Казання третє
Дано, володарко всiх вод. Ти – жива вода наших криниць, вод внутрiшньої сутi, вод, з яких народжується все живе. Твоя вода свiтиться у наших криницях, у наших вiдрах, у наших кухлях, у наших животах. Твоя вода – найкраща приправа для наших страв. Ти – свiдок наших весiль, ти – чистота нашого тiла, нашого сумлiння i трунок животворний для спраглого. Ти – диво з див, дивина, ти – жива вода. Слава тобi, Дано, ти – Бережа, ти – дзеркало нашої душi!
Казання перше Родо-Богине, ти – животворний вогонь, ти – мiнлива i всеприсутня. В кожнiй билинi, у кожнiй комашцi, у кожнiй звiринi, у кожнiй людинi твiй животворний вогонь.Животворному вогневi я вклоняюся, Родо, творячи тобi своє казання. Тому вогню, який ласкаво буяє помiж вогнем
Казання друге Морано, володарка холодного пiвнiчного вiтру, бiлого снiгу i блискучого льоду. Ти – межа для живого, ти – холод, який зацiплює, присипляє, заколисує. Ти – противага вогню, його опора, ти – безкiнечна галерея холоду, холодних бур i холоду тихого, безвiтряного,
Казання третє Морано, ти Смерть. Ти – незбагненне, бо те, що можна збагнути, живе. Ти – непроникна темiнь, брама, загадка вiчностi i володарка Жалоби. Ти – володарка Болю, ти – страждання i упокорення змученої Болем душi i тiла. Ти – бич Божий i Божа ласка для стомлених життям. Ти
Казання третє Папо, ти – небо над нашими головами, ти – неперевершений митець, майстер художнього виробу, художнього слова i гарної музики. Ти надихаєш нас до творчостi, даєш нам вiдчуття творення, вiдчуття причетностi до Бога-творця.Ми творимо своїх дiтей i в цей час
Казання третє Дарбоже, Сваржичу, моє домашнє вогнище! Ти зiгрiваєш мою оселю, твої червонi язики лижуть челюстi наших печей, денця наших горщикiв, дякуючи тобi, нашi страви стають смачними. Ти – варене i смажене тепло нашого святкового столу.Сваржичу, ти – найперший свiдок
Казання перше Дано, вода небесна, сьома рiка нашого народу, ти – Аракс, ти – мати земних рiк наших. Небеснi потоки води – це голубе волосся Ягни, яке обгортає землю, поїть її, насичує, наповнює живородне лоно землi.Ти – мушля для вогню, ти – волога для висихаючої душi, ти –
Казання друге Бережо Вардани, Дону, Днiпра, Бугу, Днiстра i Дунаю. Ти єдина, але незчисленна, як незчисленнi притоки i струмки цих рiк. Як незчисленнi тарiйцi, якi живуть побiля цих рiчок. Бережо, ти голуба кров української землi. Як усi жили несуть кров вiд серця i до серця, так i ти,
Казання третє Дано, володарко всiх вод. Ти – жива вода наших криниць, вод внутрiшньої сутi, вод, з яких народжується все живе. Твоя вода свiтиться у наших криницях, у наших вiдрах, у наших кухлях, у наших животах. Твоя вода – найкраща приправа для наших страв. Ти – свiдок наших
Казання перше Дудю, ти – теплий вогонь без свiтла, ти – рiвновага вогню i холоду, ти – межа до безмежжя. Ти – ласкавий Дiдо, який охороняє наш сон, i зачаття, i народження. Ти – добрий Бог нашого дому, ти – Домовик. Ти – охоронець сiмейного щастя i тепла. Ти – мирний сон