РОКУ 1651

РОКУ 1651

Зімою почали давати жолнірове повод до войни, бо залоги козацкіе почали наежати, а войска затягати. О чом увідомившися, гетман Хмелницкій скуплятися 1 полком приказал, и зараз по Рождестві Христовом 23* выйшол и стал сам в Ставищах, и войска по рожних городах в тих повітах коло Богу стало 2. И так аж до весни зоставали, покуля хан з Криму з ордами притягнул, а скоро хан з Криму наспешил з ордами, того ж часу Хмелницкій зо всіми потугами пойшол против короля его милости. А король стоял под Берестечком, и там всі войска з посполитим рушеніем зоставали. Где притягши гетман Хмелницкій першої неделі Петрова посту, дали бой слушній войску королевскому. А же нестатечная приязнь вовку з бараном, так християнинові з бесурманином 3. Хан кримскій почал з королем его милостю щось згодного и учинили потребу еще, и зараз хан з ордами уступил, зоставивши самих козаков. Що выдячи, гетман Хмелницкій з писарем скочили до хана, унимаючи оного, але не дался намовити — просто пошол под Ожеговці миль килканадцять и стал. Которого гетман упросил, жебы оному орди дал учинити отсіч войску, поневаж сам не хотіл вернутися, що хан учинил на прозбу Хмелницкого, — дал мурз в килканадцять тисяч, з которими ходил сам Хмелницкій. Але юже несправедливая приязнь, бо тилко пришовши до Пляшева ріки, болше милі от войска и вернулися. З которими ити мусіл и Хмелницкій, зоставивши войско и усі признаки и гармати войсковіе, що при Хмелницком козацтва и тридцяти коней не било. И так хан пойшол у свою землю, зоставивши орди тилко тисячей з двадцять при мурзах. И не доходячи Константинова Старого, Хмелницкій в малой купі отвернул ку Грицову 4 и на Любар; а тилко при нему усего козацтва зобралося з орди 5 от хана человіка сімдесят. Такто нефортуна оному послужила 6 з так великого щастя, а найболше зашкодила татарская незичливость, которой 7 уходячи, и сам Хмелницкій татаром не увірал 8. И так идучи Хмелницкій городами от Любара, многих Козаков по городах 9 заставал на залогах, а иних, которіе до войска не дойшли и по городах зоставали за трудним проходом от татар, также и тіе, которіе в тих городах меновалися козаками, — усе тое мусіло уступовати на Україну за Хмелницким, боячися панов своїх и жолнірства.

1 У вид. Бодянського: «скупитися».

2 У сп. Козельського: «а войско по разних городах в тих повітех коло Богу стояло».

3 У вид. Бодянського, сп. Судієнка і Козельського: «бусурманом».

4 У вид. Бодянського: «к Грицкову».

5 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «з ордою».

6 У сп. Козельського: «оному фортуна не послужила».

7 Там же: «которий».

8 У вид. Бодянського: «увірил», у сп. Козельського: «повірял», у сп. Судієнка: «увірял».

9 У вид. Бодянського: немає «по городах».

И так тое усе купилося до боку 61 гетмана Хмелницкого, которій, пришовши до Паволочи, знову почал войско збірати и із городов виганяти осталцов 1 приказал. А тое зась войско, зосталое под Берестечком, през увесь пост петровицу 24, сами без орди маючи щоденную потребу з войском коронним и видячи, же юже орда оных не посилкует 2, що и в далший час не міли бы помочи, — тах юже не дбаючи и приказання старших своїх, знявшися, просто пойшли через переправи Икву и Пляшову, зоставивши и гармати, на которих переправах много козацтва погинуло. А так тое войско без табуру увойшло на Україну 3 и, заставши Хмелницкого, при нему скупившися, стали табуром под Білою Церквою и по орду зараз послали. Войска зась коронніе з гетмани полним и коронним втропу за войском козацким потягнули на Україну, и пришовши под Трилісся, місто оное достали и вистинали. А войско зась литовское з князем Радивилом, гетманом своїм, притягнувши под Лоев, міли потребу с козаками, которіе там зоставали на заставі 4 немалое войско: полк Черніговскій и Ніжинскій, которіе зоставали безпечне, болшей бавячися пянством, аніжели осторожностію, розуміючи, же юже незвитяжними зостали. Которих зоставала сторожа у самого Дніпра, а войско задля пространности зоставали под Ріпками 6. А где 6 дала сторожа знати, же войско литовское переправуется през Дніпр, старшій козацкій Небаба, полковник черніговскій, порвавшись несправне, скочил противко тому войску справному 7, которого зараз тое войско литовское зломило, и много Козаков порубали, и того самого Небабу, неуважного полковника, там же стято 28. А остаток войска козацкого з полковником ніжинским уступил до Чернігова, за которими князь Радивил притягнул под Чернігов. Але юже там нічого не вскуравши, назад повернул на Любеч и, пришовши до Любеча с своїми людми военними, город Любеч осадив, и сам знову переправивши за Дніпр, потягнул на Киев; и там притягнувши, Подолное місто 8 немал пустое застал, бо з козаками и міщане киевскіе уступили суднами вниз Дніпра ку Переясловлю, Черкасом и к инним містам коло Дніпра, где могли пройти байдаками и иними суднами. А метрополита кіевскій Силівестр Коссов не уступовал скатедри, але зоставал при церкви святої Софії, также и архимандрита печерскій Іосиф Тризна з братіею зоставали у монастиру Печерском, любо великую шкоду и небезпечность здоровя міли 26. И поплюндровавши в Киеві, войско литовское потягнуло под Білую Церков 27, где, скупившися 9 з войском коронним, наступили 62 на Хмелницкого гетмана.

