Крах

Наприкінці XVII ст. Нідерланди поступово втрачали свої позиції. Хоча Вільгельм III мав більше влади, ніж його попередники, він відмовлявся делегувати свої повноваження. Коли Орансько-Нассауська династія переїхала до Англії, амстердамці запропонували обговорення деяких рішень перенести до Амстердама. Проте Вільгельм на це не погодився. Багато активних містян відходили від справ. Місто продовжувало процвітати, але про колишню працелюбність вже не йшлося. На думку Деріка Регіна, амстердамців занапастило багатство. Замість того, щоб працювати, вони полювали за титулами. Стали більше звертати увагу на те, як людина виглядала, аніж на те, що вона робила.

Хоч Амстердам і був тихою гаванню для європейців, прапор Нідерландів символізував рабство для корінних народів їхніх колоній. Cвобода, яку пропонувала ця країна, була не для кожного. Зокрема, парламент Нідерландів ще в 1791 р. оголосив, що работоргівля відіграє важливу роль у розвитку торговельних зв’язків і заможності колоній. Вест-Індська компанія спеціалізувалася на работоргівлі. У XVIII ст. більше шістдесяти відсотків жителів Батавії були рабами, що виконували роботи для VOC. Нідерланди покінчили з рабством у колоніях лише в 1863 р. Тоді як у Португалії і Франції рабство було скасовано вже до початку XIX ст. За доби Просвітництва, у XVIII ст., одним із небагатьох по-справжньому толерантних місць були населені піратами Багамські острови, де в команди піратських кораблів набирали професіоналів незалежно від кольору шкіри, культури і віросповідання. Найкраще, на що могли сподіватися раби, якими були набиті вщент трюми галер, — це те, що судно буде захоплене піратами.

Монополія та спекуляції не могли вічно тривати без наслідків. Португалія втратила свій ринок спецій у Нідерландах частково тому, що багато азіатів не бажали вести торгівлю з португальськими покупцями, оскільки ті поводились жорстоко і нахабно. На голландців чекала така сама участь.

Утраті лідируючих позицій Амстердама сприяли брутальність торгових компаній, погані відносини з громадськістю і повна сліпота щодо власних помилок. Основою багатства Нідерландів були частково монополія на ринку спецій в Азії і безпрецедентна жорстокість. Поступово VOC заволоділа сучасною Індонезією. Щоб тримати ціни на спеції на світовому ринку на найвищому рівні, голландці займалися спекуляцією і змовами. Їхні прибутки у торгівлі спеціями сягали двох тисяч відсотків. Аби ціни можна було підтримувати на штучно завищеному рівні, величезні кількості спецій спалювали в порту Амстердама.

На площі міста Горн, як і раніше, височіє велика статуя: одягнений у мантію і з мечем кремезний вусатий чоловік поважно і суворо дивиться у бік моря. Ця людина — національний герой зі шкільних підручників Нідерландів. Ян Пітерсзон Кун був ревним виконавцем голландської політики широкомасштабної і жорстокої колонізації. VOC призначила його губернатором Джакарти. Амбіційний і нещадний Кун був талановитим адміністратором, якого боялися геть усі. Він діяв згідно з таким уявленням: якщо бути доброчесним і доброзичливим, прибутки будуть невисокими. Тож краще сікти аборигенів батогами і гнати наче стадо худоби. А батіг Кун умів використовувати вправно.

У 1619 р. Кун вирішив створити новий центр торгівлі на острові Ява. Застосовуючи силу, він безжалісно знищив старе місто Джакарту. Замість нього було побудоване нове місто, що стало відоме як Батавія (назва походить від римської назви Голландії). На Амбоні та прилеглих Молуккських островах голландці зосередилися на вирощуванні гвоздики. В інших місцях ця культура була заборонена під страхом смертної кари. З фортеці VOC спрямовувалися тяжкі удари на оточуючі землі: «незаконно» вирощені культури спалювали, фермерів убивали, контрабандистів, що перевозили гвоздику, викидали в море.

Так само ревно й безжально контролювали вирощування та збут мускатного горіха з островів Банда. У 1621 р. місцеве населення продало спеції англійцям усупереч угодам, укладеним з VOC. У відповідь на це Кун наказав стратити на островах кожного мешканця чоловічої статі, старшого від 15 років. Ватажкам села відрубали голови та насадили на палі. Протягом наступних п’ятнадцяти років кількість корінного населення островів Банда різко скоротилася — з 15 000 до 600 осіб. Натомість під наглядом японських найманців сюди завозили рабів з острова Ява.

Компанія VOC не боялася нікого. У лютому 1623 р. на острові Амбон губернатор Херман ван Спелт стратив десять англійських торговців, десять японських найманців і одного португальця. Страти поклали край співпраці з англійцями.

Звірства на Молуккських островах тривали протягом усього існування VOC. У 1650 р. губернатор острова Тернате, навіть будучи хворим, спеціально підвівся з ліжка, бажаючи власноруч вибити зуби лідерові повстання на Тернате, розчавити йому піднебіння, відрізати язика і розрізати горло.

Настав час розплачуватися за прагнення до монополії на ринку спецій. Між 1650-м і 1713 р. Нідерланди кілька разів воювали проти Англії. Війни «з’їли» економіку Нідерландів, і зрештою голландці поступилися британцям у пануванні на морях. У XVIII ст. VOC стала неефективною і корумпованою. Європейські конкуренти компанії дозволяли своїм працівникам торгувати з корінним населенням, але VOC уважала нових підприємців піратами і за приватну торгівлю засуджувала на смерть. Проте кількість заколотників зростала, і компанія була змушена витрачати дедалі більше грошей на закупівлю зброї.

Порівняно зі своїми конкурентами, VOC була консервативною щодо змін. Наприкінці XVIII ст. абревіатуру VOC стали розшифровувати по-новому: Vergaan Onder Corruptie, або «та, що зруйнувалася через корупцію». У 1770 р. француз П’єр Пуавр (французькою його прізвище перекладається буквально як «перець») контрабандним шляхом перевіз мускатний горіх до острова Маврикій поблизу узбережжя Африки. Звідти рослина була доставлена на Карибські острови, де чудово прижилася. Голландську монополію було втрачено. Остаточно VOC збанкрутувала в 1800 р.

Поступово Лондон і Гамбург стали головними торговими центрами Європи, залишивши Амстердам далеко позаду.