Пролом Кам’янець-Подільського кітла та здобуття, Проскурова і Жмеринки

Пролом Кам’янець-Подільського кітла та здобуття, Проскурова і Жмеринки

Своїм переходом за річку Збруч УГА не тільки спасла себе, але й рівночасно врятувала Дієву Армію від неминучої загибелі. Армія ця, притиснена большевиками до Збруча і замкнена в Кам’янець-Подільському Кітлі, до того вимучена важкими дефензивними боями, не мала вже спромоги власними силами здержати ворога. Поява УГА за Збручем піднесла її на дусі, а рівночасно затривожила большевиків, які з нечуваним завзяттям почали перти на Кам’янець-Подільський з півночі, з району Проскурова і зі сходу, від Жмеринки, щоби в той спосіб перешкодити УГА зайняти догідну бойову позицію. Тому деякі галицькі бриґади (5-ту і 7-му) 1-го і ІІ-го корпусів негайно по переході на Велику Україну спрямовано на підмогу наддніпрянським частинам, що завзято відбивались, стримуючи напір большевиків. В дні 22. 7. 1919 р. видано відповідні прикази щодо пролому Ка-м’янець-Подільського кітла і зискання терену діяння, так конечного до дальших воєнних операцій. До того треба було опанувати проскурівський район та зайняти важний залізничий вузол — Жмеринку. В тій цілі частини Дієвої Армії — Січові Стрільці, Запоріжці та ІІ-гий галицький корпус рушили до протинаступу в район Проскурова і вже в першому дні, тобто 22. 7. розгромили ворога, при чому СС-и зайняли Смотрич, Запоріжці обсадили Солобківці, а підп. Бізанц з двома галицькими бриґадами підійшов аж під Зіньків. Розбитий ворог вивтікав у напрямі Проскурова. В дні 26. 7. 1919 р. Штаб ДА і Начальна Команда УГА видали спільно приказ до властивого наступу на місто Проскурів. Згідно з цим приказом наші частини рушили дальше вперед: Запоріжці, зломивши опір ворога, зайняли лінію Скаржниці—Райківці, а їхня кіннота захопила Кудринці і переправи через річку Самець, СС-и з невеличкими боями осягнули лінію Фельштин — Доброгоша, а ІІ-гий галицький корпус трьома бриґадами підійшов до лінії: Михалполя — Охримівці—Зіньків. Після цього концентраційним наступом здобуто місто Проскурів в дні 29. 7. 1919 р., до якого увійшли Чорні Запоріжці і 4-та галицька бриґада ІІ-го корпусу о год. 7-ій ранку. З Проскурова 4-та галицька бриґада, під командою полк. Чмелика, рушила дальше в погоні за ворогом. По двох днях маршу прийшло до більшого спротиву в районі станції Гречани, а відтак коло села Зарудя, де ХІ-тий курінь сот. Павла Іванова і 10-тий курінь сот. Ґаздейка 4-тої галицької бриґади, розбили большевиків дня 2. 8. 1919 р. та здобули два їхні бронепотяги дуже сильної конструкції, з 6-ма гарматами і 12-ма скорострілами кожний. Цей цінний трофей відправлено до ІІ-го галицького корпусу в Проскурові. Тут оба броневики переіменовано на «Галичина» і «Черепаха». Бронепотяг «Галичина» оперував весь час на відтинку ІІ-го корпусу, а «Черепаху» відставлено до розпорядимости Начальної Команди УГА.

Після зломання ворожого спротиву над річкою Богом, частини ІІ-го галицького корпусу пішли на північ і дня 4. 8. 1919 р. зайняли Староконстантинів. 4-га гал. бриґада обсадила район Кузьмин — Красилів, займаючи дуже широкий відтинок та маючи за собою річку, що в’язала цілий ланцух ставів з майже непрохідними болотами та одним тільки мостом на річці. В цьому непригожому районі 4-та бриґада простояла безчинно кілька днів. Большевики це використали, переорганізувались, а зібравши резерви, сильним контрнаступом вдарили по слабо обсаджених позиціях 4-тої бриґади та змусили її до відступу і залишення Старо-константинова в дні 10.8.1919 р. В той спосіб спільними зусиллями наддніпрянських і галицьких частин удалось нашому військовому проводові поширити терен діяння поза Проскурів, в околиці Староконстантинова і забезпечити себе з півночі.

Зате бої, які велись у тім же часі з большевиками в районі Жмеринки самими тільки наддніпрянськими частинами, без галичан, не увінчалась таким успіхом. Бої ці зводила група от. Юрка Тютюника, що складалась з 5-тої і 12-тої повстанських дивізій, повстанського загону от. Шепеля і 2-гої повстанської дивізії (т. зв. «Запоріжська Січ») от. Еожка. Бої велись зі змінним щастям від 22. 7. до 5. 8. 1919 р., але Жмеринки не здобуто з причини самовільної чи свавільної дисципліни Запоріжської Січі, яку вкінці, згідно з наказом ШДА з 5. 8. 1919 р., роззброєно, а майно і персональний склад перебрала група от. Тютюника.

