Теософія

Теософія

Культ злої сили iснував уже на свiтанку людської цивiлiзацiї. Iснували таємнi секти, що поклонялися сатанi, як, наприклад, каїнiти, євхiти, люциферяни. Секта люциферян поширилася в XII ст. в Чехiї, у XIII ст. в Нiмеччинi, в XIV ст. в Iталiї та Францiї. Ця секта вживала ворожбитство, чаклунство. Вона гидувала i помикала всiляким набоженством. До неї належали не лише неосвiченi дурнi люди, але й освiчені, високi аристократи, як, наприклад, маршал Францiї Ґiль де Ре. Вона приносила сатанi криваву жертву навiть дiтьми. В чорнiй магiї, у вiрi сатанiстiв знаходимо багато впливiв жидiвської Кабали.

В XIV ст. жиди мали дуже великi впливи у вищих колах суспiльства: Iспанiї, Португалiї, Iталiї. Жид Iсаак Люрiя заклав 1450 року у Флоренцiї кабалiстичну школу чорного чаклунства. Ця школа поширила обожнювання диявола на всю Європу. В Талмудi читаємо: «Якби людське око могло бачити чортiв, то неможливо було б людям жити. Чортiв у свiтi далеко бiльше, як людей. Чорти всюди оточують кожну людину. Убрання рабинiв скоро зношується, бо постiйно треться об чортiв».[14] Талмуд наводить також iєрархiю чортiв.

У XVIII ст. по всiй Європi дуже поширилося захоплення аристократiї окультизмом. Всiлякого роду пройдисвiти, чаклуни, алхiмiки, ворожки набули дуже великого впливу i заробляли великi грошi. Королi, найвищi аристократи, шляхта — всi шукали «фiлософського каменя», «елексиру життя» тощо. Французькi масони багато вживали всiлякого чаклунства як параван масонської iдеологiї.

Теософiю започаткував у III ст. Амонiя Сакас. В XVI ст. iснувало «Братство теософiв Рожевого Хреста». Теперiшнi теософiчнi гурти заклала 1875 року в Нью-Йорку московка Г. Блаватська. Вона казала, що таємничi доктрини пiзнала в Тiбетi i сама їх упорядкувала. Це була нахабна пройдисвiтка i брехуха. Тi доктрини вона пiзнала в Парижi вiд жидiв-кабалiстiв, що видно з дуже великого впливу Талмуда на її писання. Наприклад, у її книжцi, яку видало «Теософiчне Товариство» в Нью-Йорку, читаємо, що Христос був звичайним байстрюком, а мудростi навчився вiд жидiвської секти єсенiв у Єгиптi. Iншi теософи навчають, що Христос нiколи не iснував, а байку про його життя, смерть i воскресiння видумали ченцi аж у II ст.

Г. Блаватська видавала себе за буддистку. Вона писала, що її богопошук цiлковито не цiкавиться полiтикою. Але вона ж пробувала 1879 року вiдбудувати в Iндiї «Свiтове Братерство». Одна з провiдниць того братерства А. Безан дiсталася до масонської ложi (єдиної, що приймала жiнок). I це вона додала до масонського гасла «братерство» ще й полiтично-соцiалiстичнi «воля» та «рiвнiсть».

Теософська громада не є науково-дослiдною установою, а лише пропагандивним гуртом, що має своєю метою замiнити чистi, яснi, зрозумiлi християнськi доктрини на якусь нестравну саламаху схiдних забобонiв, кабалiзму i просто дурисвiтства.

Люди та гурти, що хотiли, чи намагалися знищити набоженство та суспiльний лад, iснували вже на свiтанку людської iсторiї. Всi таємнi, руїнницькi гурти мали двi спiльнi всiм прикмети: 1) жодна з них не була протижидiвська; 2) всi вони ставилися вороже до християнства. Наприклад, i А. Вайсгаупт, i Ф. Вольтер, i Фрiдрiх Великий хоч i казали, що вони шанують християнство, але кожний з них все своє життя поборював християнськi iдеї.

Панувати у свiтi мрiяли: Олександр Македонський, Наполеон, Фрiдрiх Великий, А. Гiтлер, всi московськi царi разом з соцiалiстичними В. Ленiним та М. Хрущовим.

Всi таємнi та пiвтаємнi товариства, гурти мали своєю метою захопити найвищу владу i панувати. Всi вони — i стародавнi i теперiшнi — мали тi самi iдеї i тi самi способи їх здiйснювати. Всi вони вживали пiдступ, брехню, залякування, ошуканство, демагогiю, пiдкуп, кривоприсяжництво, таємнi iнтриги, вбивства тощо. Всi вони керувалися засадою «мета виправдує засоби». Всi вони поборювали, нищили набоженство, волю, особистiсть. Всi вони побудували свої товариства на засадi беззастережного, iєрархiчного послуху, залiзної дисциплiни: нiяких виборiв, а лише призначення згори, смерть зрадникам i вiдступникам, обов’язок кожного члена слiдкувати за iншими членами i доносити зверхникам не лише про зрадливих, але й тих, що хитаються. Все це робили i манiсти III ст., i каїрська ложа XI ст., i храмовики XII ст., i спартакiвцi XVIII ст., i ленiнська та гiтлерiвська партiї XX ст.

