Колесо справедливості

Найбільшою та найсміливішою метою Ашоки було змінити закостенілу кастову ієрархію, що мала немислимо велику владу в регулюванні всіх відносин між людьми.

Імперія Маур’їв не була позбавлена рабовласництва, як стверджує Мегасфен, проте становище рабів було значно кращим, ніж у Греції. У Паталіпутрі той, хто погруз у боргах, міг за власним бажанням сплатити їх рабською працею, а після цього купити собі волю. Діти рабів не ставали автоматично рабами. Натомість у тих, хто був поза кастовою системою, становище було гіршим, ніж у рабів.

Згідно з найдревнішим індійським збірником священних текстів «Рігведа», суспільство поділяється на чотири касти, кожну символізує свій колір — варна. Касти утворилися з різних частин тіла першолюдини Пуруші. З рота був створений брамін (жрець), з рук — кшатрій (воїн), зі стегон — вайшія (торговець), з ніг — шудра (робітник). Кольорами каст були білий, червоний, зелений і чорний. Представники нечистого класу, ті, хто не належав до жодної касти, виконували найбрудніші роботи: утилізували трупи, виробляли шкури, збирали відходи. Вони були катами, прибиральниками крематоріїв, мисливцями, акробатами та жонглерами.

Найбільше зневажали робітників, що виробляли шкури. Позакастові особи селилися окремими громадами за межами міст. Їхнє пересування було обмеженим, оскільки вважалося, що вони забруднюють інші касти.

Кастам належало бути відокремленими одна від одної, що забезпечувалося правилами чистоти каст. Нижчим кастам заборонялося входити до кухні помешкання представника вищої касти. Слина вважалася брудною, тому не дозволялося підносити до рота посуд для напоїв. З іншого боку, слина представника вищої касти не була брудною для того, хто належав до нижчої касти. Також зверхність чоловіків над жінками демонструвалася за допомогою ритуальної трапези, коли жінка повинна була доїдати залишки їжі за чоловіком.

^{Скульптура лева, встановлена на пагорбі Дхаулі. Тут відбулася кривава битва, після якої Ашока прийняв буддизм. На пагорбі Дхаулі за наказом Ашоки були встановлені численні кам’яні колони. Найвідоміша з них та, у тексті з якої говориться про доб­робут у цілому світі}

Прийняття Ашокою буддизму змінило духовну атмосферу в імперії. Хоча Каутілья підкреслював важливість доброчесності для правителя, він не бачив причин змінювати становище каст. Каутілья вважав, що єдине заняття селян, які належали до касти шудр, — обробка землі, що становила життєве призначення цієї касти. Шудр треба було експлуатувати всіма можливими способами. Те, що могло заважати селянам робити свою роботу, згідно з баченням Каутільї, не повинно було потрапляти до їхнього поселення. Тому під заборону підпадали, наприклад, актори, музиканти, розважальні заходи.

Ашока не підтримував такого жорсткого ставлення. На думку дослідниці ранньої історії Індії Роміли Тапар, Ашока, очевидно, був першим індійським правителем, що поважав сільське населення та визнавав його важливу роль в економіці держави.

Гаутама Будда проповідував рівність. Будда вважав, що будь-які розбіжності між людьми за класовими, расовими та племінними ознаками є штучно створеними. Особливо критично він ставився до індуїстської касти священнослужителів. На думку Будди, смішно, що жерці вищої касти, браміни, очікують від інших ставлення до себе як до святих тільки через те, що вміють зачитати напам’ять вірші з древніх книг вед. Будда говорив, що це те ж саме, якби актор уважав себе царем, коли грає роль царя. Буддизм народився як протест проти того, що браміни називали себе посланцями бога на землі.

