290

12. Болбочан Петро (1883–1919) — український військовий діяч, полковник Армії УНР. У 1918 р. — командир куреня Окремого Запорізького загону і заступник його командира К. Прісовського. Згодом командував 2-м Запорізьким полком і 1-ю Запорізькою дивізією, яка здійснила успішний військовий рейд у Крим, звільнивши півострів від більшовицьких загонів, і забезпечила підпорядкування Чорноморського флоту Українській Державі. У листопаді 1918 р. командир Запорізького корпусу, найбільш боєздатної і дисциплінованої частини української армії. У ході антигетьманського повстання — командувач Лівобережного фронту. Під час відступу Армії УНР 22 січня 1919 р. заарештований отаманом О. Волохом і звинувачений проводом Директорії у зраді. Тривалий час перебував під слідством, але обвинувачення проти нього офіційно не були висунуті. На відміну від більшості політичних діячів УНР, які очікували від революції насамперед радикальних соціальних перетворень, П. Болбочан прагнув розбудови незалежної української держави з міцною професійною армію, яка мала захищати національні інтереси. Призначення його на посаду командувача Запорізького корпусу без погодження з С. Петлюрою було безпідставно кваліфіковане як спроба державного перевороту. Розстріляний 28.06.1919 р. за вироком надзвичайного військового суду.