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «останцов».

2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «без орди оних не посилкуют».

3 У сп. Козельського: «на Вкраїну».

4 У вид. Бодянського: «заставах».

5 Там же: «Ропками».

6 Там же і в сп. Судієнка: «А когда».

7 У вид. Бодянського: «исправному».

8 Там же: «на долное місто».

9 У сп. Судієнка послідовно вживається частка «сь».

Але еднак гетман Хмелницкій собою не звонтпил: дал добрій бой обом тим войскам коронному и литовскому, же оных много пало, и от Козаков трудность великую о воду 1 міли, а от орди о 2 живность задля коней. И так з собою стоячи през недель дві, почали до згоди 28 приходити през воеводу киевского Адама Киселя, котрій на той згоді великую шкоду понесл от татар, бо оного пожаковано 29. И так на той згоді гетманове коронніе вымогли тое на Хмелницком, же позволив войску коронному в Браславю, на Забожю 3, а части другой войска стати на Задніпру в полку 4 Ніжинском и Черніговском и в Вишневичині 5, а войску литовскому у Стародубовщині. И так тую згоду принявши, войска розишлися, а що инших пактов на Збаражских 6 пунктах стало, тилко то новая, що войско стало в тих городах, где козацтво. Ї Хмелницкій гетман при той згоді, взявши заставу добрую панов значных, был у войску коронном у гетманов коронних и литовского на банкеті през цілій день и повернул вцілости. Того ж часу и 7 Любеч зоставал з жолнірами в облеженю от козаков, аж росказання зайшло от гетмана Хмелницкого, жебы отступили от Любеча. И так войска розишлися по той згодг, так коронніе, литовскіе, яко теж и козацкие по домах по Успенії Пресвятой Богородици 30. И тоей же зими за тим позволеніем гетмана Хмелницкого войска коронніе росположил 8 гетман коронній 31 Калиновскій, которий зостав по Потоцком Миколаю, бо Потоцкій тоеї же осени померл. 9 И так брат Калиновского, Калиновскій же, на Задніпря притягнул з войсками коронними за універсалом гетмана Хмелницкого, которому Задніпря, не спротивляючись, в городи пустило 32. И сам стал Калиновскій в Ніжини и там зимовал, а войска, которіе міл при себі немаліе, росправил по розних городах по Задніпрю и по Задесенню 10. А литовское войско стало в Стародубовщиш, як идет границя Князства Литовского. Козацтво зась, зостаючое в городах 11, волно сходило з тих городов, кидаючи набитки свої, у городи 12 ку Полтаві и там слободи поосажовали, а инніе на кгрунтах московских слободи поосажовали 33, не хотячи з жолнірами зоставати и стацеї оним давати, бо незносную стацію 63 брали.

1 У сп. Судієнка та в вид. Бодянського: «и обиду».

2 Там же: «а барзей о».

3 У вид. Бодянського: помилково «на збоже». У сп. Козельського це місце читається так: «же позволил войску коронному стати на зиму самому гетману короному з Браславля на Забожю».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «полках».

5 У сп. Козельського: «у Вишневеччині».

6 Правильно: «Зборівські пункти».

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «До того ж и».

8 У вид. Бодянського: «росположилися гетман коронный».

9 У сп. Козельського і Судієнка: «помер».

10 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «поза Десною».

11 У сп. Козельського: «в тих городах».

12 У вид. Бодянського: «городі».

А на тое міли козаки позволення 1, жебы сходити з домов от гетмана Хмелницкого, которим не могли жолнірове заборонити, бо из гарматами выходили з городов. Але напотом, хто зостался, юже оного не пущено, и давати мусіл стацію жолнірам, що не могучи ся згодити, у Вишневеччині в Липовом 2 учинили задор жолніре и там на самое Воскресеніе людей вирубали, у Миргородском полку и там з собою не згодилися, на що любо учинили инквізицію Хмелницкій гетман. Але видячи попудливость жолнірскую, инним промислом промишлял, бо на жаданне жолнірское полковника миргородского Гладкого казал стратити 34. Толко ж тая причина болшая: же он ишол од Берестечка з войском, Гладкый гетманом отзивался 3, и так 4 на оного причини Хмелницкій шукал; а же тая причина стала о 5 завод з жолнірами, казал оного стратити. А тут зараз послал до хана в Крим, жеби поспішал до оного на зношення жолнірства, которіе ся на его приязнь убезпечили 6.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «А тое козаки міли позволеньня».

2 «Липове» належало до Прилуцького полку.

3 Це місце М. Грушевський пропонує читати так: «Толко ж тая причина болшая: же он ишол од Берестечка, Гладкый у войску гетманом отзивался».

4 У сп. Судієнка: «там».

5 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «за».

6 Там же: «убезпечилися».