РОКУ 1676

РОКУ 1676

Навесну зараз, видячи его царское величество, же Дорошенко тилко писмами свою зичливость отсвідчает 1, а на сердци що иншого мает, и не попущаючи оному болше зводити, войска немаліе з Москви рушили и повіт Смоленскій, также боярин князь Ромодановскій зобрал великіе білагородскіе сили и искупился 2 з гетманом Іваном Самуйловичом войсками козацкими, — притягнули ку Дніпру против Воронувки. А наперед вислали подезд тисяч у двадцять под Чигирин, которій подезд, обогнавши Чигирин, не дал городком околичним уходити до Чигирина, тилко самії чигиринці зостали в осаді. Що видячи 3 Дорошенко, собою звонтпивши, почал трактовати, варуючи своего здоровя, на що боярин князь Ромодановскій з своїми началниками 4, также и гетман з своею старшиною позволили и поправили сумленям. И так по тих трактатах приехал Дорошенко з Чигирина до войска и поклонился боярину и гетманові Івану Самуиловичу и поотдавал знаки войсковіе, належачіе гетманом, тоест бунчук, булаву, гармати 128. И зараз того ж часу 5 виступили піхота Дорошенкова з замку Чигиринского и из города, а того ж часу войска его царского величества увойшли в замок Чигиринскій и у город Чигирин посполу с козаками задніпрянскими, тоест з полковником черніговским Василіем Борковским, и що належало войскового, тоест гармат, которих немалая лічба, порохов, борошна, — усе тое поотбірали под свой дозор. А Дорошенкові постановили, а напотим приказали, жеби уступил з Чигирина на Задніпра на мешканя, що и учинити мусіл, которому дано мешканя у місті Сосниці. И так гетманство его скончилося при упадку великом України; а от того часу Москва стала у Чигирині по указу его царского величества.

Того ж літа паша великій Каплан Ґерей 6 з великими войсками ходил в Полщу против короля 7 Яна Собеского и не дал ся войску коронному скупити, бо войско одно с хоружим коронним Синявским стояло под Лвовом, а король з войсками литовскими и коронними стоял под Берестечком. И так любо дали были битву добре турчинові, але же хан с великими силами наспішил, трудность великую учинил войску королевскому, оних облегши, где барзо много войска потратили и от коней отпали, и сами у великой тривозі зоставши, мусіли згоду 129 чинити и, не хотячи позволяти, тоест уступити усего Подоля по Коросташов 8 туркам и усей України зректися, 123 также и плату дати тридцять тисяч червоних и инних немало вимислов за гріхи наши над християни.

1 У вид. Бодянського: «освідчает».

2 Там же: «и искупившися».

3 Там же і в сп. Козельського: немає «видячи».

4 У вид. Бодянського: «начальними».

5 У сп. Козельського: далі «войска его царского величества, за виступлением піхоти Дорошенкової з замку и из города, увойшли в замок и в город Чигирин посполу...»

6 У всіх інших списках: немає «Ґерей».

7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі додано «полского».

8 У вид. Бодянського: помилково «под королевство».

Того ж року генвара «30», на запустную неделю, померл великій государ цар Алексій Михайлович вночи, години 4, а на его місце зостал его син царем Феодор Алексіевич, и того ж часу усі бояре и стрелці присягали 1 его царскому величеству на подданство и на послушенство.

Того ж року и того ж дня узято монастир Соловецкій 130 и черцов вистинали люде ратнії его царского величества. Которого монастира доставали 2 през роков шесть неотступно, а за такую вину, же не позволили ся приняти новопостановленних 3 річей на соборі московском при битности двох патриярхов — александрийского и антиохийского; першая річ — же «Духа истинного» 4 не мовити у «вірую»; другая 5 — жеби не мовити: «Господи Ісусе, Сине Божій, помилуй мя», але так мовити: «Господи Ісусе Христе, помилуй мя», а «Сина» оставляти, и иншіе річи новіє, которіе подруковано у книжці 6 названой «Жезл». И за 7 тое тот монастир спліондровано, которій на увесь світ славній и святих чудотворних міл у собі; и за тіе новіє річи многих черцов, попов и свіцкого стану людей у земли Московской помордовано, же того не хотіли приймати 8, але на старом держалися, як перед тим было. И многіе виходили на Україну на мешканя и у Сівер, позоставивши набитки свої, а инних и у силку позасилано 9.

Того ж року якійсь Капітон секту всчал 131, же живо люде в огнь на спалення ишли.

Того ж року полковник стародубовскій Петро Рославец, которій през килканадцять літ полковником будучи, а же не захотівши бити под послушенством гетмана своего, пойшол на Москову у килкадесят коней, хотячи поддати Стародуб, жебы зоставал як городи українніе 10 московскіе: Суми и Рибное. Але тая надія оного оминула, бо на тое не позволено, любо зраду оного принято, але напотом за посланцями гетманскими за сторожу оного взято и отослано з Москви на Україну до гетман а и отдано на суд войсковій. Которій окован у гетмана сиділ и на зезді сужен зостал усею старшиною на горло у Батурині; а протопопу ніжинского Симеона в манстир, которій з оним был на Москві и из собою 11 в одной раді 132. 124

1 У вид. Бодянського: «присягли».

2 Там же: немає «люде ратнії... монастира доставали».

3 У всіх інших списках: «новопоставлених».

4 У вид. Бодянського: «святаго», в інших списках: «істинаго».

5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «а знову зась».

6 Там же: «книжиці».

7 Там же: «а».

8 Там же: «принимати».

9 Далі розповідь про секту Капітона і про Петра Рославця е лише в сп, Судієнка та Іскрицького.

10 У сп. Судієнка: «українскіе».

11 Там же: немає «и из собою».

Того ж року от короля полского гетманом козацким настановлен Евстафій Гоголь, бившій полковник подолскій 1, а по потребі с турками дано оному становиско у Полісю и займаючи 2 городов литовских, а сам стоял у Димери, бо немалая купа при оном войска была, которим плату и сукна от короля давано, а живность з 3 людей.

1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «постановлено Евстафия Гоголя, полковника подолского».

2 Там же: «изимаючи».

3 Там же: «от».