Грюнвальдська битва (битва під Танненбергом)

Грюнвальдська битва (битва під Танненбергом)

Дата і місце

15 липня 1410 р., територія між селами Грюнвальд, Танненберг (нині Стембарк) і Людвігсдорф (нині Лодвігове), сьогодні Острудський повят Вармінсько-Мазурського воєводства, Польща.

Дійові особи

Найдосвідченішим командувачем союзного війська був великий князь Литви Вітовт, польським контингентом командував його двоюрідний брат король Польщі Ягайло, помітними фігурами в литовському війську були князі Лугвен Ольгердович (після 1356–1431; у 1389–1392 рр. княжив у Новгороді, 1404 р. приєднав до Литви Смоленськ, у 1392–1431 рр. князь мстиславльський) та Сигізмунд Корибутович (бл. 1395–1435; племінник Свидригайла, активний учасник гуситських воєн, двічі ставав чеським правителем, досвідчений полководець, переможець католицьких хрестоносців у битві під Устєм-над-Лабєм 1426 р.). Союзними Вітовту татарами командував Джелаль-ад-Дін (бл. 1380–1413; син хана Золотої Орди Тохтамиша, можливо, вбив під Грюнвальдом Ульріха фон Юнгінгена, у 1412–1413 рр. хан Золотої Орди, вбитий родичами).

Військом Тевтонського ордену командували великий магістр Ульріх фон Юнгінген (1360–1410; у 1404–1407 рр. великий маршал, з 1407 р. великий магістр ордену, гарний воїн і нерозважливий політик); великий маршал Фрідріх фон Валенрод (?–1410; у 1407–1410 рр. великий маршал, тобто «міністр оборони». Тевтонського ордену); великий комтур Куно фон Ліхтенштейн (бл. 1360–1410; у 1392–1396 рр. комтур Рагнітський, у 1402 р. комтур Меве, з 1404 р. великий комтур ордену, відав економікою, внутрішнім порядком на землях ордену, уславлений фехтувальник). У битві на боці польсько-литовського війська брали участь також знаменитий у майбутньому полководець чеських гуситів Ян Жижка (1360–1424), найуславленіший польський лицар Середньовіччя Завіша Чорний (1379–1428) та ін.

Передумови події

Давнє протистояння Тевтонського ордену з язичниками Східної Європи (балтськими племенами пруссів і литовців), що почалося ще в XIII ст., спричинило завоювання й асиміляцію орденом прусських земель (остаточно в 1280-х рр.) і загрожувало етнічній і культурній самобутності литовців, котрі майже сто років з великими жертвами чинили опір натиску ордену. У 1381–1384 рр. орден змусив Литву поступитися частиною корінних литовських земель – Жемайтією, не визнавши факту хрещення Литви Ягайлом 1385 р. З Польщею в ордену були територіальні суперечки і боротьба за контроль над виходом до Балтійського моря річками Пруссії й Померанії. У травні 1409 р. почалися повстання на території підлеглої ордену Жемайтії. Їх одразу підтримала Литва, а згодом і Польща; у відповідь на це фон Юнгінген оголосив обом країнам війну. На якийсь час війну вдалося припинити за посередництвом чеського короля Вацлава IV, проте влітку 1410 р. війна відновилася з нових нападів литовців на землі ордену. Водночас обидві сторони збирали сили: орден зібрав велике військо – 11–27 тис., ядром якого була уславлена важка кіннота, найманці й добровольці з Європи, а також кілька великих бомбард – тогочасної військової новинки, проте сили Литви і Польщі були більшими (16–39 тис., за різними підрахунками, відома точно лише одна кількість кінних хоругов – 51 у тевтонців, 50 у поляків і 40 у литовців). Власне лицарів ордену в битві було до 450 осіб, вони виконували командні функції. У складі обох військ були чехи, німці, поляки, на боці Литви і Польщі билися більш ніж тисяча татар Джелаль-ад-Діна. Основу війська союзників становили поляки, білоруси, литовці, українські землі також виставили до союзного війська як мінімум 12 хоругов (львівська, перемишльська, холмська, галицька, три подільські, ярославська, київська, кременецька, стародубська, чернігово-сіверська князя Сигізмугда Корибутовича), насправді їх могло бути більше, проте не всі «руські» хоругви Вітовта названі в джерелах за іменами, що були на їх чолі (тому ці хоругви не ідентифіковані).

