Фредерік Терман: з дослідницьких лабораторій — до офісів компаній

Коли Фредерік Терман став ректором Стенфордського університету, він чимдуж намагався привабити обдарованих людей до Стенфорда. Він не був адміністратором, що скрупульозно дотримується всіх правил і норм і для якого контроль доступу до інформації важливіший за продуктивність роботи. Найкращим ученим Терман не платив зарплатню в повному обсязі: лише половина виплачувалася з бюджету Стенфорда, решта — з коштів компаній-спонсорів. Так Терман хотів надати можливість дослідникам самостійно працевлаштовуватися також за межами університету.

Терман опікувався працевлаштуванням інженерів — випускників Стенфордського університету. Його непокоїло, що його кращі учні повинні були в пошуках роботи вирушати на Східне узбережжя. Тому він вирішив створити перший у світі індустріальний парк на основі високих технологій, Stanford Research Park, завданням якого було розвивати професіоналізм і створювати робочі місця в сере­довищі Стенфорда.

Терман хотів бачити на цій території лише високотехнологічні компанії, що співпрацювали б зі Стенфордом на взаємовигідних умовах. У 1953 р. Varian Associates стала першою компанією, що відкрила свій офіс на територію парку. Згодом до неї приєднались інші компанії, наприклад Eastman Kodak, General Electric, Preformed Line Products, Admiral Corporation, Lockheed і Hewlett-Packard.

Тут був хай-тек не лише у сфері інформаційних технологій. Фредерік Терман зробив обладнання кафедри хімії Стенфордського університету одним з найкращих у світі. Він переманив до Стенфорда Карла Джерассі.

Джерассі, віце-президент компанії Syntex, що мала штаб-квартиру у Мексиці, привіз із собою до Стенфорда уругвайця Алехандро Дзаффароні, заступника генерального директора компанії Syntex. У 1944 р. Syntex заснував Расселл Маркер, що отримав напівсинтетичний прогестерон з мексиканського ямсу.

Синтетичний прогестерон, прогестин, став справді революційним винаходом. У 1951 р. співробітники Syntex отримали патент на прогестин перорального застосування. Це був засіб оральної контрацепції, який Syntex почала виробляти першою в світі.

Фредерік Терман прагнув поєднати наукову діяльність Стенфорда з підприємництвом. У Стенфорді зрозуміли, що нові винаходи повинні бути матеріально вигідними всім сторонам: і університету, і компанії, і самому дослідникові. Проте вчені не зацікавлені витрачати свій час на маркетинг, патентні справи і бюрократію. Тому Стенфорд найняв фахівців, що піклувалися про комерціалізацію винаходів. У 1968 р. інженер Нільс Реймерс, випускник Стенфордського університету, заснував у Стенфорді заклад з ліцензування. Реймерс добре уявляв, як перенести технології з дослідницьких лабораторій до офісів компаній. Він хотів, щоб користь від нових винаходів отримували всі учасники процесу і щоб це сприяло подальшим дослідженням.

У Стенфорді дослідник отримував третину прибутку від винаходу, все решта отримували компанія, що використовує винахід, і Стенфордський університет. Геніальна ідея Реймерса полягала в тому, що частка Стенфорда відходила не адміністрації університету, а тому закладові, дослідник якого був автором винаходу. Потім ця дослідницька установа могла використовувати гроші на свій розсуд. Це відкривало нові можливості для працевлаштування студентів у компаніях, а також шляхи для нових фінансових потоків. Завдяки моделі, розробленій у Стенфорді, прибуток, який отримували дослідники, надихав їх продавати власні винаходи. Адміністративні формальності можна було передати до рук зовнішніх експертів.

Ліцензійні агенти повинні були мати досвід у сфері промисловості, науки та маркетингу. Вони мусили спілкуватися мовою, зрозумілою як дослідникам, професіоналам промисловості, патентним юристам, так і держслужбовцям. Вони самостійно займалися всіма роялті та платіжним оборотом, контрактами й управлінням проектів. Варто зазначити, що у Стенфорді ніколи не було правил секретності щодо винаходів, і нові застосування винаходу не обов’язково охоплювала одна й та сама ліцензія. На веб-сторінці Стенфорда однозначно повідомляється: у Стенфорді ніхто не може і нікому не дозволено перешкоджати дослідникові обговорювати свій винахід або публікувати присвячені йому наукові статті.

Неупередженість і відкритість новим тенденціям виявлялися в університетах і на підприємствах району Сан-Франциско. Важко вдавати з себе відкритого і неупередженого, якщо ти таким не є. Фредерік Терман умів об’єднувати людей і допомагати їм продукувати бізнес-ідеї. Він був хедхантером, агентом і продюсером, не зосередженим на особистій вигоді, а щиро мотивованим спільним благом. Кожного дня він працював і не бачив потреби у відпустці. «Чому це раптом? Робота набагато цікавіше», — казав був він.

Отже, технологія існувала. І тепер поряд із великими організаціями на сцені з’явилися звичайні користувачі. Ці звичайні користувачі мали незвично довге волосся.