РОКУ 1663

РОКУ 1663

Зараз по весні заводится на новое лихо, чого за иних гетманов не бивало, тоест чорной ради 72. А то зараз фортеліов заживает Бруховецкій и докучает его царскому величеству, о той раді просячи, жеби кого зволил его царское велечиство на тую раду послати. Итак на жадання запорожцов и тих полков 1, которіе ся привязались до Бруховецкого, висилает его царское величество околничого князя Великогагина и столника Кирила Юсифовича Хлопова 2, о которих зближенню взявши відомость; Бруховецкій зараз, вишовши з Гадячого, простует ку Батурину 3, переймаючи тых посланих от его царского величества, а своїх розсилает по всіх полках с писмами, жеби усе посполство стягалося под Ніжин у раду и Ніжин рабовати. На которії писма, що живо, рушили з домов не тилко козацтво, але усе посполство купами, а не полками 4. А гетман Сомко, Козаков значних с полковниками скупивши, притягл 5 под Ніжин, где и полковник ніжинскій увесь полк свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк 6 бил и Стародубовщина. Але тое собрання Сомково нінащо обернулося, поневаж юже Бруховецкій ліпшую ласку з запорожцами міл у его царского величества, а то за стараніем епископа Мефтодія, которого Бруховецкій запобігл подарунками и обетницами розними, яко то люде звикли дарами уводитися 7. И так з другой сторони міста Бруховецкій, зейшовшися з околничим Великогагином, з которим немало люду военного от царского величества было, подступили под місто войска немаліе, а найболшей посполства. Где москва, не бавячися в полю, увойшла уся у город Ніжин и стали по господах в обох містах — старом и новом. И постоявши килка дней у которих началних людей, тоест в околничого, запрошоній Сомко гетман и Бруховецкій з старшинами, оповіли оним о зволенню 8 его царского величества, же по жаданю и прошенію усіх Козаков зезволив быти чорной раді на обраня одного совершенного гетмана. Чому любо Сомко, яко уже маючій гетманство от подручних собі полковников и сотников и Козаков, подтвержденное присягою ново у Ичні, суперечали 9 тоей раді. Але же болшая била купа при Бруховецкому зо всіх полков, мусіли на тое позволити, и сподіваючись того доказати, же при нему старшина стоїт. И так зложили час раді юня 90 «17», зараз уступивши в пост Петров, на которую раду так постановили были, жебы в тую раду їти пішо, без всякого оружжа. И за містом розбито намет великій, на тое присланній от его царского величества, при котором наміті и войско московское стало з оружжем задля унимання своеволі, але тое мало що помогло.

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полковников».

2 У вид. Бодянського: «князя Юсифовича Хлопова», у сп. Козельського: «Кирила Иосифовича Холопова».

3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «в Батурину», у сп. Козельського: «до Батурина».

4 Там же: «купячися полками».

5 Там же: «притяг».

6 У вид. Бодянського: немає «свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк».

7 У сп. Козельського: «даванем увестися».

8 Так само в усіх інших списках; так спочатку було і в списку Іскрицького, але пізніше виправлено на «изволенне».

9 У сп. Судієнка: «сперечали», в вид. Бодянського: «спречали».

