ГРИГОРІЙ ҐОЛЯШ — “БЕЙ”, “ШОЛОМ”, “БУЛЬБА”, “ГРИЦЬ”

ГРИГОРІЙ ҐОЛЯШ — “БЕЙ”, “ШОЛОМ”, “БУЛЬБА”, “ГРИЦЬ”

Облаштуванням побуту провідних членів ОУН і командирів УПА у селі Бишки та сусідніх селах займався Григорій Ґоляш. У його обов’язки входили підбір відповідних підпільних “хат” для їх життя і праці, матеріально-технічне забезпечення, зв’язки з ними, конспірація та безпека.

Народився Григорій Ґоляш у Битках 19 серпня 1910 року, був членом ОУН ще з перших років її існування. Спочатку станичний ОУН у Бишках, згодом військовий референт у Бережанському повітовому та окружному Проводах ОУН. Досвідчений підпільник ще з часів польської, совєцької та німецької окупації. Зустрічався з провідними членами ОУН та часто виконував їх важливі завдання кур’єрського характеру.

1943 року за дорученням організації вступив до дивізії “Галичина” і був у ній до літа 1944 року. Після того співпрацював із референтом СБ “Михайлом” і виконував деякі його завдання у Львові. З осені 1944 року займався ще й пошуком конспіративного приміщення у Львові для Провідника “Тараса Чупринки”. На зустрічах із ним ми, крім загального політичного становища, завжди обговорювали питання організації зв’язків і належної конспірації “хат”.

У друга “Гриця” був великий досвід підпільно-конспіративних методів праці, він виконував доручені йому важливі та відповідальні завдання бездоганно, на високому рівні. У Львові він організував добре законспіровану запасну “хату” для Провідника з чудово замаскованими двома підземними криївками. Знаходилась вона на вул. Маріупольській, 22 у будинку Марії Угрин. У січні та березні 1948 року Провідник деякий час перебував там і дав добру оцінку криївкам.[17] Напасти на слід цієї “хати” органам КДБ вдалося щойно через 53 дні після загибелі Провідника (5 березня 1950 року) внаслідок зізнань арештованих осіб. 27 квітня 1950 року друга Григорія Ґоляша пораненого захоплено в полон, а 16 червня він під час слідства вискочив з вікна кабінету слідчого № 70 у будинку внутрішньої тюрми УМДБ Львівської області й по-геройськи загинув.

Поделитесь на страничке

Следующая глава >

Похожие главы из других книг

Как тарас бульба убивал своего сына

Из книги Русь арийская [Наследие предков. Забытые боги славян] автора Белов Александр Иванович

Как тарас бульба убивал своего сына Убедить того или иного земного царя, что у него родится душа его умершего отца, было несложно. Другое дело, что жрецу на самом деле надлежало убедиться в том, что это так. Выдать чужую душу за душу предка не дозволялось. Это было чревато


Шолом Алейхем (1859–1916) «Праздношатающийся» (фрагмент)

Из книги Повседневная жизнь российских железных дорог автора Вульфов Алексей Борисович

Шолом Алейхем (1859–1916) «Праздношатающийся» (фрагмент) Знаете, чем лучше всего ехать? Лучше всего, покойней, вольготней? «Праздношатающимся».Так прозвали богопольцы поезд узкоколейки, идущей мимо таких городков, как Богополье, Гайсин, Теплик, Немиров, Хащеватое и им


Григорій Сковорода

Из книги Велика історія України автора Голубец Николай

Григорій Сковорода Імя самородного фільософа Григорія Сковороди (1722-1794) куди популярніше серед сучасного українського громадянства, аніж праця й творчість його життя. Й не диво. Вплив, що він його мав на сучасне собі громадянство, зясовувався не так у його творах,


Шелюг М. П «Полесская Сечь» и атаман Тарас Бульба

Из книги Без права на реабилитацию [Книга І, Maxima-Library] автора Войцеховский Александр Александрович

Шелюг М. П «Полесская Сечь» и атаман Тарас Бульба Против советских партизан на Волыни действовала еще одна «УПА». Вскоре она была переименована в так называемую «Украинскую народно-революционную армию» (УНРА). Ее возглавил нацистский агент Тарас Боровец, именовавший


Шолом-Алейхем и Биробиджан

Из книги Страна Биробиджан автора Бренер Иосиф Семенович

Шолом-Алейхем и Биробиджан История нашего города неразрывно связана с именем народного еврейского писателя Шолом-Алейхема. Несмотря на то, что писатель никогда не был в Биробиджане, его имя знакомо каждому жителю. Никто из нас не задумывался, почему это стало возможным,


"Гриць не боявся смерті"

Из книги Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. автора Дяченко Петро Гаврилович