще потуги коронний гетьман Конецпольський, що розкватирував своє незаплачене


Загибель хорунжого Бурби

Из книги Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. автора Дяченко Петро Гаврилович