Казання перше
Родо-Богине, ти – животворний вогонь, ти – мiнлива i всеприсутня. В кожнiй билинi, у кожнiй комашцi, у кожнiй звiринi, у кожнiй людинi твiй животворний вогонь.
Животворному вогневi я вклоняюся, Родо, творячи тобi своє казання. Тому вогню, який ласкаво буяє помiж вогнем бiлим, свiтлим i вогнем спопеляючим. Твiй вогонь – це вогонь нiжностi, творення i народження. Це вогонь, який спiвживе iз живою водою, це водяний вогонь, ти – Дана-Рода.
Слава тобi, Родо-Дивна-Жива!
99. Перше скасованнє Гетьманства. Полуботок Скоропадський так був вражений тим, що захворів і вмер. Але його смерть дала цареви нагоду тільки до нового удару: він постановив зовсім скасувати гетьманщину. Одержавши відомість про смерть Скоропадського, він поручив
Казання перше Родо-Богине, ти – животворний вогонь, ти – мiнлива i всеприсутня. В кожнiй билинi, у кожнiй комашцi, у кожнiй звiринi, у кожнiй людинi твiй животворний вогонь.Животворному вогневi я вклоняюся, Родо, творячи тобi своє казання. Тому вогню, який ласкаво буяє помiж вогнем
Казання перше Морано, ти – покровителька волхвiв. Ти знаєш потаємне: долю людей i народiв. Ти велика ясновидиця i не боїшся майбутнього. А я боюся знати майбутнє, бо я лише людина i маю смертне тiло, цю посудину для радощiв, для болю та гiркоти. Я маю смак, дотик, нюх i зiр, яких ти
Казання друге Ямо, ти – володарка печер, шахт i покладiв. Бережеш золото, срiбло, вугiлля, нафту i рiзнi коштовнi каменi. Володарка пiдземель, погребiв i льохiв. Зберiгач зерна, картоплi i капусти, бурякiв i моркви. Ти – дух тунелiв i пiдземних вод. Ти – таємниця землi. Ямо, будь
Казання третє Дарбоже, Сваржичу, моє домашнє вогнище! Ти зiгрiваєш мою оселю, твої червонi язики лижуть челюстi наших печей, денця наших горщикiв, дякуючи тобi, нашi страви стають смачними. Ти – варене i смажене тепло нашого святкового столу.Сваржичу, ти – найперший свiдок
Казання перше Дано, вода небесна, сьома рiка нашого народу, ти – Аракс, ти – мати земних рiк наших. Небеснi потоки води – це голубе волосся Ягни, яке обгортає землю, поїть її, насичує, наповнює живородне лоно землi.Ти – мушля для вогню, ти – волога для висихаючої душi, ти –
Казання друге Бережо Вардани, Дону, Днiпра, Бугу, Днiстра i Дунаю. Ти єдина, але незчисленна, як незчисленнi притоки i струмки цих рiк. Як незчисленнi тарiйцi, якi живуть побiля цих рiчок. Бережо, ти голуба кров української землi. Як усi жили несуть кров вiд серця i до серця, так i ти,
Казання третє Дано, володарко всiх вод. Ти – жива вода наших криниць, вод внутрiшньої сутi, вод, з яких народжується все живе. Твоя вода свiтиться у наших криницях, у наших вiдрах, у наших кухлях, у наших животах. Твоя вода – найкраща приправа для наших страв. Ти – свiдок наших
Казання перше Дудю, ти – теплий вогонь без свiтла, ти – рiвновага вогню i холоду, ти – межа до безмежжя. Ти – ласкавий Дiдо, який охороняє наш сон, i зачаття, i народження. Ти – добрий Бог нашого дому, ти – Домовик. Ти – охоронець сiмейного щастя i тепла. Ти – мирний сон