Коли Ашока був чотирнадцять років при владі, він заснував новий владний орган, раду чиновників, якій він дав назву дхамма-махаматта. Чиновники махаматти були відповідальними за законність дій і функціональність уряду. Махаматти слідкували за тим, аби справедливість було дотримано, без упереджень і нетерпіння. Вони контролювали додержання прав ремісників, купців і містян, питання укладання шлюбів та спадкування. В сільській місцевості службовець rajuka розв’язував суперечки з питань сільського господарства та володіння землею. Ашока наказав слідкувати за тим, аби рішення не виносилися залежно від кастового та суспільного положення. Він не заперечував становища брамінів, проте почав опосередковано нівелювати його. Всіх належало судити на однакових засадах, а судова влада залишалася в руках чиновників.

Дхамма була для Ашоки способом життя, вченням, через яке він засвоював звичаї буддизму. Браміни ж, сконцентровані на теорії, в реальності не дотримувалися такого способу життя. Вони зробили з системи каст ідеал, за допомогою якого зміцнювали свою владу. Формальності системи каст були суворими, а розмірковування про доброчесність було головно привілеєм святих людей — аскетів. Позакастові були залишені напризволяще, їх навіть не вважали за людей. Засновувачі інституту дхамма-махаматта намагалися принести добробут представникам найнижчих каст.

Ашока намагався реформувати вузькі релігійні погляди та захистити слабких від тих, хто сильніший за них. Роміла Тапар уважає, що погляди Ашоки були настільки великомасштабними, що жодна культурна група не здатна була проти них заперечити. За своїм характером дхамма-махаматта не була релігійною інституцією, утім, мала велике політичне, економічне та суспільне значення. У багатокультурному та багатоконфесійному суспільстві це був найефективніший метод поширення ідей рівності.

Соціально-свідома поведінка була для Ашоки життєво важливою основою. Це схоже на те, що у сучасному світі очікується від усіх у професійному середовищі: уважне ставлення до інших і взаємоповага. Оскільки Ашока сподівався на гуманне поводження всіх з усіма, він намагався уникати штучної святості. Для каст не існувало небесного благословення, замість нього — етикет соціальної поведінки. На дванадцяти своїх колонах Ашока висвітлює питання терпимості: свої погляди треба вміти висловлювати так, щоб нікого не образити. Він просить бути стриманими у розмовах про чужі релігійні культи та уникати возвеличення власної конфесії. На думку Ашоки, добробут будується на повазі до інших.

У Паталіпутрі також становище жінок було кращім, ніж будь-коли в Індії. Ашока призначив спеціального міністра, завданням якого було слідкувати за дотриманням прав жінок. У жінок було право на власність і право подавати на розлучення з чоловіками. Також вдовам було дозволено укладати новий шлюб. Закон захищав як жінок, так і чоловіків од насилля в родині.

Дхамма, яку можна розуміти також як дотримання закону, була для Ашоки діяльністю, притаманною людині. Він намагався довести, що тільки доброчесна поведінка є доречною. Саме вміння розрізняти між доброчесністю та недоброчесністю відрізняє людину від інших істот. Тому доброчесність можна зробити нормою поведінки для всіх людей.

Природно, що в Ашоки були опоненти, однак за допомогою ефективного центрального управління та за участі чиновників, призначених царем, надзвичайне завдання правителя виконувалося добре. Делегуванням і наказами дхамму поширювали на всі верстви населення. Це контролювалося таким чином, що махаматти були зобов’язані звітувати цареві будь-коли та будь-де. Цар був завжди ладний вислухати, як сказано в одному з едиктів, «навіть перебуваючи у палаці та під час масажу».

^{Верхня частина одної з кам’яних колон Ашоки, що зображає левів, та колесо Ашоки стали офіційною емблемою Індії, використання якої строго регульоване}

Символом Ашоки було його колесо закону дхарма чакра, що представляє двадцять чотири різні чесноти. Колесо зображене на кам’яній колоні з головами левів, Левовій капітелі. Ашока встановив її у Сарнатху, у місці, де Будда вперше навчав дхармі.

Коли у 1950 р. Індія перетворилася на республіку, колесо Ашоки стало національним символом і прикрашає індійський прапор. До чеснот, визначених Ашокою, належать:

Вірність.

Любов.

Хоробрість.

Терпіння.

Миролюбність.

Доброта.

