Чубенко В. В Захисник православ’я и борець з уніатством Гавриїл Костельник

Чубенко В. В

Захисник православ’я и борець з уніатством Гавриїл Костельник

Щоб зрозуміти постать священика Гавриіла Костельника, його боротьбу і смерть, треба трошки згадати події історії.

Після об’єднання Литви і Польщі по договору 1 липня 1569 року частина українських земель попала під фізичне рабство панської Польщі, але щоб поработити українців і духовно, польські феодали вирішили об’єднати українську православну церкву з католицькою. З використанням зрадників свого народу православних єпископів була досягнута домовленість і 6 жовтня 1596 року в Бресті Собор католицьких і православних епіскопів, представників Ватикану і короля Сигізмунда ІІІ проголосив унію православія з католицизмом.

Щоправда, відрізняючи уніатську церкву від римсько-католицької її назвали греко-католицькою, а згодом ліквідовувались православні традиції й обряди, і УГКЦ, по суті, стала цілком католицькою, слугою польської шляхти і войовничою силою проти православія, проти свого народу.

Особливо себе проявила УГКЦ на чолі з митрополитом Щептицьким під час Другої світової війни, вітаючи окупантів, благословляючи на криваві справи дивізію СС "Галичина", батальйони "Нахтігаль" і "Роланд", а після війни навіть брала безпосередню участь у бандитських акціях оунівців.

У I945 році протопресвітер Гавриіл Костельник очолив ініціативну групу, яка рішуче виступила проти Ватикану, за ліквідацію проклятою народом Брестської унії та воз’еднання з Руською православної церквою. Це той доктор Костельник, який свого часу разом з єпископом Сліпим входив до складу митрополичої капітули, поруч працював у духовній семінарії, а потім служив настоятелем Преображенської церкви у Львові.

Свої дії Костельник пояснив так: "Годі! Ми ситі Римом, ситі унією з Римом. Берестейська унія — це сатанинський витвір эзутв. Вони придумали її для знищення Русі. Берестейська унія створювалася як ініціативна група для окатоличення всього сходу, всіх нароів Росії…"

У зверненні "До всечеснітого греко-католицького духовенства в Західних областях України" група Костельника писала: "Унія — історичний спогад і символ упадку нашого народу, чужинницького поневолення. Багато крові мусив наш народ пролити, щоб скинути з себе те чуже ярмо".

Реакційне духовенство вимагало від каноніка Костельчика відмовитись від своїх намірів, його відлучили від церкви та піддали анафемі. Але незважаючи на погрози і моральний терор його група 10 березня 1946 року провела Львівський собор, який проголосив ліквідацію унії.

Простити це Костельнику уніати та іх духовні вихованці бандерівці не могли. Наприкінці 1945 року для убивства Костельника проводом СУМ були направлені у Львів бандерівці Ординець і Панків, але біля дому Костельника вони були затримані міліцією і завдання не виконали. В 1945 році у Львів прибув посланець Бандері Поліщук — "Хмурий" із завданням примусити Костельника відмовитись від свого рішення і вивести його за кордон. У противному випадку убити його та оголосити його жертвою більшовізма. Цей план теж закінчився невдачею.

Після цього справою Костельника зайнявся особисто один з керівних членів ОУН Щепанський Роман. Він залучив до своїх дій родину священика Лукашевича Дениса (це та сама родина, що брала участь в убивстві письменника Галана), зокрема син Дениса Олександр слідкував за Костельником і про все доповідав Щепанському. Виконання теракту було доручено колишньому поліцаю, секретарю львівського краевого проводу ОУН Василю Панківу.

20 вересня 1948 року, коли Костельник вийшов після служби із собору, Паньків застрелив його двома пострілами, а сам, зрозумівши, що втекти не зможе, бо за ним побігли люди, застрелився.

Гавриїла Костельника було поховано на Личаківському кладовищі Львова, майже поруч із славетним каменяром. А у Преображенському соборі, як і у всіх соборах Львова, служать знову уніати, і у соборі святого Юра, в колишніх палатах митрополита Шептицького, знову воссідають високі чини Ватикану.