РОКУ 1668

РОКУ 1668

На початку 1, о Богоявленії, зехалися усі 99 полковники в Гадячое, и гетман Бруховецкій учинил раду с полковниками, судями и усею старшиною, и поприсягли себі, же юже конечно отступити от его царского величества и по орду слати, и воевод, и москву з городов отсилати, албо з ними битися, ежели би не уступали з городов, на що усе доброволне позволили 2 усі обще. Того ж часу нічого не отволікаючи, полковники, скоро поприездили вдоми, почали задор чинити з воеводами и на масляници 3 всюди почали ся быти з москвою и воевод побрали. А найпервей в Гадячом воеводу вислал был зовсім гетман Бруховецкій, але, подобно, за его ж позволеням задор учинили козаки и, подужавши москву, побдирали, а инних позабивали, и воеводу з жоною узяли в замок на год . Также и в Прилуці , Миргороді, Батурині воевод побрали, а людей при них будучих погубили, а сосницкого 100 и новгородского и стародубовского подостававши в замкох 4 приступами, запорозскіе козаки з мещани 5 усіх побили. Ніжин зась и Чернігов и Переясловле міста попустошени и попалени, а замки зоставали през усе літо в облеженю от Козаков и усего посполства.

Зачавши гетман Бруховецкій тое непотребное діло, послал посланцов своїх Степана 6 Гречаного в Крим до хана, чинячи згоду и затягаючи орду на москву 7. А других послов своїх вислав Григорого 8 Гамалію и Лаврентія Кашпуровича канцелляристу 101 на Білагород, до Цариграда, до цара турецкого, поддаючися оному, жеби его принял под свою борону. Навесну, зараз скоро трава подросла, того ж часу зараз 9 князь Ромодановскій з войсками его царского величества подступил под Котелву и там Козаков облег. Козаки зась, зостаючіе под рейментом гетмана Бруховецкого, почали свою приязнь отміняти и до Дорошенка посилати, жеби з Чигирина вийшовши, за Дніпр переправовался, обецуючися оного за гетмана приняти, також и Сірко и з Чернігова полковник Демко Многогрішній. На которіе їх слова Дорошенко до Чернігова послал своїх Козаков, а сам Дорошенко, переправивши Дніпр, потягнул под Опушное 10.

Того ж часу и орда с Криму вийшла с посланцями Бруховецкого и Дорошенковими, и часть пришла под Гадячое, которим виконал присягу Бруховецкій, и татаре присягли.

1 У вид. Бодянського і сп. Козельського: «на початку року того».

2 Там же: «позволилося».

3 Там же: «на мясници»; у сп. Козельського: «и на масной неделі»; «наго». 4 Там же: «замков»; у сп. Козельського: «замок». 5 У вид. Бодянського: «міщанами».

6 В усіх інших списках: «Стефана».

7 У вид. Бодянського: пропущено «на москву».

8 Там же і в сп. Судієнка: «Григорія».

9 У сп. Козельського і Судієнка: немає «зараз».

10 У вид. Бодянського: «под Опошное»; у сп. Судієнка і Козельського: «Опошнее».

На которих присягу гетман Бруховецкій, зобравши войско, зараз с тими ж татарми 105 вишол з Гадячого, хотячи ити под Котелву на оборону, але не зрозуміл фортелю 1 Дорошенкового и здради татарской, и що юже и козацтво оному не зичливо, опроч запорожцов. Где Дорошенко, не допущаючи в милі до Опушного, зо всім войском зостріл и татарми, до которого зараз козацтво пристало и табор Бруховецкого пожаковали, а самого Бруховецкого узявши, до Дорошенка припровадили, которого Дорошенко позволив забити голоті. И так голота тиранско забили и замордовали Бруховецкого 102 на полі и много людей значних Козаков и запорожцов позабивали на першом тижню Петрова посту. Которого тіло отпровадити казал 2 Дорошенко до Гадячого и там у церкві Богоявлення Господня поховано, где усю маетность и жону Бруховецкого гетман Дорошенко казал позабирать и до Чигирина запровадити. И так скончилося гетманство Бруховецкого.

Дорошенко зась, гетманои ставши обоїх сторон Дніпра, пойшовши з ордою и козаками, князя Ромодановского з войскани отогнал от Котелви и тих людей освободил. И так котелвяне уступили с Котелви, зоставивши місто пусто; и гетман Дорошенко рушил войсками от Котелви на Гадячое, где плюндровал 3 маетность Бруховецкого с татарами, а оттуля ишол ку Путивлю. Але же 4 оному з двора зайшло непотішное, же жона оному скочила через плот з молодшим 103, зоставивши войну и приказавши старшинство от себе наказним, росказуючи накріпко доставати воевод по городах в Переясловлю, и в Ніжині, и в Чернігові, а сам повернул до Чигирина. А орда, узявши ясиру на пограничу московском, повернула в Крим 6.

Того ж літа по отході Дорошенковом ку Чигирину з Задніпра, знову околничій князь Ромодановскій, скупивши войска немаліе, рушил на Україну на оборону зостаючим в облеженю воеводам и просто тягнул под Ніжин. Где прийшол до Ніжина на Рождество Пресвятой Богородици, которого приход видячи ніжинці, узявшися с козаками, уступили з Ніжина, усе зоставивши 6. Где пришовши, князь Ромодановский стал у місті, и усе войско розграбило, и виходячи з Ніжина, місто спалил, нічого не зоставуючи, а Дорошенко войска купил у Сокірной.

Запорожци зась по забитю Бруховецкого, которій оним барзо был зичливим, и не хотячи пристати до Дорошенка, удалися собі особливе до хана кримского с приязню, чому хан рад будучи, с охотою їх принял и того їм зичил, жеби собі міли 7 гетмана на Запорожжу, 106

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «фортелства».

2 Там же: «веліл».

3 У сп. Козельського: «повоевал».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «же».

5 На цьому місці кінчається список Куліша, яким користувався Бодянський, далі його видання йде за списками Третякова та Юзефовича і за російським перекладом.

6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «усе зоставивши».

7 У вид. Бодянського: «себі мали».

аже на тот час такого пробіглца 1 не било на тот уряд гетманства. И так будучи писарем Суховіенко на Запорожю и сам листи писавши, и в поселстві до хана пойшол, которого вдячне принявши хан, и учинивши згоду, дал султанов з ордами, которій вишол, и солтани послали до гетмана Дорошенка, жеби переправовал Дніпр з войсками. А же Дорошенко видячи, же орда становится зичливійшими быти 2 запорожцям, аніжели ему, не пойшол сам з войском, але послал брата своего рожоного Григорія, зліцивши ему войско, а же поколя наспішили войска запорожскіе и татарскіе, Демко Многогрішній учинил згоду с князем Ромодановским. О которих войсках татарских и козацких узявши відомость, князь Ромодановскій послал подезд з сином своїм князем Андріем, которого 3 напавши в Гайвороні, татаре погромили и сина 4 князя Ромодановского узяли. И так сам князь оборонною рукою уступил до Путивля, которому болшей жадной шкоди татаре и козаки не могли учинити, и наступила стужа, же юже не пора военная. Запорожці з ордами повернули в Крим, а Григорій, видячи, же юже приходят до згоди знову задніпряне з москвою, уступил з войсками своїми ку Каневу, и юже безпечній почал Многогрішній трактовати з москвою.

1 У сп. Судієнка: «побіглца».

2 У вид. Бодянського: «зичливійша бути».

3 Там же: «которых».

4 У сп. Судієнка: «и самого сина».