Віра в доброту природи.

М’якість.

Самоконтроль.

Самовідданість.

Самопожертва.

Правдивість.

Справедливість.

Праведність.

Милосердя.

Великодушність.

Смиренність.

Співчуття.

Жалість.

Вище знання.

Вища мудрість.

Вища мораль.

Любов до всього живого.

Віра в доброту бога.

Ашока підтримував мирні відносини з сусідами і не здійснював завойовницьких походів. Він заборонив полювання як вид спорту та звів безкоштовні лікарні, навіть для тварин. Ашока засновував навчальні заклади та будував іригаційні системи. За його правління біла побудована мережа доріг, що об’єднала всю Індію. Важливу дорогу, завдовжки 1300 кілометрів, будували від Паталіпутри на північ, до Таксили. Торгові шляхи з’єднували Паталіпутру з портом у Чампі, а звідти з Цейлоном, Малайзією та іншими портами Азії.

В індуїстській системі каст положення торговців не було чітко визначеним, проте тепер до них почали ставитися з повагою та вони дістали нові можливості. Рівність усіх, яку особливо підкреслював Будда, підходила торговцям ідеально. Буддизм не вимагав метафізичних роздумів, коштовних жертв та аскетизму.

Роміла Тапар зазначає, що, коли суспільне життя стало більш складним, старі ідеї почали піддавати сумніву. Природним було те, що торговці також почали вимагати захисту своїх прав. Завдяки ним процвітали технічна та економічна галузі. Нова духовна культура заперечувала, що істинне знання належало тільки брамінам. На перший план почали ставити мислення, засноване на досвіді, а не аскезу.

Пожвавлена торгівля й урбанізація підвищили популярність буддизму. Паталіпутра перетворилася на центр буддизму та мис­тецт­ва. Через це тут зібралося багато вчених і купців зі всього світу. Часто вони прибували для того, щоб придбати вироби з бавовни, якими славилася держава Маур’їв. Чисельність іноземних купців була такою високою, що Ашоці довелося організувати окремий адміністративний відділ для опікування їхніми справами.

Хоч Ашока і проголосив свої миролюбні наміри, у нього була велика армія та ефективна мережа шпигунів, які поширювали царські ідеї та докладали про настрої народу. Ашока був вправним і делегував свої обов’язки, однак також вимагав од своїх підлеглих великої відданості своїй праці. Він був непримиренним до корупції. Завданням чиновників було підвищувати довіру населення до влади. Тому державні та військові службовці отримували регулярну заробітну плату. Нерухомість, продукція хатніх господарств і торгівля обкладалися податком, як у сучасній державі добробуту.

Ашока створив гарні можливості для торгівлі та вільного підприємництва. Він не був фанатичним. В імперії Ашоки багатокультурність і широкий спектр різноманітних релігій були нормальним явищем. Утім, суспільство держави Маур’їв не захоплювалося демократією та індивідуалізмом. Ашока був турботливим деспотом, але в нього було добре серце. Він також не був наївним новонаверненим буддистом і не вимагав від підлеглих прийняття своєї віри, як зазвичай робили правителі, зазнавши пробудження у вірі. Дхамма була для Ашоки засобом для створення єдності в багатокультурному суспільстві. Гуманізм, проповідуваний Ашокою, приніс мир і заможність громадянам його держави.

Буддизм почав перетворюватися на світову релігію завдяки Ашоці. Його вважали і досі вважають взірцевим правителем, що не змарнував кошти на війни, а натомість створив одну з найбільш великих, заможних і впливових держав у світі. Ашока помер у 233-му чи 232 р. до н. е.

Наступникам Ашоки не вдалося досягти його величі. У 181-му або 180 р. до н. е., через 52 роки після смерті Ашоки, було вбито Бріхадрату, останнього правителя династії Маур’їв. Влада перейшла до командувача армії та браміна Пуш’ямітри Шунги.

Духовне процвітання Паталіпутри не закінчилося зі зникненням династії Маур’їв. Паталіпутра стала столицею династії Шунги.