Хід події

Битва почалася вранці 15 липня на полі, обраному орденом. До бою кожен із командувачів готувався по-своєму: Юнгінген укріплював позицію, розставляючи артилерію й арбалетників, Вітовт надихав війська і рвався в бій, а Ягайло плакав, молився і посвячував у лицарі молодих воїнів. Орденці були вишикувані в дві лінії, праворуч Ліхтенштейн, ліворуч – Валенрод. У резерві – 16 хоругов великого магістра. Союзники з огляду на чисельну перевагу мали три лінії, праворуч – литовське військо Вітовта, ліворуч – поляки Ягайла. Аби спровокувати союзників на необдуману атаку, великий магістр надіслав Ягайлу і Вітовту два мечі з явним натяком, що його ворогам бракує зброї чи мужності. Вітовт першим повів у бій литовську кінноту і татар. Залпи німецьких бомбард були неточними, і литвини близько години люто билися проти військ Валенрода. Важче озброєні тевтонці зуміли переламати на свій бік хід бою, і Вітовт оголосив відступ (який польські джерела й дослідники найчастіше вважають втечею, а литовські й білоруські – планованою військовою хитрістю). Кіннота Валенрода кинулася навздогін, проте не наздогнала своїх здебільшого легше озброєних ворогів. Натомість у центрі мужньо билися смоленська, мстилавська й оршанська хоругви Лугвена Ольгердовича (славу напівнезалежного Смоленського князівства на чолі з нащадком Гедиміна російські автори часто ненав’язливо перетворюють на таку собі «російську воїнську славу»), ліворуч поляки насилу стримували наступ Ліхтенштейна протягом кількох годин. У запеклій боротьбі німці ледь не захопили королівський польський прапор, дивом врятувався від загибелі Ягайло. Імовірно, долю бою вирішило успішне введення в бій Ягайлом резервів і запізніле таке саме рішення Юнгінгена. Довша польська друга лінія почала охоплювати тевтонців, і великий магістр завдав удару своїм резервом. Результат битви висів на волосинці. У цей вирішальний момент у тил тевтонцям, котрі спробували охопити поляків із флангу і тилу, вдарили війська Вітовта, що повернулись на поле бою. Кілька тевтонських хоругов кинулися тікати, решта мужньо загинули на полі бою навколо свого великого магістра. Литвини і татари переслідували розбитого ворога до табору, який був узятий з ходу. Довга (10–11-годинна) битва була завершена.

Наслідки події

Загинуло все вище керівництво ордену, 205 лицарів, до третини війська, решта здебільшого потрапила в полон, врятувалися до 1,5 тис. осіб. Втрати польсько-литовського війська невідомі, але вони були значними (сучасні оцінки – 4–5 тис. убитими, 8–10 тис. пораненими). Проте спроби Ягайла і Вітовта взяти орденську столицю Марієнбург провалилися, і 1411 р. було підписано Торунський мир: орден назавжди втрачав непокірну Жемайтію, Добжинську землю, виплачував величезну контрибуцію переможцям. Знищення кращих командних кадрів, маси війська, фінансові витрати підірвали сили ордену, котрий вже ніколи не набував такої могутності, поступово перетворюючись з агресивного сусіда на польського васала.

Історична пам’ять

Знакова подія в історії Східної Європи (особливо Німечини, Польщі, Литви, Білорусії, Росії, України, причому в кожній зі згаданих країн існує свій варіант «грюнвальдської легенди»). У XIX–XX ст. на хвилі зростання місцевого націоналізму пам’ять про битву була надзвичайно актуалізована (роман Г. Сенкевича «Хрестоносці», відома картина Я. Матейка), тенденція продовжена в XX ст. (німецька пропаганда стосовно «героїв-хрестоносців» та битви 1914 р. під Танненбергом як «реваншу за 1410 р.», радянська контрпропаганда під гаслом «єднання слов’ян проти тевтонів»). У СРСР на честь битви було названо футбольний та баскетбольний клуби в Литві («Жальгіріс»), у Польщі з 1943 р. існує нагорода «Хрест Грюнвальда». На початку XXI ст. ситуація дещо змінилася в бік деполітизації пам’яті про подію. Щороку проходять фестивалі реконструкторів події. Особливо урочисто пройшло святкування 600-ї річниці битви, що перетворилося на свято єдності Центрально-Східної Європи (на урядовому рівні святкували Польща, Білорусь, Литва). На жаль, участь України у святкуванні була незначна через позицію української влади.

Данный текст является ознакомительным фрагментом.



