Народження Романа

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

Народження Романа

Саме у листопаді 1154 р. помер батько Мстислава Ізяслав, а невдовзі сам молодий князь був вимушений покинути Переяславль і в черговий раз відправитися на Волинь. Літописець, який до цього дуже рідко згадував про молодого князя, несподівано розповідає про цю подію, причому зосереджує увагу на персоні його жінки. “И пришед Мстислав в Переяслав, поима жену свою и иде в Луческ”.[84] Думається, що у Мстислава були особливі підстави занепокоєння про долю родини. Ми зараз, поки що на рівні припущення, робимо висновок: у молодої князівської пари народився первісток!

Від шлюбу з польською княжною, як вважає Н.І.Щавелева, у Мстислава народилося чотири сини: Святослав, Роман, Всеволод, Володимир,[85] проте, на думку М.Баумгартена, перший з них був позашлюбним сином руського князя.[86] На користь останнього припущення є сейозні аргументи. Це перш за все постійне перебування Святослава на другорядних політичних позиціях, порівняно великий вік самого Мстислава, якому на момент укладення шлюбу, як мінімум, виконалося 23–24 роки і, нарешті, провідна на Волині позиція Романа серед братів після смерті їх дядька Ярослава Ізяславича. Про позашлюбність походження Святослава свідчать і деякі дані, що наводить польський хроніст Вінцентій Кадлубек, проте на них ми зупинимося дещо пізніше.

У “Слові о полку Ігоревім” є цікавий рядок: “Инъгвар и Всеволод, и вси три Мстиславичи, не худа гнезда шестокрилци”.[87] Л.Д.Дмитрієв вважає, що тут автор пам’ятки мав на увазі під “Мстиславичами” синів Мстислава Ізяславича – Романа, Всеволода і Святослава.[88] Проте на той час Святослав і Володимир вже померли, тому не можливо сказати кого, крім Романа і Всеволода, мав на увазі автор “Слова”. Виникає ще додаткова складність, оскільки в попередньому тексті вже згадувався князь Роман (цей фрагмент взято як епіграф до нашої книги!). Що стосується Інгваря та Всеволода, то тут більш-менш все ясно, оскільки в пам’ятці, незаперечно, йде мова про двоюрідних братів Романа Інгваря та Всеволода Ярославичів.

О.М.Рапов вважає Святослава молодшим братом Романа.[89] Проте текст літописних повідомлень під 1173 р., де вперше згадується цей князь,[90] свідчить, що він вже тоді відносно самостійно володарював у своєму уділі, отже досяг тоді вже достатньо зрілого віку. Цього не можна у такій мірі сказати про Романа стосовно цього ж часу.

Ми вже відзначали, що шлюб Агнеси та Мстислава можна орієнтовно датувати 1152/53 р., а дату народження Романа, ясна річ, після цього часу, вірогідно 1153/54 р. На момент приїзду до Переяславля польській княжні вже виконалося 14–15 років. Про вік князя Романа додаткову інформацію дає новгородський літопис, в якому розповідається про його перебування князем-посадником у Новгороді. Висвітлюючи події 6677 р. (лютий 1170 р.[91]), вказане джерело відзначає, що “князь Роман… еще бо тогда детеск”.[92]

Ясна річ, що прихильна до Романа літописна традиція применшувала вік князя, щоб відтінити його успіхи в північному місті. Згадаймо, що при описі Калкської битви (1223 р.) так само давньоруським книжником було охарактеризовано двадцятидвохрічного (!) сина Романа Данила.[93] Проте з контексту відомостей про перебування у Новгороді молодого князя випливає, що Роман там був далеко не у повній мірі виразником князівської волі, хоча форма “детеск” взагалі використовувалася для дітей до моменту ініціації, тобто до 12–13 років.

Ясно, що Роману вже тоді у 1170 р. було десь близько сімнадцяти років. Про такий вік Романа свідчить і та обставина, що майже разом з ним князями на Волині стали його молодші за віком брати. Більш того, молодший його брат Володимир помер у 1170 р., будучи князем у Бересті. Він, вірогідно, на момент смерті вже досяг чотирнадцяти–п’ятнадцяти років. Отже, все це дає підстави зробити цілком вірогідний висновок, що Роман народився у південноруському місті Переяславлі біля 1153 р.

