Гарматна Бриґада СС на фронті проти військ білої Росії

Гарматна Бриґада СС на фронті проти військ білої Росії

На півдні України почалися бої з російськими військами Денікіна, які по уступленні 14-ої совєтської армії, що була в південній Україні, підсунулися до ліній української армії від Дністра, через Вапнярку, Тульчин, Умань. 15 жовтня 1919 р. Корпус СС дістав наказ переїхати на південь, на фронт проти денікінців. Корпус СС переїхав на південь від Жмеринки.

24 вересня 19119 р. Директорія проголосила формально війну так званому урядові „Юґа Росії”, себто — військам Денікіна. Властиво ця війна почалася ще в Києві 31 серпня 1919 р., а на фронті від Дністра до Умані провадилися від половини вересня 1919 р.

27 жовтня 1919 р. почалися бої Корпусу СС з армією Денікіна. В усіх цих боях брали участь: 1-ий, 3-ий, 5-ий гарматні полки СС і кінна розвідка (без гармат Гочкеса, бо не було набоїх до цих гармат).

Коло сіл Кічман і Голочинді Стрільці розбили денікінців. Здобули дві гармати і взяли полонених. Та це не рятувало загальної ситуації. Денікінці зосередили свої наступи на придніпрянську армію, яка займала фронт на захід від УГА. Ціллю денікінців було зайняти Жмеринку і цим способом убитися клином поміж придніпрянську армію і галицьку армії. Їх мета була — розділити обидві армії і знищити у першу чергу придніпрянську армію. 2 листопада 1919 р. звели Січові Стрільці останній більший бій з денікінцями коло села Мурафи. Українська придніпрянська армія почала відступати. 10 листопада війська Денікіна зайняли Жмеринку.

Великою хибою Штабу Головного Отамана було те, що штаб не знав, що діється на інших фронтах Денікіна. А там було не найкраще. Війська Денікіна котилися вже у відступі з-під Орла на південь. Кубанські козаки, коли довідалися, що денікінці розстріляли Кубанську Раду, в більшості покинули фронт і пішли на Кубань. Денікінська армія валилася і втікала перед большевиками. Про це все не знало командування Української Галицької Армії, не знало і командування Дієвої Армії. Україна була в тому часі прямо відтята від світу. На Україні не знали, що діється у західніх державах. Тому приїхав з Парижу до Кам’янця Подільського колишній редактор львівського „Діла” др. Василь Панейко, який інформував, але й наставляв галичан у користь Денікіна. Його інформації мали великий вплив на дальші події.

Галицька армія, після зайняття Жмеринки денікінцями зістала відділена від придніпрянської. 17 листопада 1919 р. Українська Галицька Армія підписала перемир’я з командуванням денікінської армії і вийшла з бойових дій. Вістка про підписання перемиря УГА з денікінцями підкосила цілковито Українську Дієву Армію. Військо втратило віру в можливість ставити якийнебудь опір ворогові. До цього всього прийшла гостра зима з небувалими морозами. Пошесть тифу шаліла в обох арміях. Шпиталі були переповнені хворими, ліків не було, устаткування шпиталів було дуже погане, не було вже місця для хворих у шпиталях. Хворі на тиф лежали на возах обозів. Придніпрянська армія була нездібна до бою, а денікінці наступали. 22 листопада денікінці зайняли Проскурів.