493

215. Прокопович В’ячеслав (1881–1942) — український громадсько-політичний і державний діяч, педагог, публіцист та історик. Походив зі старовинного козацького роду Чигиринського пов., на Київщині. Викладач історії у київських гімназіях, редактор педагогічного журналу «Світло». Член УРДП (від червня 1917 р. — УПСФ, входив до ЦК партії) і один з провідних діячів ТУП. Належав до числа засновників Центральної ради. У січні-квітні 1918 р. — міністр народної освіти УНР. Після гетьманського перевороту повернувся до педагогічної діяльності. У травні-жовтні 1918 р. входив до складу політичної комісії Української мирної делегації на переговорах з РСФРР. У 1920 р. — міністр освіти та голова Ради міністрів УНР за часів Директорії. В еміграції один із близьких соратників С. Петлюри, обіймав ключові посади в уряді УНР в екзилі.