Стан джерел не дає підстав для згоди з думкою Н.І.Щавелевої, що Володимир берестейський був самим молодшим з синів Мстислава та Агнеси. Скоріше за все наймолодшим в князівській родині був Всеволод. Якщо Володимир народився близько 1155 р., що витікає з факту його смерті в 1170 р., і того, що він певний час був хоча б номінально князем у Бересті, то дата народження Всеволода припадає логічно на більш пізній час. Можливо, на 1157 або 1158 рр.

Для розуміння обставин життя Романа Мстиславича дуже цікавим є розгляд, хоча б загальних рисах, питання про час, коли народився князь. В сусідній Польщі відбувалася жорстка боротьба між дядьками Романа Владиславом, який на цей час втратив престол і знайшов притулок при дворі германського імператора Конрада III, та Болеславом Кучерявим і Мешком. Зазначимо, що всі спроби Конрада, а з 1152 р. його спадкоємця Фрідріха I Барбароси підкорити Польщу закінчилися невдачею, хоча в 1157 р., після походу Фрідріха, Болеслав був вимушений погодитися на серйозні поступки новому германському монархові.

Головними подіями в міжнародному житті тогочасного європейського світу були хрестові походи. Ми вище вже згадували про спільну військову акцію в рамках другого хрестового походу польських та руських дружин проти прусів. Певний час безпосередньо в Палестині воював польський князь Генріх сандомирський, брат згаданих вище Болеслава та Мешка. Сам другий хрестовий похід (1147–1149 рр.), в якому вперше прийняли участь західноєвропейські монархи: французький король Людовик VII та згаданий вище германський імператор Конрад III, закінчився для хрестоносців повним фіаско.

Крім невдач на Сході (мусульманський володар Нур ед-Дін захопив у полон 6 тис. французів та німців, які згодом отримали волю завдяки втручанню візантійського імператора Мануіла Комніна), внаслідок цієї війни серйозної втрати у себе на батьківщині зазнав французький монарх, бо після подорожі в Палестину його дружина Елеонора Аквітанська в 1152 р. розлучилася з Людовиком, а згодом вийшла заміж за його суперника могутнього французького володаря Генріха, якому належали Нормандія, Анжу, Турені та Мена. Таким чином, той став самим могутнім феодалом Франції. В червні 1153 р. Генріх висадився в Англії і незабаром після смерті короля Стефана двадцятиоднорічний Генріх став володарем англійської корони (1154 р.). В Англії в цей час припинилася тривала громадянська війна, а місцеві феодали на чолі з новим королем Генріхом II “Плантагенетом” невдовзі розпочали експансію з метою підкорення Ірландії.

Крім Сходу та Прибалтики, релігійні війни точилися на Піренейському півострові, на півночі якого в середині XII ст. поступово зміцнювалися християнські держави. Приблизно за шість років до народження Романа в 1147 р. хрестоносці з Англії, Шотландії, Фландрії та Фрісландії – учасники другого хрестового походу – по дорозі в “святу землю” допомогли християнам на Піренейському півострові у боротьбі з маврами: 24 вересня того ж року вони захопити місто Лісабон, який з цього часу постійно перебуває в складі португальської держави.

Не дивлячись на посилення мусульманських володарів в східному Середземномор’ї, християнські володарі цього регіону також вели жорстку боротьбу між собою. На початку 50-х років, зокрема, візантійці воювали тут з норманами, володарям яких Рожеру II та Вільгельму I Злому належала Сіцілія та Південна Італія. Спроби згаданого вище грецького базілевса Мануіла Комніна підкорити собі південь Апеннінського півострова завершилися невдачею. Більш того, в 1154 р. сіцілійський флот підійшов до Константинополя і пришвартувався біля імператорського палацу. В 1155 р. між норманами та візантійцями було укладено мир.