РОКУ 1665

РОКУ 1665

Гетман Бруховецкій зараз весною посилает своїх посланцов до колмицкой таши 8, затягаючи оних на войну, и ясиру ляхов оним посилал. Которих колмиков знайшли посланци Бруховецкого за Доном, бо на тот час зза Волъги 9 перейшла часть колмиков в килкадесят тисячей з Мунчаком, своїм старшим, и там кочовали. Которих колмиков вишло близко тисячи о святой Троици, которих ходило сот сім, а Козаков з ними тисяч полтори под Білую Церков, где з Яблонским мілисмо 10 потребу, власне, в обідную годину. Где, Яблонскій, убоявшися, табор наперед вислал з обозу зу Гребенников 11, а комонником спотикался разов два 12, але не додержав, мусіл уступати ку Білой Церкви, потративши товариства немало значного, а колмиков тилко чотирох ранено, которіе померли. Але 98 Яблонского не пущено в Білую Церков, которую минувши, в Полщу пошол — так ся устрашили тих колмиков.

8 Там же: «паши», у сп. Козельського: «до колмицкого паши».

9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «Волочи».

10 У сп. Козельського і Судієнка: «міли».

11 У вид. Бодянського: «з Угребенников», в сп. Козельського: «з Гребеников».

12 У сп. Козельського: «разу зодва».

Вправді, люд военній, с копием всідает 1 на коня, а нікоторіе и сагайдаки и стріли великіе с площиками 2 широкими. Тилко найболше до потреби копій заживают кожен, бо справне уміют вбити копіем 3, в нікоторих и панціри, а инніе и наго идут до потреби. Люд отважній, а на взгляд чорній, нікчемній, страшній, чарами бавятся, бо балвохвалці 4. А потрава оним всякій звір, що ест на світі, нічим ся не бридят: и миш, жаба, свиня, тилко опроч рака одиного 5, не люблят и бридятся раком. В той потребі 6, ежели би козаки не утікали 7, то певне, же мало що жолнірства бы увойшло, вправді, же огнистой стрелби боятся.

Того ж літа, по святом Петрі 86, с тими ж колмиками и Москвою и козаками гетман Бруховецкій ходил под Білую Церкву доставати города. Где нічого не вскуравши, вернувся и войско, збунтовавшися, розишлося, и колмики повернули у свою сторону.

Того ж року Опара из Медведовки обозвался старшим на гетманство и по орду послал, до которого татар немало вишло, и Опара на королевскую руку татар затягнул и городи знову привернул нікоторіе до себе. А же видячи татаре нестаток Опарин, а Дорошенко, которій перше 8 был асаулом при гетману Тетері, тут же будучи и при Опарі, старался о гетманство и солтана 9 перееднал. Которого руку салтан з ордою держучи, призвавши Опару до себе з старшиною, казал Опару взяти, а Дорошенка дал гетмананом козакам. А того Опару солтан з иншими козаками старшиною отослал до короля, которого страчено з его товариством. И так скончалося гетманство Опарино.

Того ж року, у спасов пост, гетман Бруховецкій, зобравши всіх полковников до Глухова и учинивши наказним полковника переясловского, сам з полковниками и инною старшиною пошол на Москву с поклоном его царскому величеству. Которого на Москві вдячне принято и даровано честю боярства, и жону ему дано роду значного, а полковником дворянскую честь дано. Тилко писара войскового 87 взято на Сібір, маючи на него ранкор 10, которій там пропал. И гетмана Бруховецкого с подтвержденіем чести гетманства отпущено з Москви, барзе ударовавши. 99

Того ж літа гултяй ніякійсь Децик 88 усе Поліся спустошив, але и того у Ніжині взято до вязеня и згинул.

1 У вид. Бодянського: «сідает».

2 У сп. Судієнка: «площинами», в сп. Козельського: «полщиками».

3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вмі’ют кожен бити кошем», у сп. Козельського: «робити копем».

4 У сп. Судієнка: «больвохвалци».

5 У вид. Бодянського: «одного».

6 Там же: «и в той войні».

7 Там же: «уступали».

8 Там же: «прежде».

9 У сп. Козельського і в сп. Судієнка: послідовно «салтан».

10 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «подзор»; у сп. Козельського: «его ренкор».

Того ж року гетман Дорошенко, приворочаючи под свою власть, много городов попустошил з ляхами и ордою, бо жолніре людей стинали, а татаре в полон брали. И Браславле того ж року в облеженю держал, бо Браславле 1, будучи убезъпечоній на посилки его царского величества, держалися час немали, чверть року, у которих старшим был Дрозд. А же тих посилков дождатися не могли а великую налогу міли зо всіх сторон от войск коронних и козацких, поддалися гетманові Дорошенкові, которій узял старшого. Того ж часу и Рашкова доставал, и тое оному вдалось 2. И так пришовши до Чигирина, Дрозда стратил, а иншая старшина оборонною рукою з войском уступили за Дніпр до гетмана Бруховецкого, которим становиска дано 3 поза Десною. И так юже гетманов два козацких справовало: один на кролевскую руку, а другій на московскую руку, и Запорожже при 4 его царском величеству держалися.

1 У вид. Бодянського: «Браславци».

2 Там же і в сп. Судієнка: «здалось».

3 Там же: «дани».

4 Там же: немає «при».