406

128. Відповідь на лист батька В. Габсбург надіслав до кількох українських часописів закордоном. Зокрема, газета «Український прапор» (Відень, 12 лютого 1921 р. — C. 6) опублікувала її у вигляді листа ерцгерцога до редакції:

«Лист до редакції

Впов. п. Редакторе! Не відмовте помістити слідуючу заяву в справі листа мого батька архикнязя Карла Степана, опублікованого польським офіціальним пресовим бюро:

Мій батько заявляє прилюдно, що він і ціла родина не погоджуються з моїм поступуванням і не похвалюють його. Це може тільки відноситися до моєї національно-політичної діяльносте, бо в моїм приватнім і родиннім життю, я не зробив ніколи нічого такого, на що моя родина могла б аж публічно реагувати. Щодо моєї національно-політичної діяльности, то маю честь прилюдно заявити: По перше я повнолітний на основі українського горожанського закону, який я для себе визнаю; я також повнолітний по родинному законові, котрий мене не зобов’язує, але може зобов’язує мого батька. З уваги на це не признаю над собою жадної опіки і поступаю так, як уважаю за відповідне.

По друге: стверджую, що я не похвалюю цілої політики, яку супроти українського народу вела моя родина з постійною кривдою для того ж народу на протязі століть. І тому це був один із мотивів, який спонукав мене піти на службу до українського народу і української республіки, та цю службу я виконаю вірно до кінця, — все одно, на якім становищі поставить мене українська легальна влада і без огляду на те, чи це подобається мому батькові й нашій родині, чи ні.

На всякий випадок прилюдно зачіплений, мушу прилюдно висказати своє здивовання, що мій батько піддався до цеї міри впливам поляків, роля яких не належить до благородних ані у відношенню до народів, які стремлять до свободи, ані у відношенню до тих, яким вони вічно на колінах присягали вірність.

Відень, дня 10. лютого 1921.

Василь Вишиваний,

полк[овник] У.С.С., бувший Архикнязь Вільгельм»