Ліберальна спадщина Амстердама

На думку професора філософії Мікко Юрйонсуурі, Просвітництву була властива оптимістична віра в те, що правильне використання розуму створює можливості для постійного поліпшення умов життя. З огляду на це він називає Декарта і Локка головними теоретиками Просвітництва. Переїхавши до Амстердама, вони власним прикладом довели, що активність, використання розуму та віра у майбутнє дають кожному жителю міста змогу досягти успіху.

У підручниках історії народів зазвичай не розповідають про обставини життя мислителів і винахідників. Зводячи статуї героїв, підкреслюють їхнє етнічне походження, а не те, де вони насправді працювали, знаходили підтримку, фінансування і захист. Замовчування фізичного місця розташування келії дослідника чи студії художника спотворює історію, оскільки творче мислення не може існувати без захисту. Тому важливо віддати данину визнання також тим умовам, що сприяли такій людині: будь то безпека, догляд, премії або надихаюче середовище. Амстердам був якийсь час всім цим. За словами мистецтвознавця Деріка Регіна: «Здавалося, що пошук спокою і притулку випадково спрямував мандрівників у одне й те ж саме місто, де вони були вражені свободою звичайного здорового глузду, життєво важливою для розвитку культури».

Регін уважає, що сильною стороною освіти в Нідерландах була практичність і доцільність сформованого мореплаванням техно-капіталістичного способу мислення. Їхнім логічним наслідком стали експериментальна й емпірична науки. Нові винаходи, інтелектуальна діяльність і комерціалізація справ виникають не на порожньому місці, а за наявності сприятливих і безпечних умов.

Філософи знайшли в Амстердамі мирні умови для своєї розумової праці, результатом якої стали класичні монументальні твори західної філософії. Бенедикт Спіноза, Рене Декарт і Джон Локк створили підґрунтя для заснованого на розумі та незалежному мисленні лібералізму. Релігійна терпимість, республіканське світосприйняття, атмосфера індивідуальності та вільного підприємництва — всі ці особливості Амстердама надали імпульсу філософській діяльності Джона Локка, який відтак надихнув інших.

Ідеї Локка про індивідуальну свободу стали відправною точкою міркувань Томаса Джефферсона. Останній уважав Локка одним із найвидатніших мислителів усіх часів. Пристрасна віра Томаса Джефферсона в ідеали суспільного договору, розроблені Локком, вплинула на текст Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки. У ній король Англії був звинувачений у недотриманні угоди з американськими підданими, що спричинило її розірвання.

Мислення Локка згодом вплинуло на формування релігійної свободи у США. Його ідеї вгадуються у першому реченні Декларації незалежності: «Ми виходимо з тієї самоочевидної істини, що всі люди створені рівними і наділені Творцем невідчужуваними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення до щастя».

Перші десять поправок до Конституції США також є ніби запозиченням із творів Локка: всі люди створені рівними і мають право на життя, свободу, насолоду плодами своєї праці та прагнення до щастя. Вся політична влада походить від народу, і всі мають право на свободу зібрань, свободу віросповідання та свободу слова. Приватну власність не можна відбирати у громадське користування без справедливого відшкодування.

Хоча Сполучені Штати розривалися між принципами Конституції, Декларації незалежності та реальністю — наприклад, Джордж Вашингтон і Томас Джефферсон були рабовласниками, — тексти самі по собі та закладені в них принципи були надзвичайно піднесеними. Вони дали людям надію на краще майбутнє, захищене законом. Громадські рухи США в 1960-х рр., починаючи від Мартіна Лютера Кінга, зверталися саме до цих принципів і були могутнім поштовхом до вдосконалення законів Америки. Битва за рівність і свободу слова переросла у потужний громадський рух у Сан-Франциско та його околицях.

Жодне інше місто в Сполучених Штатах не перейнялося духом Декларації незалежності більше, ніж Сан-Франциско: місто — центр зустрічі різних способів життя, громадських активістів, культур і винахідників.