Здобуття Вознесенська

Здобуття Вознесенська

14 квітня вранці полк вирушив з Михайлівки в напрямку Вознесенська.

О годині 11-й вечора полк прийшов на місце збірки, за 6 км від Вознесенська. Чорні увійшли до складу групи полковника [Андрія] Долуда, до якої належали ще 2-й Запорозький кінний полк та 3-й кінний.

Опівночі почався бій. Київська дивізія мала несподівано опанувати станцію, але це їй не вдалось. Так само не вдалось і нашій 2-й сотні зняти заставу: кулеметний вогонь змусив козаків відійти до полку. Гарматна стрілянина в бік станції продовжувалась цілу ніч.

15 квітня, тільки почало світати, почався бій на відтинку всіх трьох груп — Запорозької, Київської і Волинської. Піхота дійшла до міста. Ворог зустрів її жорстоким кулеметним та рушничним вогнем, на який наша піхота відповіла плесканням у долоні — мов у театрі… Багато піхотинців не мало рушниць, але всі були в лаві. Стало не до жартів, бо ворог перейшов у протинаступ. Наша піхота не витримала і повернула назад. Ворожі лави вийшли з окопів і з радісним криком пішли на багнети. Момент був критичний. Уся наша багатостраждальна піхота тікала…

Одночасно наші три кінні полки пішли в атаку. Першими врубались у ворожу лаву Чорні й за хвилю, залишивши гори трупів передньої лави, врубались у другу, яку настигла та сама доля, що й першу лаву. В цей час ворожа кіннота атакувала Чорних з лівого крила, але потрапила під вогонь нашої батареї, що дало можливість полкові перегрупуватись та у свою чергу атакувати, але ворожа кіннота, не прийнявши удару на шаблі, розсипалася степом.

Місто здобуте. Кругом трупи: вся залога загинула на шаблях кінноти, і тільки невелика кількість кавалерії ворога врятувалась, переправившись через р. Буг.

Захоплено величезну здобич: набої, рушниці, гармати, інше військове майно, якого Українська армія гостро потребувала. Козаки, дорвавшись до вагонів з набоями, викидали з юків навіть білизну, а пакували набої, клали їх за пазуху, за халяви і скрізь, куди тільки можна. Всюди чути:

— Ну, тепер тримайтесь, товариші! Годі вам стріляти, а нам дивитись! Козаки мов переродились, такими певними себе давно вже не були. О 5-й годині вечора полк підійшов до Бугу і поромом переправився на другий бік. Пройшовши 25 кілометрів, стали на ночівлю в с. Зброжківці.

Бій під Вознесенськом виграно завдяки кінноті, але відразу ж групу було розформовано, бо піхота без своєї кінноти не має жодної бойової вартості. Приклад: Збірний запорозький полк, який складався з 9 бувших полків і мав до 400 людей, міг виставити тільки 250 багнетів. Те саме було в інших дивізіях — без своїх кінних полків вони були тільки куренями, і то слабенькими.

Звівши всі кінні полки, ми би мали до 2000 шабель прекрасної кінноти, яка за доброго командування стала б такою поважною силою, що большеиики могли протиставити їй тільки армію [Семена] Будьонного. Генерал І Михайло] Омелянович-Павленко не раз виступав із подібним проектом, ллє командири дивізій не погоджувалися, не бажаючи ставати командирами слабеньких куренів. Амбіція командирів дивізій не давала можливості пилити добрий кулак, бо вони воліли мати розчепірені пальці…