Як вдарено в бубни 1 на раду, Бруховецкій, ведлуг постанови, пішо войско припровадил ку намету своей сторони на тую раду, и Сомко не зозволився: и сам и усі козаки, при нему будучіе, яко люди достатніе 2, на конях добрих, шатно и при орюжю, як до войни, тоей интенції будучи, же ежели би не ведлуг мисли оных рада становитися бы міла, то межи собою битву міти, бо при таборі Сомковом и гармат было немало. Але тое нічого не помогло, поневаж запорожці, ласкою его царского величества упевнени, и скоро тая рада стала и боярин 73 вишол з намету и почал читати грамоту и указ его царского величества, не дано того скончити, ані слухаючи писма царского величества, зараз крик стался з обох сторон о гетманство: одни кричат «Бруховецкого гетманом», а другіе кричат «Сомка гетманом» и на столец обоїх сажают. А далі и межи собою узяли битися и бунчук Сомков зламали, заледво Сомко видрался през намет царскій и допал коня и інная старшина, а инших позабивано до килка человіка. И так сторона Сомкова мусіла уступати до табору своего, а сторона Бруховецкого на столец всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманом окрикнули, давши оному булаву и бунчук в руки; що заледви и нескоро той галас ускромился. Але того часу князь Великоґаґин не потвержал гетманства Бруховецкому, бо и до себе прийти не могл за великим шумом межи народом. Итак Бруховецкій с 3 тими знаками пойшол до своего табору, где стоял над Остром у Куті Романовского. А Сомко вехал 4 до своего табору, юже не маючи бунчука ані булави, бо тое запорожци видрали оному. Зачим войско почало Сомково собою тривожити, отступаючи Сомка, любо Сомко послал с тим до князя, же на той раді з войском своїм не перестает 5 и Бруховецкого гетманом не приймует, и ежели знову не будет рада и жеби Бруховецкій положил знаки войсковіе, то отходит з своїм войском ку Переясловлю и знову до его царского величества слати, же гвалтом гетманство дано Бруховецкому, которого войско не приймует. Що видячи князь тое розервання и обавляючися, жеби с того не вросло що злого 6, знову на третій день тую раду складает и 91 приказует Бруховецкому, жеби в тую раду пришовши, знаки войсковіе положил,

1 У сп. Козельського: помилково «будинки».

2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «достойніе», у сп. Козельського: «достойнії».

3 У вид. Бодянського: «з». Далі в цьому виданні прийменник «з» значно частіше вживається, ніж у списку Іскрицького, а також подвоення приголосних в закінченнях іменників. Інколи і літера б стоїть на тому місці, де в списку Іскрицького вжито «е».

4 У сп. Судієнка: «віехал», у вид. Бодянського: «выіхал».

5 Там же: «не пристает».

6 Там же: «зло».

жеби уся старшина уступила до 1 ради до намету, а чернь войско, жеби гетмана настановляли, кого улюблят. Чому барзо 2 Бруховецкій сперечался, яже видячи, же князь почал на Сомкову руку схилятися, которому старшина порадила, жеби не будучи спротивним задля ненарушення ласки его царского величества, тилко ж жеби не йдучи ку намету, где войско стояло московское, але межи своїми войсками тую учинили раду, на що и Бруховецкій позволився. Але несталость наших людей тое помішала, бо козаки сторони Сомковой, отступивши своей старшини 3, похапавши корогви каждая сотня, и до табору Бруховецкого прийшли и поклонилися, отвернувши, зараз напали вози своїх старших жаковати. Що видячи Сомко с полковниками своїми и инною старшиною, впавши на коні, прибігли до намету царского до князя, сподіваючися помочи и оборони своему здоровю, которих зараз князь зо всім отослал в замок ніжинскій 4. Того ж часу усе у них поотбірано — коні, ринштунки, сукні, и самих за сторожу дано. А Бруховецкій зо всім войском пришол к намету царскому, которому юже князь здавал з своїх рук булаву и бунчук, подтверждаючи гетманство 74, и попровадил в соборную церков святого Николая, где присягу виконал Бруховецкій зо всім войском. И вийшовши з церкви, того ж дня своїх полковников понастановлял з тих людей, которіе з ним вишли з Запорожжа, по усіх городах, а Ніжинскій полк на три полки розділил. При котором настановливаню 5 полковников много Козаков значних чернь позабивала, которое забойство три дни тривало. Хочай якого значного козака 6 забили или человіка, то тое в жарт повернено, а старшина козаки значніе, яко змогучи, крилися, где хто могл, жупани кармазиновіе на сермяги миняли. И так тое забойство третего дня почало ускромлятися и заказ стал, жеби юже правом доходил, хто на кого якую кривду міет. Тих зась полковников, которіе у замку ніжинском зоставали у вязеню, усе пожаковали, и в домах мало що зостало.

Того ж дня, як тая рада стала, місто Ічня, в котором рада была, и церков тая, в которой Сомкові присягали на послушенство гетманское, усе згоріло дознаку тоей же години, як Сомка взято до вязення.

Гетман Бруховецкій, одержавши цале гетманство, вислал послов до царского величества болшей ста человіка, дякуючи за уряд гетманства, же одержал, и на Сомка з его полковниками, которіе сидят 92 в ніжинском замку, нікоторіе річи змисливши об їх незичливости ку царскому величеству, чого и не было. Также і епископ Мефтодій протопопу послал при тих же посланних, от себе стараючися о їх згубі. Чому царское величество повіривши, здал їх на суд войсковій, которих потратити, а инних живити, толко ж у силку зослати в Москву.