Поделитесь на страничке

Следующая глава >

Похожие главы из других книг

11. Первая битва крестоносцев под Царь-Градом и «битва у кораблей», описанная у Гомера

Из книги Начало Ордынской Руси. После Христа.Троянская война. Основание Рима. автора Носовский Глеб Владимирович

11. Первая битва крестоносцев под Царь-Градом и «битва у кораблей», описанная у Гомера В обнаруженном нами соответствии, которое описывается ниже, «античному» вождю греков царю Агамемнону соответствует маркиз Бонифаций Монферратский. Ему принадлежала верховная власть


11. Первая битва крестоносцев под Царь-Градом и «битва у кораблей», описанная у Гомера

Из книги Основание Рима. Начало Ордынской Руси. После Христа. Троянская война автора Носовский Глеб Владимирович

11. Первая битва крестоносцев под Царь-Градом и «битва у кораблей», описанная у Гомера В обнаруженном нами соответствии, которое описывается ниже, «античному» вождю греков царю Агамемнону соответствует маркиз Бонифаций Монферратский. Ему принадлежала верховная власть


18. Битва казаков на острове посреди Иртыша у «жилища Царского» и битва конкистадоров на острове посреди озера, на котором была царская столица Мешико

Из книги Завоевание Америки Ермаком-Кортесом и мятеж Реформации глазами «древних» греков автора Носовский Глеб Владимирович

18. Битва казаков на острове посреди Иртыша у «жилища Царского» и битва конкистадоров на острове посреди озера, на котором была царская столица Мешико • Как мы уже говорили, Ермак с отрядом своих казаков, желая сразить хана Кучума, двинулся по реке Иртыш и оказался около


4. Великая Куликовская битва 1380 года описана в «древней» Махабхарате как Великая битва на поле Куру

Из книги Казаки-арии: Из Руси в Индию [Куликовская битва в Махабхарате. «Корабль Дураков» и мятеж Реформации. Велесова книга. Новые датировки зодиаков. Ирландс автора Носовский Глеб Владимирович

4. Великая Куликовская битва 1380 года описана в «древней» Махабхарате как Великая битва на поле Куру 4.1. Краткое содержание эпоса Махабхарата повествует о борьбе двух родственных родов — прямых потомков Дхритараштры — и о грандиозной битве между родами. Один род


Битва за Рим

Из книги Вторая мировая. 1939–1945. История великой войны автора Шефов Николай Александрович

Битва за Рим Начало 1944 года в Италии ознаменовалось активной подготовкой союзников к решительному наступлению на Рим. Они планировали уже в январе взять «Вечный город», а к моменту высадки своих войск во Франции (май — июнь 1944 г.) выйти на рубеж Пиза — Римини. В дальнейшем


Глава 3 КУЛИКОВСКАЯ БИТВА 1380 ГОДА КАК БИТВА ЗА ПРИНЯТИЕ ХРИСТИАНСТВА В ВЕЛИКОЙ = «МОНГОЛЬСКОЙ» ИМПЕРИИ

Из книги Крещение Руси [Язычество и христианство. Крещение Империи. Константин Великий – Дмитрий Донской. Куликовская битва в Библии. Сергий Радонежский – изоб автора Носовский Глеб Владимирович

Глава 3 КУЛИКОВСКАЯ БИТВА 1380 ГОДА КАК БИТВА ЗА ПРИНЯТИЕ ХРИСТИАНСТВА В ВЕЛИКОЙ = «МОНГОЛЬСКОЙ»


3. БИТВА КОНСТАНТИНА С МАКСЕНЦИЕМ ЯКОБЫ В 312 ГОДУ И КУЛИКОВСКАЯ БИТВА 1380 ГОДА

Из книги Крещение Руси [Язычество и христианство. Крещение Империи. Константин Великий – Дмитрий Донской. Куликовская битва в Библии. Сергий Радонежский – изоб автора Носовский Глеб Владимирович

3. БИТВА КОНСТАНТИНА С МАКСЕНЦИЕМ ЯКОБЫ В 312 ГОДУ И КУЛИКОВСКАЯ БИТВА 1380 ГОДА «Античная» битва якобы 312 года происходит в поле, у стен города (считается, что итальянского Рима). Константин подходит к городу издалека, а Максенций выступает из городских стен ему навстречу.


