РОКУ 1682

РОКУ 1682

Місяця мая 4 государ цар московскій и всея Россії Феодор 5 Алексіевич помер с жалем усего християнства в молодих літах, которій великую любов до нашого народу міл, бо и набоженства на Москві нашим напівом по церквах и по монастирах отправовати приказал, и одежу московскую отмінено, але понашому носити позволил. А на его місце обрано царем брата его молодшого Петра Алексіевича у молодих літех у девяти; наступил на панство 6 місяця мая 6 дня, которому бояре присягли, и стрелци московскіе не хотіли присягати задля того, же старшій брат зоставал у літ осминадцяти 7, царевич Іоан Алексіевич з першой жони, и того стрелци хотіли царем 8. Що видячи покревніе царици Наталії, матки цара Петра, почали старатися, жеби як уморити 9 старшого царевича Іоанна, и до того прийшло было, же почали били думати 10 брати царици Наталії рожонії, которих прозивано Наришкини. Що постерегли 11 молодая царица небожчика цара Феодора и царевни, на стрелцов крикнули, що стрелци, припавши, оборонили и тих Наришкиних, дядков царских, 136 побили, а инних давали на спитку — хто причиною был смерти небожчика цара Феодора.

4 У сп. Судієнка: «В місяці маї».

5 У вид. Бодянського: «Федор». За вимовою XVII — XVIII ст. — «Теодор».

6 У сп. Козельського і Третякова (вид. Бодянського): немає «девяти наступил на панство».

7 Там же: «семнадцяти літ».

8 У сп. Судієнка далі таке: «за якіе їх стрелцов бунти їх и протчіїх вишъпрописанного царя Федора Алексіевича приличных смерти, по многих допросах и распросах трачено». Після цього мовиться про Дуку: «Того ж року господарь волоскій» і т. д. Отже, оповідання про події в Москві 1682 р. вміщено лише у вид. Бодянського (за сп. Третякова) і в сп. Іскрицького та Козельського.

9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «матки царя Петра Алексіевича. старатися, жеби як уморити».

10 У всіх інших списках: «душити».

11 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «постерегши».

Чого допитались, же оному дано трутизну за поводом мачехи его, царици Наталії, которая о здоровя 1 їх старалася, намовивши доктора царского, перехриста, а то для того, жеби син оной царевич Петр наймолодшій осіл царство. Которую то царицу насилу сам цар молодій Петр, яко матку свою, отпросил у стрелцов, же 2 не стратили, а народ 3 оной увесь вигубили срокго, на штуки рубаючи, а отца царичина 4 там же, отпросивши, у чернъци 5 постригли и в монастир Соловецкій отослали. И так великіе бунти повстали на Москві от стрелцов на сенаторов всіх 6, обравши царем Іоанна Алексіевича того ж часу, жеби оба царами были: Іоан, яко старшій, и Петр яко молодшій; и так два цари на Москві стало, и обоїм присягали на послушенство. И так стрилци, вивідуючи, хто незичливим был цару Іоанну, то тих брали и тиранено 7 забивали, з ґанков 8 от палацов царских кидали на дол 9; а тут на копії брали, и на площади на штуки рубаючи и на копії винесши и 10 псом кидаючи. С которих найзначнійших 11 персон сенаторов з пятдесят помордовано, и царевича Касимовского чвертовано, Долгорукого князя 12 з сином, князя Ромодановского с сином, которіе вожами славними были у войсках московских и инних многих. Также стрелци подавали чолобитную на своїх полковников, голов, сотников, же їх работами обтяжают, плату їм належитую 13 собі берут. По которой чолобитной многих полковников, голов, сотников московских стрелці своїх помордовали, позабивали, а з добр їх, що было задержано, плати, нагорода стрелцом была. И не тилко тих голов, полковников 14, що на Москві зоставали, так сродзе 15 мордовано, але и которіе и в городах українских были 16 в Києві, в Чернігові и инних, то по челобитной стрелецкой зискивано и мордовано, на Москву привезши, и сродзе трачено, задаваючи муки великіе 17,

1 У вид. Бодянського: «о здоровю».

2 Там же: «жеб».

3 Там же: «род».

4 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «царицина».

5 У сп. Козельського: «черници», у вид. Бодянського: «черчци».

6 Там же: «своїх».

7 У вид. Бодянського: «тирански».

8 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «ґанков».

9 У вид. Бодянського: «народ».

10 Там же і в сп. Козельського: немає «и на копії винесши и...»

11 У вид. Бодянського: «назнатнійших», у сп. Козельського: «назначнійших».

12 Там же: додано «князя Юря».

13 Там же: «належачую».

