ПІСЛЯСЛОВО

ПІСЛЯСЛОВО

Наприкінці кілька слів про автора книжки. Никифор Гірняк народився 23 липня 1885 року в містечку Струсів, повіт Теребовля, в родині дяка. Його батько Йосип мав сім синів і, не зважаючи на злидні, дав усім синам вищу освіту. Родина відзначалась глибокою українською традицією, внутрішньою моральною міццю й дружбою, і тому від неї Україна має добрих громадян-патріотів: священиків, педагогів, вояків, математиків, а також одного з найбільших акторів пореволюційної України — Йосипа Гірняка.

Никифор Гірняк закінчив гімназію в Станиславові й Коломиї (1897-1905) і філософський відділ університету у Відні (1905-1910), де його вчителями були славетний славіст Яґіч, проф. Вондрак, проф. Їречек — відомий історик европейського Сходу. По закінченні університету з докторським дипломом Никифор Гірняк учителює в приватній українській гімназії в Рогатині і водночас провадить активну працю в гуртку «Рідної школи», у просвіті та серед молоді — «Пласт», «Стрільці». З початком першої світової війни Никифор Гірняк, бувши запасним офіцером австрійської армії, на власне бажання дістає призначення в Леґіон Українських Січових Стрільців, де був командиром коша.

З УСС-ами Н. Гірняк пройшов усю їх велику і славну бойову путь. Після фронтів світової війни ця путь ішла крізь фронти війни Української держави проти інтервентів 1917-20 років. 1918 року під час оборонної війни проти поляків Н. Гірняк є начальником військової округи Тернопіль, потім стає начальником мобілізаційного відділу Державного секретаріату військових справ ЗУНР. З переходом УГА і уряду ЗУНР за Збруч Н. Гірняка призначають на референта мобілізаційного відділу в Генеральному штабі військ УНР.

В жахливі дні грудня 1919 р., коли начальна команда УГА разом із частиною вояків УГА пішла з денікінцями на південь, відступаючи перед большевиками, коли понад 17.000 стрільців УГА лежали у Вінниці й довколишніх районах, побиті тифом і ранами, коли поляки тисли з північного заходу, а росіяни — з північного сходу, коли керівні кадри ЗУНР і УНР вибирались на еміґрацію, — Н. Гірняк відхилив пропоновану йому можливість виїзду через Румунію до Відня і зостався до кінця рятувати й ділити долю спаралізованої УГА. Читач бачить цю долю в книжці Гірняка. Серед останніх сполохів великої визвольної війни, в постійній зустрічі з смертю діє група старшин УГА-ЧУГА на чолі з Гірняком, щоб урятувати в особі УГА-ЧУГА українську незалежну збройну силу, плекаючи плян відсічі напасникам сконсолідованими збройними силами України. Півтора року живе Н. Гірняк під совєтсько-російською окупацією. З його книжки бачимо, що він пізнав Москву до дна.

В половині 1921 року Н. Гірняк пробрався за кордон до Праги. Не зразу вдалося йому повернутися в рідну Галичину, де на нього чигав мстивий польський окупант. Все ж згодом він здобув собі змогу вчителювати в приватній українській школі, а водночас провадити працю в «Просвіті», «Рідній школі», в «Пласті». Під час другої світової війни Н. Гірняк вийшов на еміґрацію. Тут він бере активну участь у відбудові укр. пласту, учителює в укр. гімназії, деякий час був головним секретарем ЦПУЕН. Тепер живе в ЗДА й опрацьовує деякі проблеми наших визвольних змагань.

Юрій Лавріненко