10

Довідка: Гамарник Ян Борисович (2(14) червня 1894 р. — 31 жовтня 1937, Москва) — діяч Комуністичної партії і радянської держави, воєначальник.

Походив із сім’ї службовців. З 1915 р. студент юридичного факультету Київського університету. Член більшовицької партії з 1916 р. Після Лютневої революції — член Київського комітету РСДРП(б), член виконкому Київської ради робітничих депутатів. У жовтні 1917 р. — член ВРК. З березня 1918 р. — член ВУЦВК, з квітня — член “Повстанської дев’ятки” (Всеукраїнське бюро для керівництва повстанською боротьбою проти німецьких окупантів). Під час австро-німецької окупації — в підпіллі, послідовно керівник Одеської, Харківської, Кримської партійних організацій.

З травня 1919 р. Я.Гамарник — голова Одеського губкому КП(б)У, потім — член Реввійськради групи військ 12-ї армії, комісар 58-ї стрілецької дивізії, яка в серпні-вересні 1919 р. здійснила прорив по тилах денікінців з району Одеси до Житомира і вийшла з оточення.

У 1920–1923 рр. — голова Одеського, Київського губкомів КП(б)У, голова Київського губвиконкому. В 1923–1928 рр. — член Далекосхідного ревкома, крайвиконкома і секретар крайкома партії.

В 1928 р. — Перший секретар ЦК Компартії Білорусії, начальник Політуправління Червоної Армії і член РВР СРСР, заступник голови РВР СРСР і наркома з військових і морських справ, заступник наркома оборони СРСР, армійський комісар 1-го рангу. З 1925 р. — кандидат у члени ЦК, з 1927 р. — член ЦК ВКП(б). Член ВЦВК і ЦВК СРСР.

Закінчив життя самогубством.