14 Останні рядки у сп. Козельського і в вид. Бодянського передані з пропусками: «що било удержано и не тилко тих трох полковников...»

15 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «строкго».

16 У вид. Бодянського: «були».

17 Там же і в сп. Козельського: «то по челобитю стрелцов зискивано и задаючи муки великие, і трачено на Москві».

также и тих многих, що боярами и думними дяками над приказами зоставали 137 на Москві, витрачено за нечинне 1 слушной справедливости. Сродзе великая тривога 2 на усіх жителей московских 3 была от стрелцов, якої ніколи не бивало, а то знати, же гнів божій. А звлаща тих бояр губили, хто причиною смерти небожчика цара был, бо визнал доктор перехрист, которого призвано 4, за чиею радою отруено, з чого царицу и патриярху поволано 5.

Того ж року господар волоскій, зогнавши волости немеровскіе и усіх побожан, будовал собі двор у Цекийновці 6, на сем боці Дністра, на мешканя, и у Немерові от себе наказного гетманом зоставует. И от того часу особливій господар стал над Україною, почавши от Дністра до самого Дніпра, а у Волохах иній господар над волохами, бо на Україні дано свободу от турчина, уволняючи от дани до якого часу, жеби ся люде до своего наворочали українніе. А Подоля особливе привернено до Камянця Подолского, и тіе городи паша камянецкій справовал и по городах свою старшину турецкую з войсками поставил, якото: в Бару, в Межибожу и инних, юже до тих господар Дука справи не міл.

Вишменнованніе бунти, яко ся вишшей наменило, того ж року в самой столици щодалій гору 7 брали, тоест от стрелцов, которіе юже не стрелцами називалися, але надворною піхотою царскою. А напотом умисл свой засадили, хотячи усіх бояр вигубити, тилко собі маючи у великой чести князя Андрія Івановича Хованского, которій уже усіх на столици справовал, и при нему завше килка сот стрелцов зоставало неотступно. И хтось зичливій царей остерегл, же юже и о царство промишляют. И царіе виехали з столици на свої царскіе фолварки з матками 8 и сестрами, и час немалій мешкали у Воздвиженском, ведле Троецкого монастира, где стрелцов килко, пришовши до їх царских величеств, оповідали раду князя Хованского злую, же скоро би царіе повернули на столицу, то оних потратити, а сина князя Хованского царем наставити. О чом їх царскіе величества увідомившися, по килко крот посилали по князя Хованского, которій на царскіе писма не ехал, аж боярин князь Ликов ездил по него, и на слова его поехал до їх царских величеств до Воздвиженского, и там оному з сином голови поутинано обом Хованским, и войска великіе скуплено под Троецкій монастир на знесення оных стрелцов своеволних, которих у столици сорок пять тисяч было, и сами собою справовали, нікого не слухаючи.

1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «нечинене».

2 Там же: «та ж тривога великая»

3 Там же: «в Москві».

4 Там же: «пробовано».

5 Там же: «познано». Дальші оповідання за цей рік зустрічаються тільки в сп. Іскрицького, Судієнка і в російському перекладі.

6 У сп. Судієнка: «Цениловці».

7 Там же: немає «гору».

8 Правильно «з маткою», тому що тоді жила тільки мати Петра I.

Бо и скарбници с порохами и кулями и всяким оружем в моц свою взяли 138 и бунти противко усіх сенаторов и против їх царских величеств [чинили] 1; поневаж оним зразу допущено своеволі, где юже жадного полковника, ані сотника з старших не міли над собою; бо которих не вигубили, то поутікали до боку їх царских величеств. Где уся Москва у великой тривозі от оних била и як на яких неприятелей чужостороних, усей землі войска купилися до царского боку и промисл о оной своеволі чинили. Же видячи стрелци, же своего предводителя, тоест князя Хованского утратили, мусіли ся упокорити їх царским величеством, — вислали с промежку себе сот дві стрелцов, просячи о милосердіе, сами плахи и сокіри на себе принесли. Которих до ласки своей царской їх царское величество приняли, и пославши, у оних усю казну военную отобрали и город, и їх без оружя учинили. И так їх царское величество по многом времени уехали в Москву місяця..., где уехавши 2, не без карности было предводителем тих бунтов: одних на горлі, а инних силкою карано, а остатку не позволено при оружю зоставати, опроч тих, которіе на варті зоставали. А бояре и слуги боярскіе неотступно з оружем ходили, осторожними будучи от тих бунтов, и оних стрелцов при назираню по городах розослано так в українніе 3, як в московскіе. И так тіе бунти ускромились великіе на Москві.

1 У сп. Іскрицького: цього слова немає, його взято із сп. Судієчка.

2 У сп. Судієнка: «отъехавши».

3 Там же: «українскіе».