Музика і театральні дійства

Важливою частиною давньоруської духовної культури була музика. Вона супроводжувала людину від її народження до смерті. На Русі великого поширення набули обрядові танці, пісні, скомороші ігри, гуслярські розспіви. Певно, саме таким співцем був знаменитий Боян, який жив при дворі Святослава Ярославича і славив подвиги князів, а також “славутний певец” галичанин Мітус, згадуваний літописом під 1241 р. Скоморохи-затійники були професійними акторами і музикантами. Вони виступали на княжих дворах і міських площах. Про розвиток музично-театрального мистецтва на Русі можна судити за знаменитими фресками на баштах Софії Київської. На одній із них зображено оркестр із семи виконавців, які грають на флейті, трубі, лютнях, гуслях, органі. Дослідники вважають, що тут представлено візантійський інструментальний ансамбль. З певністю можна стверджувати лише візантійський характер іконографії музикантів, а що стосується самих інструментів, то вони не можуть бути визнані специфічно візантійськими, які не мали поширення в давньоруському музичному побуті. Близькі за формою зображення музичних інструментів зустрічаються на мініатюрах Радзивіллівського літопису, на срібній чаші XII ст. із Чернігова, київських пластинчатих браслетах-наручах.

У розповіді “Печерського Патерика” про спокуси Ісаакія говориться, що біси “удариша в соп?ли, в гусли и в бубны и начаша имъ играти”[664]. Великим любителем музики і театралізованих дійств був Святослав Ярославич, при дворі якого, крім уже згадуваного Бояна, напевно, утримувалась трупа музикантів і скоморохів. Про це ми довідуємось із “Жития Феодосия Печерского”. Коли печерський старець увійшов до храму, то його погляду відкрилася картина музично-театрального дійства. “И се вид? многыя играюща пр?дъ нимь: овы гусльныя гласы испущающемъ, другыя же оръганьныя гласы поющемъ, и ин?мъ замарьныя пискы гласящемъ, тако вьс?мъ играющемъ и веселящемъся, яко же обычаи есть пр?дъ князьмь”[665].

Ще раніше подібна музично-театральна група була при дворі Святополка Окаянного. Літописець, засудивши князя за вбивство братів Бориса і Гліба, зауважує: “Лютъ бо граду тому, в немъ же князь унъ, любя вино пити съ гусльми и с младыми св?тникы”[666].

У “Слове о богаче Лазаре” (XII ст.) говориться, що гуляння панів — “жития обнощьная” — супроводжувалися “весельем многим”, з “гусльми и свирельми”, “воплями и песнями”. Скомороші танці та ігри, які вийшли з глибокої язичницької старовини, мали надзвичайне поширення на Русі, хоч і засуджувались Руською православною церквою. В повчаннях і проповідях вони називаються “поганськими” звичаями або “сатанинськими” обрядами. Музичні інструменти типу гудків, гуслів, сопілок знаходять під час археологічних розкопок, зокрема в Новгороді, де добре зберігається дерево. В Києві виявлено кістяні кастаньєти.

Після прийняття християнства на Русі поширився хоровий спів, одно- і багатоголосий. Відомою була і нотна система, так звані крюкова і кондокарна нотації, що засвідчує високий рівень розвитку давньоруської музичної культури.