Післяслово

Післяслово

Мій спомин — це не історія, а особисті пережиття, тобто опис того, що я сам бачив, що пережив, чого був учасником, або про що читав, чи чув від інших. Тому він по своїй суті є чисто суб’єктивний, а тим самим не є і не може бути в сто відсотках вірний. Правда, я старався подані мною події представити якнайбільш об’єктивно, але чи мені це вдалось — не знаю.

Завданням моїм, чи пак мойого спогаду — є побороти нашу традиційну нехіть до пізнання себе і своїх історичних промахів, а вказуючи рівночасно на важніші причини невдачі наших Визвольних Змагань в роках 1917–1920, причинитися до того, щоб майбутні наші покоління, при творенні нашої держави, не робили тих самих помилок, що їх робили батьки і діди. А що помилки були й мусіли бути, це наявний доказ на те, що ми щось робили. Не робить помилок тільки той, хто нічого не робить. І хоч революція застала нас непідготованими до такого великого діла, як творення власної держави, — то наші державні провідники не дармували і будували державу з такого людського матеріялу, який був тоді до диспозиції. На це вказує нам сам факт, що з сирої етнографічної української маси, на протязі розмірно короткого часу, бо несповна одного року, постала справжня українська нація і в дні 22 січня 1918 р. Центральна Рада, своїм 4-тим універсалом, проголосила українську Самостійну й Незалежну Державу. Пізніше, при творенні держави показалось, що легше державу здобути, ніж її вдержати. Держава це організація найвищого ступеня, яка має об’єднувати не лише свої партії чи групи, але й етнічно чужі елементи, що входять в її склад. До вдержання і закріплення державности необхідні є два головні чинники — правопорядок і сильна дисциплінована армія для оборони того правопорядку внутрі і назовні. Цього вчать нас Визвольні Змагання і в тім дусі належить виховувати майбутні покоління.

Ми, старша генерація, створили Українську Державу, але її не вдержали через наш прадідний гріх, якому на ім’я — незгода! Молодша генерація має бути кращою від своїх батьків і мудрішою — вона не сміє робити тих самих помилок, що робили батьки, а має піти дальше і згармонізувати український нарід державницько, має наладнати власне економічне життя, має створити міцну і здисциплїновану українську армію, має не тільки здобути українську державність, але і її вдержати!

Щасти Боже на Велике Діло!

Осип Станімір сотник Української Галицької Армії