В. А. Зарицький: Історія 3-ої Легкої Батерії 4-го гарматного полку першої Гарматної Бриґади Січових Стрільців

В. А. Зарицький: Історія 3-ої Легкої Батерії 4-го гарматного полку першої Гарматної Бриґади Січових Стрільців

В початках місяця грудня 1918 року, я обняв 3-тю легку батерію. По укомплетуванні батерії людьми і кіньми до повного стану шатового, її в другій половині місяця січня 1919 року вислано на фронт з експедиційним відділом, у складі: пішого полку Січових Стрільців, моєї батерії і кінного дивізійону сотника Бориса, відділ під командою сотника Думина — для здавлення повстання отамана Зеленого проти уряду Української Директорії в районі міста Трипілля.

В часі виїзду 3-ої батерії з Києва на фронт, гарматну бриґаду поділено для вигідного керування на 6 полків три-батерійного складу. (Чому три батерії названо полком а не дивізіоном, я не знаю. Хіба було в пляні в майбутнім часі розвинути три батерії в три дивізіони.) 3-тя легка батерія під моєю командою, 3-тя гавбична батерія — командир сотник Кавальджі (азербайджанець), 8-ма легка батерія — командир Альошін, росіянин. В цій батерії був поручник Гловінський, на еміграції — науковець і член УНРади.

Ці три батерії увійшли в склад 4-го гарматного полку під командою сотника Інкова (симпатичного татарина). Молодші старшини в батеріях були українці. Мушу ствердити, що обов’язки свої чужинці в 4-ім гарматнім полку виконували чесно в бойових акціях з большевиками, але коли почалась війна України з Добровольчою Армією Денікіна, сотник Інків, сотник Кавальджі, сотник Альошін, поручник Смоляр, технік гарматний поручник Петрів просили полковника Удовиченка звільнити їх від функцій в лінії. Вони, як гості полку, відступили з полком до міста Проскурова, в акціях бойових участи не брали. В Проскурові сотник Інків помер на тиф. Керуючи своєю батерією, я рівночасно виконував обов’язки Інкова, командира 4-го гарматного полку.