1 У сп. Козельського: «з».

2 Там ж е: як правило, «барзе».

3 У сп. Судієнка: «старшини сторони».

4 У сп. Козельського: додано «при своїх людях, которие скоро вехали в замок, зараз того ж часу...»

5 Там же: «наставленю».

6 Там же: «чоловіка».

Рушивши гетман Бруховецкій от Ніжина 1, роспустил новопоставлених полковников, тих которіе з ним з Запорожа вишли, по усіх столечних городах, придавши каждому полковникові по сто человіка Козаков, которим по усіх полках жупани давано. А з млинов сами розміри брали и куди хотіли оборочали, людем зась незносную кривду 2 чинили, а звлаща значним. Бо били межи ними которій служил у якого человіка значного, то юже свое зомщовали на господарах, ежели которого якого часу за якій проступок побил, албо злаял, як всяково 3 в дворі бывает.

Того ж літа, под час тоей ради, у Паволочи перше бил полковником Іван Попович, а напотом стал священником. А же оному чинили укоризну жиди и инніе, знову хотячи ся привернути до Кіева, узялся за полковництво и жидов казал усіх вибити. Толко ж оному не дано помочи с Кіева и Сомка узято, на которого міл надію. И так прийшло войско от Тетери гетмана, и оній, не хотячи міста згубити, здался, которого страчено, бо тіе посланци от того паволоцкого попа до Бруховецкого удалися о помоч, але оній ничого 4 не дал помочи Паволочи, зрушивши спод Ніжина под Переясловле, и там стоял з войском у Креста, на которого татаре приходили, але нічого не вскурали. И за другим разом татаре того ж літа вийшли, але козаки оных добре громили, нагнали у Дніпр у Вереміевці, где їх много потонуло, и нічого жадного ясиру не унесли. Гетман Бруховецкій, спод Переясловля рушивши, потягнул под Кременчук того ж літа под осень, где ставши, місто Кременчук спалив. Але стоявши немало, зоставил замок 5 вцілости, а с козаками уступил до Гадячого, а то для того, же узял відомость, же 6 король полскій Ян Казімір, над сподіваня, на Україну простует на Браславле.

Тоей же осени, о лущенні филипова посту 7, присланній был от его царского величества дяк Бачмаков 8 тайних діл в Батурин до гетмана Бруховецкого, где по розних постановленіях до присяги приводил гетмана и Козаков в Батурині.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И гетьман Бруховецкій рушивши от Ніжина...»

2 Там же: «обиду».

3 У сп. Козельського: «яко то всяко».

4 Там же: як правило, «ничего, чего, себі, жена».

5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: помилково «гетьман».

6 Там же: «яко».

7 Там же: «в филипов пост», у сп. Козельського: «о запустах».

8 У вид. Бодянського: «Башмаков».

Але наступованне кролевское иніе пакта помішало, бо король его милость зближил ку Дніпру и переправлятися стал у Стайках, которому городки почали ся 93 здавати: Воронки, Боришполь, Баришовка 1, и инніе до Остра. И у городі Острі король стал зимовати, а войска по розних городах коло Ніжина, бо усі городи поздавалися королеві, опроч самих Переясловля, Ніжина и Чернігова.

Вступаючи в осень, о святом Семеоні 2, того літа за позволеніем его царского величества казал гетман Бруховецкій постинати гетмана Сомка и Васюту, полковника ніжинского, и полковника черніговского, и полковника переясловского, и полковника лубенского 75, асаулов и инних полковников заслано на Москву 3, которих на Сібір заслано немало старшини козацкой, а которіе позостали, то на піхоту запорожскую давали жупани, барзо притуга великая на людей значних 4 была.

1 У вид. Бодянського: «Воронов, Борисполе и Борисовка»; у сп. Судієнка: «Воронков, Борисполь».

2 В інших списках: «Симеоні».

3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського це місце передано так: «а полковников: черниговскаго, переясловского и лубенского и иных, тамож асаулов, завезено на Москву».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «значних».