25

Довідка: Петрушевич Євген Омелянович (3(15) червня 1863 р., Буськ, Східна Галичина- 29 серпня 1940 р., Гермедорф, поблизу Берліна) — український політичний і громадський діяч.

Народився в сім’ї греко-католицького священника. Закінчив гімназію і правничий факультет Львівського університету. Мав власну адвокатську канцелярію в Сокалі. З 1899 р. — член Української національно-демократичної партії. В 1907–1918 рр. Є.Петрушевич — депутат австрійського парламенту, в 1910–1916 рр. — заступник, 1916–1918 рр. — голова Української парламентської репрезентації. У 1910–1914 рр. — депутат галицького сейму. Домагався надання Східній Галичині автономії у формі коронного краю.

19 жовтня 1918 р. Українська конституанта обрала Є.Петрушевича головою Української Національної Ради. До кінця 1918 р. перебував у Відні, куди приїхав відразу після проголошення державності на західноукраїнських землях для мирного полагодження справи. З січня 1919 р. у Станіславі обраний Президентом УНРади. Після Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 р. був введений до складу Директорії, однак великої участі в її роботі не брав. 9 червня 1919 р. був призначений Диктатором Західної області УНР. Наприкінці 1919 р. виїхав до Відня, засудив укладення Варшавського договору 1920 р., створив екзильний уряд ЗУНР.

У 1923 р. Є.Петрушевич переїхав до Берліна, де працював у поміркованих емігрантських організаціях.