Документ № 35 Рапорт кошового отамана Харківського Слобідського коша І. Кобзи командувача Запорізькою групою Дієвої армії УНР В. Сальському

Документ № 35

Рапорт кошового отамана Харківського Слобідського коша І. Кобзи командувача Запорізькою групою Дієвої армії УНР В. Сальському

12 червня 1919 р.

Кошовий Отаман Командуючему Запоріжськой

Харківського Слобідського Групой Отаману Сальському Кошу

12 червня 1919 року ч.

м. Проскурів

РАПОРТ [48]

На Ваші словесні запитання докладаю:

1) про Болбочановську авантюру я і мої люди довідалися тілько по прібутті в м. Проскурів і ніхто за допомогою до мене не звертався

2) Богацько раніш, як тілько я прибув на цей фронт до мене підходили де яки особи, очевидно знаючі мене, но я їх не знаю, з заявою, що якийсь-то Секретаріат та Головний Отаман призначає Болбочана Командуючим групою і що треба скласти якусь заяву. На це я відповідав, що Болбочан нужен був командуючим в Слободці-Бирзула і неякої заяви не підписав.

3) В Слободці-Бирзулі, коли ми дійсно прибували в анархії і без командування, придставниками другої дівізії було запропоновано запро[шу]вати з Одеси Болбочана Командуючим, на це я погодився і підписав листа, но Болбочана ми не бачили.

4) Ви мене повідомили, що Болбочан особливо часто посилався на моє ім’я, звичайно я не знаю почому, но думаю, що Болбочану було відомо, що я користуюсь довірям серед Запоріжського Кошу і тому [це довір’я] могло дати їму якись плюси… [49] що на Слобожанщіні ми тільки з Болбочаном робили переворот проти гетьмана, но тут мені здається, Болбочан перепутав ситуацію. Після того він, як командуючий, від мене далеко стояв, а після Кременчуга і зовсім зник і останій раз я бачив його зовсім випадково і м. Тернопілі, при чому він хвалився, що одержує цікаву місію.

5) Як громадський діяч, я не авантюрист і не яких призначень не шукаю, а пішов працювати в тяжку годину з своєю рідною організацією. У Бирзулі був такий тяжкий крах, що мене умовляли приймати командуваня над Лівобережною армією, но я і тут не цикавлючись посадою не схотів виходити з своєї рідної організації.

6) Наконец, чи відомо Вам, що я тількі один з своєю невеличкою, але ж міцною частиною, не дозволив Авантюристам не визнавати Деректорію і заберіг за для Держави ті остаткі армії, котрі зараз так хоробро луплять ворога.

Обставини були таки, що коли б я був загубив голову і не зорганизовав біля себе групу частин, то люди б сипнули в паніці куди можливо, а може б даже вкупі в Раковськім 497 пішли б проти Вас, бо з малим політичним досвідом люди не бачуть, що роблють.

Бажав би, щоб Ви цім поцікавились, а у мене є багацько хвактів проти авантюристів.

Кошовий Отаман Кобза.

(ЦДАВО України. — Ф.2279. — Оп.1. — Спр. З. — Арк.4–4 зв. Автограф.)