Спартакiвський архiв, протоколи сiонських мудрецiв, тези III Інтернацiоналу, дiяльнiсть ООН, накази та лiтература нiмецьких нацистiв, московських бiльшовикiв — всi вони доводять, що iснує свiтова сила, яка нищить релiгiю, патрiотизм, волю, права людини i народiв. То сила, яка хоче знищити все божеське в людинi й обернути людину в бездушну, бездумну, слухняну машину.

Пiсля невдачi спартакiвцiв з’явився 1847 року «Комунiстичний Манiфест» та «Капiтал» К. Маркса. В них читаємо те саме, що й в архiвi спартакiвцiв, а саме: знищення набоженства, знищення патрiотизму, знищення родини, знищення волi, знищення iндивiдуальностi, особистої власностi, громадських прав — все знищення, знищення, знищення. А що мали збудувати — то подивiться на СРСР. У своїх основах марксизм є нi що iнше, як удосконалений спартакiзм.

У всiх писаннях, дiях, наказах А. Вайсгаупта, К. Маркса, М. Бакунiна, С. Нечаєва, В. Ленiна, А. Гiтлера, вождiв III Iнтернацiоналу, жидiвського Сангедрiна тощо на першому мiсцi стоїть вимога ЗАХОПИТИ ВЛАДУ (державну, свiтову). А про те, що вони будуть робити, коли захоплять владу, про майбутнє їхнє БУДIВНИЦТВО вони подають лише iмлистi, загальнi, порожнi гасла. Натомiсть їхня стратегiя i тактика нищення вiдпрацьованi до найменших дрiбниць.

В. Ленiн не змарнував часу на емiграцiї. Вiн вiд ранку до ночi вивчав iсторiю таємних товариств храмовикiв, спартакiвцiв, «Протоколи сiонських мудрецiв», масонство. Духовнiсть, владу, свiтогляд московського народу та iнтелiгенцiї вiн добре знав. I вiн зрозумiв, що москвини розбудували свою iмперiю лише завдяки тому, що вживали стратегiї i тактики таємних товариств. Зрозумiв, що iдеї, протилежнi iдеям товариств, зруйнують московську iмперiю. А московську iнтелiгенцiю вже почали захоплювати такi згубнi для iмперiї iдеї, як мiжнародний соцiалiзм. I в його монгольськiй[15] головi зродився план порятунку московської iмперiї пiд виглядом гарної, привабливої личини iнтернацiонального соцiалiзму. Йшлося про «свiтове об’єднання всiх гноблених i покривджених робiтникiв для того, щоби визволитися з капiталiстичного рабства». Способи як це робити подали спартакiвцi. Про них оповiли москвинам В. Бакунiн, С. Нечаєв та iншi.

* * *

Масонське свiтове «братерство всiх людей» — це омана, утопiя. Образно кажучи, братами називаються люди, дуже подiбнi один до одного, чи щiльно об’єднанi заради спiльної мети. Рiзнi народи не лише не подiбнi мiж собою, а й дуже часто мають рiзнi вдачi, протилежну мету. Отже, їхнє об’єднання заради свiтового миру — це будова пiдвалин на пiску. Перший же буревiй розвалить її. Бiблiйна Вавилонська вежа є символом такого об’єднання.

Найбiльшою i найнебезпечнiшою помилкою — успадкованою вiд масонства — є безпiдставна, слiпа вiра в те, що свiтовий мир може здiйснити iнтернацiонал, себто знищення нацiонального патрiотизму. Ця вiра безпiдставна, бо людина, яка не любить ближчих до себе людей, не може любити дальших. Але тiльки любов, приязнь зближує людей.

Сталий свiтовий мир ледве чи коли здiйсниться. Лише обопiльна пошана до природних прав кожного народу може створити їхнє духовне зближення, приятельство. Отже, шлях до спiвжиття народiв iде не через iнтернацiоналiзм, а тiльки через нацiоналiзм. Iнтернацiоналiсти, пацифiсти мрiють об’єднати людськi противенства. А це безпiдставна, бо протиприродна омана. Так «миролюбцi» своєю маячнею сприяють не мировi, а, навпаки, вiйнi.

Масонська i соцiалiстична вiра у можливiсть досконалої людини — це щось далеко гiрше, як омана. Нема нiчого бажанiшого i потрiбнiшого людям, як їхнє прагнення до досконалостi. Християнство вчить людей прагнути до Божої досконалостi. Але коли людина повірить, що вона вже осягнула досконалості, то вона матиме себе за божество. Масони i соцiалiсти вiрять, що новонароджена дитина є природно досконала, лишень життєвi обставини її псують. Отже, манiпулюючи обставинами, скеровуючи i мiняючи їх, можна зробити людину досконалою. А це призводить логiчно до безбожництва. Безбожники не можуть вiдповiсти на питання: «Чому вроджена досконалiсть людини не оберегла людину вiд зiпсуття недосконалим суспiльством? Як же так сталося, що досконала з природи людина створила недосконале суспiльство? Вiра в природну досконалiсть людини, а з того i вiра у всемогутнiсть людського (не божеського) розуму i призвела до теперiшнього здичавiння цивiлiзованих народiв, призвела до великої духовної кризи.

Масонство, нищачи вiру в Бога, обожнюючи людський розум, нищить духовнi основи людського життя. Масонство, пiдтримуючи соцiалiзм з його сталою ненавистю, нищить гуманiзм. Отже, голос масонства, що воно керується людолюбством, то брехня, ошуканство.