Зелений понедiлок

Зелений понедiлок

У понедiлок буває освячення рiки чи ставу, на березi якої лежить село. Люди збираються бiля Храму рано-рано. Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж. Iдучи спiвають.

Над морем глибоким стоїть явiр високий.

Грай, море, грай, море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

На тiм яворi сиз орел сидить.

Грай, море, грай, море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

Сиз орел сидить, у воду глядить.

Грай, море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

У воду глядить, рибi говорить.

Грай море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана.

Грай море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

Тобою гостей вiтати, пером листи писати.

Грай море, грай море,

радуйся, земле, вiк до вiку.

Коли шестя пiдходить до води, назустрiч їм вiд води iде почесний господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi хлiб-сiль. Господар каже:

– Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто її питиме чи купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна.

Господиня каже:

– А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос не доходить.

Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який стоїть бiля води, застелений бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною водою. Перед столом запалюється вогнище, а волхв читає речення No42, No36, No33. Пiсля читання волхв умочає у вiдро криж i вкидає три гарячi вуглини. Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний ламає хлiб i кидає у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи:

Дiвчина край моря сидiла,

сама до себе так говорила:

– Ой милий ти мiй, Боже,

чи є що ширше над море,

чи є що довше над поле,

чи є що швидше вiд коня,

чи є що над мед солодше,

чи є що над брата дорожче?

А риба їй говорила:

Мало ти, дiвчино, знаєш.

Ширшеє небо над море,

довшеє море над поле,

швидшi вiд коня є очi,

вiд меду солодше кохання,

над брата милий дорожчий.

Коли шестя пiдходить до очеретiв, з очеретiв виходить Водяник i Русалки (перевдягненi дiвчата i хлопцi). Вони спiвають:

На зелен-недiлi русалки сидiли,

русалки сидiли, сорочки просили,

молодi дiвочки, дайте нам сорочки,

жiночки-сестрички, дайте нам спiднички.

Краснi молодички, дайте нам намiтки,

хоч не тоненької, аби бiленької.

А бiлий дiдуньо по городi ходить,

вiн оре, скородить, конопельки сiє,

менi їх не брати, бiлих рук не драти,

в русалки одежа – бiлая береза.

При наближеннi шестя, Водяник i Русалки ховаються в очеретi. Пiсля цього на березi рiчки вiдбувається спiльний бенкет в складчину.