Свобода мислити

Хоча Амстердам був ліберальним місцем, те ж саме не можна було сказати про намісників у Нідерландах. Після вбивства Вільгельма Оранського намісником став його син, Моріц Оранський. Незалежні та волелюбні мешканці Амстердама недолюблювали правителів Орансько-Нассауської династії, що не схвалювали ідею республіки в Нідерландах. Голландським купцям довелося відчути на собі старі силові методи.

У молодості, коли Моріц був першим держсекретарем, він користувався підтримкою Йохана ван Олденбарневелта. Але з року в рік напруга між чоловіками зростала. Ван Олденбарневелт уклав мирну угоду з іспанцями, що суперечило баченню Моріца. Цю угоду, що тривала з 1609 по 1621 р., підтримували передусім протестанти, вільнодумніші від кальвіністів, ремонстранти під проводом Якоба Армінія, а також Гуго Гроцій. Моріц не міг примиритися з цим рішенням, адже він волів би продовжувати війну проти Іспанії. Він стратив ван Олденбарневелта, незважаючи на численні звернення на його захист. Осудження минулих союзників, ув’язнення Гуго Гроція та вигнання ремонстрантів заплямували репутацію Моріца. Починаючи від 1618 р. і аж до своєї смерті у 1625 р. Моріц тримав у своїх руках усю владу в республіці.

Намісники Орансько-Нассауської династії завжди мали непрості стосунки з провінціями. Часто намісники разом зі своїми прибічниками змінювали правителів у Нідерландах. Після Моріца до влади прийшов його зведений брат Фредерік Генріх, що переніс двір до Гааги. Фредерік Генріх і його син Вільгельм II обоє мали войовничий характер. Вільгельм II зі своєю армією навіть осадив Амстердам. Коли в 1650 р. Вільгельм II помер від віспи, керівництво республіки скористалося моментом і залишило місце намісника вільним. Агресивна політика Орансько-Нассауської династії стала для всіх уроком. Сина Вільгельма зробили «сином держави», взявши під опіку республіки. На практиці це означало, що Вільгельма III збиралися тримати подалі від влади.

Хоча кальвіністська реформаторська церква, якій сприяла правляча династія, перебувала при владі, кальвінізм не став офіційною державною релігією. У 1630 р. до країни дозволено було повернутися ремонстрантам, що мешкали у вигнанні та були значно вільнодумнішими від кальвіністів. Вони також отримали повну свободу будувати церкви та власні школи на всій території Нідерландів. Ремонстранти прославились як дуже ліберальна релігійна секта. У 1986 р. вони стали першою в світі церквою, що схвалила одностатеві шлюби.

Одним із прізвиськ Амстердама є Mokum, слово на ідиші, що означає «тиха гавань». Це ім’я місту дали євреї ашкеназі, що прибули зі Східної Європи. Також до Амстердама, втікаючи від інквізиції, дісталися євреї сефарди, тобто євреї з Іспанії та Португалії.

Євреї не приїжджали з порожніми руками, а привносили свій капітал, професіоналізм і торгові контакти. Вони були талановитими підприємцями з розвинутими міжнародними торговими зв’язками по всій Європі, на Близькому Сході й у Північній Африці. Наприклад, торговець Самуель Паллаче, марокканський єврей, прибув до Нідерландів у 1608 р. як посол султана Марокко. Євреї змогли також налагодити гарні відносини з Південною Америкою, що сприяло створенню Вест-Індської компанії. Також їхня майстерність збагатила сферу обміну валют і ринку акцій. Євреї Амстердама не належали до гільдії купців, проте досягли значних успіхів як керівники видавництв, друкарі, продавці книжок, а також продуктів харчування та лікарських засобів.

Амстердам приймав робочий люд зі всієї Європи. Іммігранти влаштовувалися прибиральниками сміття, консьєржами, човнярами. Копачами торфу найчастіше працювали німці, яких було так багато, що вони навіть отримали окреме прізвисько Hollandganger. Також до міста прибували майстерні ремісники текстильної промисловості та суднобудівельники. Коли Вільгельм Оранський в’їжджав у місто, там мешкало тридцять тисяч осіб. У 1650 р. їх налічувалося вже сто сорок тисяч, а до кінця століття — двісті тисяч. Населення Амстердама було сумішшю фламандців, валлонів, німців, португальців, євреїв і французів. І досі третину населення Амстердама становлять іноземці.

В Амстердамі наголошували на рівності в усьому. Навіть багатії уникали вихвалянь. Їхні слуги їли за одним столом із ними та їхньою родиною, що вражало інших європейців. У невеликих будинках уздовж каналів жили головно батьки з дітьми. На нижньому поверсі була майстерня або магазин, де зустрічали клієнтів. Підводячись на верхній поверх, взуття треба було скидати, тому що там починався власне дім.

У 1654 р. керувати державою був призначений 28-річний адвокат і математик, пристрасний захисник республіки Йохан де Вітт. На його переконання, в освіченому суспільстві влада повинна належати не королям і принцам, а тим, хто був обраний для керування спільними справами завдяки своїм достоїнствам. Друг де Вітта, Пітер де ла Кур, написав популярну книжку, в якій визначив переваги відкритого та толерантного суспільства. Він пов’язав голландський лібералізм із політикою, релігією та економікою. Цей лібералізм був зовсім не таким, як у класово свідомих суспільствах Франції та Англії. На думку де ла Кура, у жодній з цих країн не було свободи віросповідання. Обидві країни були монархіями, де всі експортні та імпортні товари підлягали жорсткому оподаткуванню. Свобода в Нідерландах, своєю чергою, була запорукою того, що мешканці залишалися в країні, а також приваблювала іноземців. Де ла Кур покладав великі надії на підприємництво та приплив мізків. Для того щоб привабити професіоналів до Нідерландів, тут піклувалися про свободу кожного. Збагачення без гарантій свободи має сумнівну привабливість, адже насправді багатство народжується лише завдяки свободі. У другій половині XVII ст. ВВП на душу населення в Амстердамі був у чотири рази більшим, ніж у Парижі.

Усі сфери, що процвітали протягом цього часу — природничі науки, медицина, політична філософія, мистецтво, промисловість і фінанси, — відображалися в книжках. В Амстердамі була немислимо велика кількість книжкових магазинів — чотириста — та сто видавництв. За даними Х. де ла Фонтена, дослідника Амстердамського університету, в XVII ст. половину книжок у світі друкували в Нідерландах, третину — в Амстердамі.