Пращури князя Романа Мстиславича

Пращури князя Романа Мстиславича

Майбутній могутній східнослов’янський володар Роман (у хрещенні – Борис) Мстиславич належав до родини правлячої на Русі князівської династії Рюриковичів. Його прапрадідом був Володимир Всеволодович “Мономах”, який у свою чергу був внуком Ярослава Володимировича “Мудрого” та правнуком Володимира Святославича – “хрестителя Русі”. Дід і батько Романа (Ізяслав Мстиславич та Мстислав Ізяславич) в умовах, коли в середині XII ст. загострилися міжкнязівські чвари і удільна система державного устрою вже стала фактично наявною, очолювали вельми авторитетну гілку князівської династії – Мстиславичів (старша гілка Мономахів, що бере початок від сина київського володаря Мстислава Володимировича “Великого” (1125–1132 рр.).[64]

Не менш авторитетними були корені князя Романа по жіночій лінії. Роман був онуком польського князя Болеслава III “Криворотого” (1102–1138 рр.), племінником синів останнього – польських князів Владислава II (1138–1146 рр.), Болеслава IV (1146–1173 рр.), Мешка III “Старого” (1173–1177 рр.) та Казимира II “Справедливого” (1177–1194 рр.), які володарювали в Польщі майже до кінця XII ст.

Безпосередньо про походження Романа Мстиславича необхідно розповісти більш докладно. Тим більше, що в літератур обставини народження князя Романа від шлюбу руського князя Мстислава Ізяславича і польської княжни Агнеси висвітлені дещо категорично і не досить докладно, до того ж без необхідного аналізу свідчень джерел.[65] Княжна Агнеса народилася у 1138 р., тобто у рік смерті батька Болеслава III “Криворотого”. За перших років у її життя увірвалася висока дипломатія та неприпиненні політичні інтриги, до яких сама маленька дівчинка, ясна річ, ніякого відношення не мала.

1141 р. у містечку Легниці, у замку, що належав вдові Болеслава III Соломеї (друга жінка польського князя – чеська княжна, на якій Болеслав одружився в 1114 бо на самому початку 1115 р.) зібралися її сини Болеслав, Мешко, Генріх,[66] щоб обговорити плани протистояння верховному польському князеві Владиславу II. Останній народився від першого шлюбу Болеслава III з київською княжною Збиславою. Розуміючи недостатність власних сил, щоб розпочинати війну з верховним князем Польщі, молодші Болеславичі вирішили шукати собі спільників проти старшого брата за кордоном. Вірогідно, що під час зустрічі в Легниці їм вже стало відомо про подібні ж кроки старшого брата. Наступного року буде укладено шлюб сина Владислава Болеслава “Високого” з дочкою київського князя Всеволода Ольговича Звеніславою.[67]

Як там не було, а учасники зустрічі в Легниці вирішили використати самий традиційний і надійний засіб укладання союзницьких угод – видати трирічну сестру Агнесу за сина короля Русі.[68] О.Бальцер та інші дослідники, аналізуючи відомості про ці події германського хроніста Ортліба Цвіфальтенського, висловились на користь того, що Соломея та її сини хотіли видати Агнесу заміж за сина Всеволода Ольговича.[69]

Б.Влодарський, відзначивши, що у київського князя не було синів, повернувся до думки, у свій час висловленої українським істориком М.Кордубою, про сватання Агнеси за Мстислава Ізяславича з клану Мстиславичів.[70] На думку дослідника, найменування князя Русі титулом “король (rex)” не може бути підставою для заперечення проти такого припущення, оскільки германський хроніст раніше називав королем перемишльського князя Володаря.

План Соломеї та молодших Болеславичів не вдався через відмову Мстиславичів, які не хотіли втручатися у боротьбу з могутніми Всеволодом та Владиславом II. Лише на початку 50-х років XII ст. цей брак відбувся.[71] В свій час ми вже висловились на підтримку погляду О.Бальцера, вважаючи, що аргументом про контакти молодших Болеславичів з Всеволодом Ольговичем може служитися вказівка Ортліба про прагнення братів Владислава “preoccuparent eos amicicia gentis (випередити його в встановленні дружніх зв’язків)”.[72] Зараз не наполягаючи жорстко на такій позиції, спробуємо розглянути інші джерела для з’ясування обставин цих матримоніальних “змагань”.

В давньоруських літописах відомостей про княжну Агнесу немає, а в хроніці Вінцентія Кадлубка розповідається про тісні зв’язки Романа Мстиславича з краківським двором, відзначається, що при дворі Казимира пройшло його дитинство.[73] Проте остання згадка сама по собі далеко не може слугувати доказом якихось родинних взаємин, оскільки під час численних війн, що вів батько Романа Мстислав Ізяславич з князями-суперниками на Русі, його родина могла знайти собі притулок у сусідній з Волинню Малою Польщею.

Відповідь про родинні ж зв’язки Романа з польськими володарями дає “Великопольська хроніка”. Розповідаючи про допомогу краківського князя Казимира Роману під час зайняття останнім Галича, автор цієї пам’ятким пише: “Після вигнання Володимира він (Казимир. – авт.) призначив галицьким князем Романа, сина своєї сестри, який був народжений від її другого шлюбу”.[74] Ясно, що це повідомлення про значно більш пізній за часом, ніж з’їзд у Ленчиці, шлюб Агнеси. Між іншим, зазначимо, що польське джерело в данному випадку перебільшило ступінь участі краківського князя в долі Романа Мстиславича.

Інформація наведеного джерела, як це не дивно, в певній мірі узгоджує згадані вище точки зору вчених і пояснює походження і сторінки біографії матері Романа. 1141 р., ймовірно, вона була заручена з якимось із князів з роду Ольговичів. Чи це заручення дійшло до шлюбу, чи Агнеса вийшла потім ще за когось іншого – сказати важко. Проте другий її шлюб саме з представником роду волинських Мстиславичів дійсно відбувся, але вже в 50-ті роки XII ст.