Всенародний референдум та президентські вибори 1991 року

Всенародний референдум та президентські вибори 1991 року

Дата і місце

1 грудня 1991 р., Україна.

Дійові особи

Леонід Кравчук (самовисуванець); В’ячеслав Чорновіл (Народний Рух України); Левко Лук’яненко (Українська республіканська партія); Ігор Юхновський (самовисуванець); Володимир Гриньов (самовисуванець, нар. 1945; доктор технічних наук, професор, входив до Демплатформи в КПРС, 1989 р. співголова Харківської організації Народного Руху, голова Міжрегіонального блоку реформ, у 1990–1993 рр. заступник голови Верховної Ради України); Леопольд Табурянський (Народна партія, нар. 1940; у 1990–1993 рр. на чолі нечисленної Народної партії, політичний і громадський діяч).

Передумови події

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. передбачало проведення всенародного референдуму 1 грудня того ж року. Референдуму передувала велика агітаційна робота з боку демократичних сил, протидії з боку забороненої й дискредитованої в очах більшості українського суспільства КПУ, по суті, не було. Склалася унікальна ситуація: в незалежності України були зацікавлені майже всі політичні сили, від послідовних націоналістів до комуністичних функціонерів, котрі побоювалися негативної реакції з боку «демократичного», як могло здатися, керівництва Російської Федерації. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?» Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниці для голосування. 37 885 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати. Паралельно виборці отримали бюлетені, в яких містилися прізвища згаданих вище 6 кандидатів у президенти України. Головна боротьба розгорнулася між старим компартійним «бійцем» Л. Кравчуком і ветераном-дисидентом В. Чорноволом. Потужна передвиборна кампанія, проведена «батьком незалежності» Л. Кравчуком, котрий вміло грав на побоюваннях українських громадян щодо можливого розколу нації внаслідок перемоги правих сил, призвела до масової підтримки кандидатури Л. Кравчука (окрім трьох галицьких областей, які стійко підтримували Чорновола).

Хід події

У референдумі взяли участь 31 891 742 особи (84,18 % населення України). З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала «за». Найвищий показник тих, хто проголосував «за» – в Тернопільській області (98,67 %), найнижчий – в Автономній республіці Крим (54,19 %). На виборах президента переміг Л. Кравчук (61,59 %, або 19,6 млн голосів), на другому місці опинився В. Чорновіл (23,27 %, або 7,4 млн). Л. Лук’яненко здобув 4,49 % виборців, В. Гриньов – 4,17 %, І. Юхновський – 1,74 %, Л. Табурянський – 0,57 %.

Наслідки події

Було підтверджено проголошення України незалежною державою, обрано першого президента, що уможливило початок масштабних процесів державного будівництва.

Історична пам’ять

Добре відома в сучасній Україні подія, річниці котрої відзначаються громадськими організаціями.