ЗА НЕЖОНАТИМ СИНОМ

ЗА НЕЖОНАТИМ СИНОМ

Ой, сину ж мiй, сину, куди ж ти вбрався такий молоденький? Який же з тебе князь сумний, що нам суму-горя наробив. Я ж iз тобою надiю стратила, радiсть збавила, горечка зазнала.

Хто ж тепер нам допоможе, дров нарубає, водицi принесе? Яка ж твоя дорога тяжка, яка ж наша доля смутна, яка ноша страшна.

Устань та подивися, якi твої товаришi iзiйшлися. Скажи ж їм слово, подякуй за дружбу. Ти ж менi нiколи згiрдного слова не сказав.

Я ж на тебе надiю покладала. При кому ж я тепер свої костi зложу! Я ж гадала, що ти мене будеш вiдправляти, а не я тебе.