Наступ поляків на Радивилів

Наступ поляків на Радивилів

У той час поляки дістали із Франції шість добре узброєних і вишколених дивізій під командою ген. Галера. Діставши таку допомогу, поляки почали відкидати УГА від Львова, а 15 травня 1919 р. почали загальний наступ проти галицької армії в Галичині, а проти придніпрянської на Волині. Січові Стрільці були зайняті боями коло Шепетівки і не знали, що діється в Галичині.

На станції Радивилів стояли потяги Гарматної Бриґади СС. Це було ціле постачання з великим артилерійським майном і — що важніше — стояли чотири потяги з гарматними набоями.

Штаб Гарматної Бриґади СС нічого не знав, що Штаб Дієвої Армії мав у пляні перекинути фронт на Поділля і що поляки загрожують залізничій лінії Красне-Броди. Штаб Дієвої Армії, який стояв у Здолбунові знав про ситуацію в Галичині. Штаб Дієвої Армії, знаючи, що поляки загрожують залізничій лінії Броди-Красне, покинув Здолбунів і від’їхав потягом у Галичину. Переїхав через станцію Радивилів, Красне і поїхав до Тернополя, але не повідомив, щоб ешельони з Радивилова виїхали за ним, бо зближаються поляки. Польські війська захопили неборонену станцію Радивилів на Волині коло Бродів. Там попало в руки поляків багато військових ешельонів. Попали в руки поляків і ешельони Гарматної Бриґади СС, у тому чотири потяги з гарматними набоями. Утрата цих ешельонів відбивалася дуже на боєзданости батерій, бо пропало не тільки різне майно, але пропали артилерійські набої. Пізніше не було чим стріляти.

Українські війська опинилися на Волині між двома ворогами: із заходу поляками, які по зайнятті Радивилова посувалися на Дубно, і совєтськими військами, які по зайнятті Шепетівки і Острога, де загинула 10-та батерія СС під командою пор. Вежбицького, посувалися на Дубно зі сходу. Командування рішило уступитися з-поміж двох ворогів, які провадили війну проти України, але рівночасно провадили теж війну поміж собою, пустити одних на одних. Відступ прикривав коло Дубна панцерник „Січовий Стрілець” під командою пор. Будкевича. Він під’їжджав на захід і обстрілював поляків, і зараз таки посилав стрільна по совєтських військах на сході. Вкінці залога покинула панцерник, який зірвала міною, щоб не дістався котромусь ворогові.

Цілий Корпус СС скупчьвся коло Крем’янця, Почаєва, там скупчилися і три гарматні полки. У днях 26 до 29 травня 1919 р. війська покинули залізничні шляхи. Рештки майна перевантажено на обозні підводи. Ешельони попали в руки совєтів і поляків.

У цих безупинних боях від 19 березня до 29 травня 1919 р. Корпус СС поніс дуже великі втрати поляглими і раненими, а крім цього в воєнному майні. Гарматна Бриґада СС понесла також великі втрати полоненими і раненими та втратила одну легку батерію, а також багато майна і це тільки тому, що Штаб Дієвої Армії, який переїздив через станцію у Радивилові, чомусь не повідомив, щоб ешельони від’їхали.