В часі повищих боїв за посідання Проскурова і Жмеринки, І-ший і ІІІ-тий гал. корпуси посунулись дальше на схід, в район Нова Ушиця — Мильківці, на короткий відпочинок. 8-ма самбірська бриґада ІІІ-го гал. корпусу розташувалась у містечку Снітків І-шим і ІІІ-тим куренем, а мій ІІ-гий курінь і ІV-тий курінь пор. Підгірного дістали приказ іти дальше вперед, на т. зв. другий фронт і зайняти позиції: ІІ-гий курінь в селі Лужок, а ІV-тий в селі Долинки, фронтом до Бару. Перед нами мав находитись наш властивий фронт з повстанською обсадою от. Божка. Не був це суцільний фронт у військовому значенні і тому траплялися випадки, що большевицькі патрулі перекрадались крізь бойову лінію аж до нас і ми мусіли їх ліквідувати чи проганяти. На цім другім фронті нам поводилось незле. Місцеві селяни прийняли нас ввічливо і щиро гостили «чим хата багата». Ми добре відпочали, дещо зодягнулись та забезпечились крісовими і скорострільними набоями, російськими, а то й австрійськими, які нам селяни звідкись позносили.

В дні 5. 8. 1919 р. два галицькі корпуси — І-ший і 3-тий рушили, згідно з приказом, на схід, з метою наступати на Жмеринку, а саме: І-ший попрямував на Васютинці, а ІІІ-тий корпус перейшов в район Бар — Ялтуїчків. 8-ма галицька бриґада ІІІ-го корпусу скупчилась на південний захід від Жмеринки і зайняла випадові позиції в той спосіб, що І-ший курінь пор. Антона Тарнавського мав наступати вздовж залізничого шляху на залізничу станцію в Жмеринці, ІІ-гий курінь сот. Осипа Станіміра — на місточко Станіславчик, ІV-тий курінь пор. Миколи Підгірного — на Малу Жмеринку, а ІІІ-тий курінь сот. Данила Бізанца остав як резерва за І-шим куренем. Повстанська група от. Юрка Тютюника мала натискати з заходу, вздовж залізниці Проскурів— Жмеринка, а 5-та галицька бриґада 1-го корпусу мала вдарити з північного заходу, впюост на залізничу станцію. Дві інші бриґади 1-го галицького корпусу мали зайняти місто Браїлів й окружити ворога в Жмеринці. Запоріжський корпус з району Лятичів — Літинь мав здобути Вінницю і цілком відтяти відворот большевикам в напрямі Києва.

На відтинку Жмеринки большевики скупчили около 6000 червоних бійців з 7-ма бронепотягами.

Дня 8 серпня 1919 р. ми почали загальний наступ на ворожі позиції під Жмеринкою, Браїловом і Вінницею. Прийшло до завзятих боїв на цілому фронті, що тривали весь день до пізнього вечора. Ворог ставив розпучливий опір, маневруючи своїми бронепотягами у всіх можливих напрямах. Мимо важких втрат в людях ми перли вперед і над вечір опинились перед самою Жмеринкою, а саме: ІІ-гий курінь сот. Станіміра здобув з боєм місточко Станиславчик, ІV-тий курінь пор. Підгірного зайняв Малу Жмеринку, повстанці от. Ю. Тютюника і 5-та галицька бриґада захопили Пост Подільський і підступи до Жмеринки, а І-ший корпус окружним маневром зайняв місто Браїлів. Ніччю ми чомусь дальше не наступали, а тільки вислали вперед стежі, які дальше непокоїли ворога, а рівночасно донесли про великий рух большевицьких частин у самій Жмеринці. Це був знак, що ворог або пригої овляється до протинаступу або до відвороту. На другий день, ми наперли на Жмеринку зі всіх можливих сторін, при чому 5-та галицька бриґада й повстанці от. Ю. Тютюника вдерлись на залізничий двірець з північного заходу, а 8-ма самбірська бриґада зайняла місто Жмеринку з південного заходу. Большевицькі розбиті частини вивтікали на схід, а їхні броневики продерлись через Браїлів у напрямі Вінниці, якої Запоріжці вчас не зайняли, бо спізнились. В наші руки дісталась величезна воєнна добича — багато паровозів й залізничого табору та непроглядна кількість вагонів з різним військовим майном, де вже господарили по своєму повстанці отамана Тютюника, а 5-та галицька бриґада старалась щось придбати для своїх частин. Найбільший натовп був при вагонах зі шкірою, обувям, упряжею і сідлами і тут малощо не прийшло до бійки між поганцями і галичанами, бо галичани виставили при своїх здобутих вагонах стійки і не хотіли допустити до самовільного розбазарювання воєнного матеріялу. Побіч кількох вагонів соли галичанам припала ще цінніша добич, а саме — один вагон польових російських карт цілої Наддніпрянщини, які відтак розділено між усі галицькі частини, включно до сотенних команд. Так два галицькі корпуси, І-ший і III— тий, наспілку з повстанцями от. Тютюника здобули Жмеринку і Браїлів, згідно з наказом в дні 9. 8. 1919 р. Зате Запоріжці і 10-та галицька бригада спізнилися з зайняттям Вінниці на один день і це дало большевикам змогу вицофатись із загроженої Жмеринки в напрямі Києва та забрати з собою 7 бронепотягів і багато воєнного та залізничого матеріялу. В той спосіб ми розбили Кам’янець-Подільський котел та здобули важний залізничий вузол Проскурів — Жмеринка— Одеса і Жмеринка — Козятин — Київ, такий конечний для дальших наших операцій на Київ і Одесу.