Проголошення Соборности України

Проголошення Соборности України

У першу річницю проголошення самостійности України, пережила Україна велику, радісну національну подію — проголошення злуки західніх частин України: Галичини, Буковини, Закарпаття — з Українською Народньою Республікою в одну державу.

Перед 22 січня 1919 р. зібрався в Києві Трудовий Конгрес, український парлямент, на який з’їхалися посли із цілої України. З Галичини, Буковини, Закарпаття приїхало 65 послів. Урочисто відбулося відкриття Трудового Конгресу. Голова Директорії Володимир Винниченко відкрив Конгрес. Предсідником конгресу вибрано Семена Вітика, посла з Галичини, який у прекрасній промові повідомив Конгрес, що Західня Україна постановила злучитися з УНР в одну Республіку і відчитав ухвалу Галицької Національної Ради. Потім промовляв голова Директорії Володимир Винниченко, що Українська Народня Республіка приймає Галичину, Буковину і Закарпаття у склад УНР і від нині є тільки одна Українська Народня Республіка. Настала величезна радість. Трудовий Конгрес відбував свої засідання в залі київської опери.

На другий день, 22 січня 1919 р., у першу річницю проголошення Українською Центральною Радою самостійносте України, відбулося на Софійській площі, під пам’ятником гет. Богдана Хмельницького проголошення з’єднання Галичини, Буковини і Закарпаття. Київ був прикрашений килимами і національними прапорами. На Софійському майдані зібралися тисячі народу та українського війська. Універсал про з’єднання читали два члени Уряду УНР і два Галицького Секретаріяту на всі чотири сторони світу. Були присутні представники чужих держав. По відігранні національного гимну відбулася дефіляда війська. У дефіляді взяла участь новозформована далекострільна батерія СС. Дві батерії СС віддали із цієї нагоди салют 101 пострілів. Ця історична подія відбулася дуже велично і святочно. Це ж злучилися в одну державу розділені віками частини України.

Та в Січових Стрільцях було невесело. Мучила їх журба про долю цієї злученої Української Республіки. Рівночасно, як стрілецькі батерії віддавали 101 почесних пострілів, грали гармати на всіх фронтах, відбиваючи ворожі наступи і червоних під Бахмачем, Полтавою, і білих москалів у Донецькім басейні, і наступи поляків у Галичині під Львовом та на Волині над Бугом, а на півдні відбивали коло Одеси наступи аліянтських військ і російських Добровольців. Невеселі були настрої і в гармашів, бо більша частина батерії СС стояла вже у важких боях на фронтах.