4.1. КУЛИКОВСКАЯ БИТВА 1380 ГОДА ЕЩЕ РАЗ ОТРАЗИЛАСЬ В БИБЛИИ КАК ИЗВЕСТНАЯ БИТВА ДАВИДА С ГОЛИАФОМ

Из книги Крещение Руси [Язычество и христианство. Крещение Империи. Константин Великий – Дмитрий Донской. Куликовская битва в Библии. Сергий Радонежский – изоб автора Носовский Глеб Владимирович

4.1. КУЛИКОВСКАЯ БИТВА 1380 ГОДА ЕЩЕ РАЗ ОТРАЗИЛАСЬ В БИБЛИИ КАК ИЗВЕСТНАЯ БИТВА ДАВИДА С ГОЛИАФОМ Имя царя ДАВИДА или ДАВИТА = ДВТ (без огласовок) = DWT (при одном из способов записи латинскими буквами), по-видимому, является вариантом произношения имени ДИМИТРИЙ. Дело в том, что


Битва за Донбасс — это битва за Россию. Быть или не быть. Введение войск и семантика русского времени

Из книги Украина: моя война [Геополитический дневник] автора Дугин Александр Гельевич

Битва за Донбасс — это битва за Россию. Быть или не быть. Введение войск и семантика русского времени Когда мы видим контекст, смысловую карту происходящего, мы видим и осцилляции истории, отклонения действий, решений, поступков, событий от магистральной линии. План


Глава XV. Битва на Желтых Водах. — Битва под Корсунем. — Строительные действия Москвы в виду Польского разорения. — Казаки между Польшей и Москвой. — Гибель польских трудов на русской почве. — Пощада исконных врагов со стороны московского царя. — Бунт в Вишневетчине.

Из книги Отпадение Малороссии от Польши. Том 2 [вычитано, современная орфография] автора Кулиш Пантелеймон Александрович

Глава XV. Битва на Желтых Водах. — Битва под Корсунем. — Строительные действия Москвы в виду Польского разорения. — Казаки между Польшей и Москвой. — Гибель польских трудов на русской почве. — Пощада исконных врагов со стороны московского царя. — Бунт в


Глава XVI. Трафальгарская кампания (окончание) – Изменения в плане Наполеона – Движения флотов – Война с Австрией и Аустерлицкая битва – Трафальгарская битва – Существенная перемена в политике Наполеона, вынужденная результатом морской кампании

Из книги Влияние морской силы на французскую революцию и империю. 1793-1812 автора Мэхэн Алфред

Глава XVI. Трафальгарская кампания (окончание) – Изменения в плане Наполеона – Движения флотов – Война с Австрией и Аустерлицкая битва – Трафальгарская битва – Существенная перемена в политике Наполеона, вынужденная результатом морской кампании За объявлением войны


Битва за Дон

Из книги Великая степь. Приношение тюрка [сборник] автора Аджи Мурад

Битва за Дон Восток всегда жил по своим правилам. Там всегда было свое понимание жизни, свое представление о ценностях. Он прощает, но не забывает обиду.Вражда алан и тюрков из-за реки Дон длилась долго. И после хана Акташа не затихала она. Спор рано или поздно должен был


Глава 6 Дева Мария и римлянка Вергиния Куликовская битва описана как Вторая Латинская война Рима и как битва при Клузии (Битва Дмитрия Донского с Мамаем отразилась в Библии как борьба Давида с Авессаломом, а у Ливия — как война Тита Манлия с Латинами)

Из книги Царский Рим в междуречье Оки и Волги. автора Носовский Глеб Владимирович

Глава 6 Дева Мария и римлянка Вергиния Куликовская битва описана как Вторая Латинская война Рима и как битва при Клузии (Битва Дмитрия Донского с Мамаем отразилась в Библии как борьба Давида с Авессаломом, а у Ливия — как война Тита Манлия с Латинами) Еще раз вернемся к


14.2. Битва Давида с филистимлянами и Куликовская битва

Из книги Царский Рим в междуречье Оки и Волги. автора Носовский Глеб Владимирович

14.2. Битва Давида с филистимлянами и Куликовская битва 1) По Библии, царь Давид сделал радикальное преобразование религии у Филистимлян. Он захватил священные истуканы Филистимлян и приказал сжечь их святыни. В результате Филистимляне поднялись религиозной войной на


15.6. Куликовская битва у рек Яуза и Дон (Москва) описана Ливием как битва при Клузии и Сентине

Из книги Царский Рим в междуречье Оки и Волги. автора Носовский Глеб Владимирович

15.6. Куликовская битва у рек Яуза и Дон (Москва) описана Ливием как битва при Клузии и Сентине Войска Рима и его противников начинают движение навстречу друг другу. На короткое время консул Фабий = Дмитрий Донской «возвратился в Рим для совещания о ведении войны… предвидя