ІПОЛІТ ВОЛОДИМИР ТЕРЛЕЦЬКИЙ{69}

Іполіт (релігійне ім’я Володимир) Терлецький[181] (1808–1888) заслуговує на увагу істориків завдяки своєму внескові у розвиток української політичної думки XIX ст. та біографічній цікавості його довгого та незвичайного життя А проте це практично забута фігура. Про нього досі не було написано жодного монографічного дослідження.

Таку неувагу до його особи можна пояснити фактом, що Терлецький попадає у маргінальне перехрестя польської, української і російської національних історій. З моменту свого народження він належав до польської шляхти Правобережної України; у свої зрілі роки ідентифікував себе з українською національністю; нарешті у старшому віці перейшов на бік росіян. Ці зміни у національно-політичній орієнтації відбувалися паралельно з релігійними змінами. Терлецький по черзі був римо-католиком латинського обряду, католиком східного обряду (уніатом) і православним. Тому не дивно, що вчені усіх трьох національностей не виявляли особливого бажання претендувати на нього як на свою власну постать, яка, здавалося, не вписувалася добре у жодну з їхніх національних історій.

Оцінка особистості Терлецького і його багатої на пригоди духовної одісеї буде подана у кінцевій частині цієї статті. Вона грунтуватиметься на попередньому розгляді його життя, писань та ідей. А тут я лише хочу запропонувати розглядати Терлецького, не зважаючи на його метаморфози, як дійову особу, котра невід’ємно належить до української історії. І не лише тому, що у розквіті свого віку він відверто заявляв про своє українство[182], але й тому, що самі його хитання були характерними для труднощів і пасток на тому шляху, яким змушені були мандрувати українські інтелектуали XIX ст.