ЗА ДОРОСЛОЮ ДОЧКОЮ

Донечко моя, князiвна моя! Ой, куди ж ти вбралася, куди уквiтчалася? Яке ж я тобi сумне та невеселе весiлля справляю. Куди ж оце я тебе виряджаю?

Я ж не сподiвалася, я ж не готувалася. Я ж тiшилась, що виправлю весело до вiнця, до шлюбу, а прийшлося до темної могили.

Хто ж менi тепер буде помiч давати, по дворi походжати, у городi лад давати? Чого ж ти мовчиш, слова не зрониш, не засмiєшся? Хата твоя темная, доля моя нещасная, ой!